Рішення № 13723927, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/37801.02.11 За позовом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації)

До: 1) Комунального підприємства «Київський метрополітен»(далі відповідач-1);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»(далі відповідач-2)

Про визнання недійсним договору

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Вигулярна О.В. представник за довіреністю № 001-1172 від 26.11.10.;

Від відповідача-1 Василенко Т.О. представник за довіреністю № 29-Н від 27.12.10.

Від відповідача-2 Кременскова І.С. представник за довіреністю № 1/08 від 22.12.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «Київський метрополітен», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»про визнання недійсним Договору від 01.09.09. № 10-УНД-09, укладеного між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн».

Позовні вимоги мотивовано тим, що зміст спірного Договору суперечить вимогам законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.10. порушено провадження у справі № 30/378; розгляд справи було призначено на 23.12.10. о 11-15.

В судовому засіданні 23.12.10. представником відповідача-1 було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство «Київський метрополітен»визнає позов в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 23.12.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.12.10. про порушення провадження у справі № 30/378 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання 23.12.10. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.12.10. про порушення провадження у справі № 30/378 не виконав, але 23.12.10. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»можливості ознайомитись з матеріалами справи та виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.12.10. про порушення провадження у справі № 30/378.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/378 було відкладено на 13.01.11. о 15-15.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання 13.01.11. не зявились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.10. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.11. розгляд справи № 30/378 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27.01.11. о 11-30.

В судовому засіданні 27.01.11. відповідачем-2 подано суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. Відповідач-2 вважає, що дії позивача є безпосереднім втручанням у договірні відносини відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 27.01.11. представник відповідача-1 визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 27.01.11. проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні 27.01.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.02.11. о 09-30.

В судовому засіданні 01.02.11. представником відповідача-1 подано суду додаткові докази по справі, а саме: копію листа № 1238-НДВ від 18.10.10., копію Додаткової угоди від 01.10.10. про внесення змін та доповнень до Договору від 01.09.09. № 10-УНД-09, копію повідомлення про вручення відповідачу-2 листа № 1238-НДВ від 18.10.10. та Додаткової угоди від 01.10.10.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/378.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»(Сторона-1) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(Сторона-2) укладено Договір № 10-УНД-09, відповідно до умов якого (п. 1.1) предметом Договору є надання Стороною-2 тимчасового права на безоплатне розповсюдження на усіх станціях київського метрополітену (надалі - Метрополітену) серед пасажирів метрополітену безкоштовної інформаційно-рекламної газети «Українська столиця. Метро», (надалі - Газета), спецвипусків та будь-яких інших видань Сторони-1 (далі - Газет), при цьому Сторона-1 може виступати як засновником, так і видавцем вищезазначених видань, а також розповсюдження Стороною-1 додаткової рекламної продукції (далі - Продукція), яка не суперечить чинному законодавству на усіх станціях Київського метрополітену та розміщення рекламних наліпок на тимчасових спеціальних пересувних стендах для розповсюдження газет Сторони-1.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Сторони домовилися про те, що по цьому Договору щомісячно Сторона-1 сплачує Стороні-2 наступні платежі:

- за надання послуг по розповсюдженню на тимчасових пересувних спеціальних стендах газет та додаткової рекламної продукції щопонеділка в розмірі, на місяць - 18 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 3 грн .00 коп. за 1 стійку за 1 день;

- за надання послуг по розповсюдженню додаткової рекламної продукції на тимчасових пересувних спеціальних стендах в інші дні (крім понеділка) в розмірі - 18 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 3 грн. 00 коп. за 1 стійку за 1 день;

- за надання послуг по розміщенню наліпок (розміром 580*420 см.) на одному тимчасовому пересувному спеціальному стенді (окрім самореклами Газет) в розмірі 26 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 грн. 33 коп. на місяць.

Пунктом 4.3 Договору, Сторонами погоджено, що у випадку дострокового розторгнення чинного Договору за ініціативою Сторони-2, вона зобов'язана сплатити на користь Сторони-1 штраф у розмірі 7 610 000 грн. 00 коп., що за курсом НБУ на момент укладення чинного договору становить 1 000000,00 доларів США.

Згідно п. 4.4 Договору, сторонами передбачено, що у випадку невиконання Стороною-2 своїх зобов'язань, передбачених чинним договором, Сторона-2 зобов'язана сплатити на користь Сторони-1 пеню у розмірі 50% від вартості платежів, передбачених у п. 3.1. чинного Договору, за кожен день невиконання таких зобов'язань, крім пені, Сторона-2 сплачує па користь Сторони-1 штраф у розмірі 50000, 00 грн. 00 коп. за кожен виявлений випадок невиконання Стороною-2 своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 6.1 Договору, сторонами погоджено строк його дії з 01.09.09. по 31.12.34.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що у відповідності до умов спірного Договору, від КП «Київський метрополітен»вимагається сплатити непомірно великий розмір санкцій у разі відмови його від Договору, і не встановлюється аналогічної санкції для ТОВ «Трансмедіа Штерн».

Позивач вказує на те, що реалізація цивільних прав має здійснюватись у визначених межах, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам, в звязку з чим позивач вважає, що зазначені вище умови Договору є невигідними для КП «Київський метрополітен», порушують права територіальної громади міста Києва та не відповідають загальним засадам законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Позивач зазначає, що встановлення таких цін у Договорі не тільки не відповідає умовам економічної доцільності, але й призводить до неефективної фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки підприємство недоотримує прибуток (дохід), а це в свою чергу, впливає на зарахування цього прибутку до бюджету міста Києва.

Позивач вказує на те, що відповідач-1 у відповідності до вимог ст. 188 Господарського кодексу України звертався до відповідача-2 з вимогою про підписання додаткової угоди до Договору, що підтверджується листом № 1238-НДВ від 18.10.10. (належним чином засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи). Але відповідачами не було досягнуто згоди та не підписано зазначеної вище додаткової угоди, якою передбачались зміни щодо п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6-4.11, 6.1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства встановлюється відповідною місцевою радою.

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 Статуту Комунального підприємства «Київський метрополітен»(нова редакція) (Далі - Статут) передбачено, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен»належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.06.98. № 464-Р та Київської міської державної адміністрації від 28.10.98. № 2155 «Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м. Києва»і підпорядковано виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації ).

Згідно п. 8.1 Статуту встановлено, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (дохід).

У відповідності до п. 6.1.1 та п. 6.1.2 Статуту передбачено, що Підприємство має право самостійно планувати свою діяльність і визначати напрями свого розвитку виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку Підприємства, підвищення доходів. Виконувати роботи, надавати послуги, реалізувати свою продукцію за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, виходячи з умов економічної їх доцільності.

Відповідно до ч. 9 ст. 78 Господарського кодексу України встановлено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Згідно ч.ч. 6, 9 ст. 75 Господарського кодексу України передбачено, що кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

У відповідності до ч.ч. 7, 8 ст. 77 Господарського кодексу України, казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому статтею 75 цього Кодексу для державних комерційних підприємств.

Згідно п. п. 8.3, 8.4 Статуту визначено, що відрахування Підприємством частини прибутку до бюджету м. Києва в межах розміру, передбаченого затвердженим фінансовим планом на поточний рік, здійснюється першочергово, після сплати обов'язкових платежів. Прибуток Підприємства використовується відповідно до річних фінансових планів.

Як вбачається, предмет Договору № 10-УНД-09 від 01.09.09. за своєю суттю підпадає під дію Закону України «Про рекламу».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про рекламу»передбачено, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Згідно розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва»від 09.04.08. № 506, яке діяло на момент укладення спірного Договору затверджено Порядок розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 Порядку встановлено, що даний Порядок регулює відносини, що виникають між Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як уповноваженого власником органом, Рекламодавцями або Розповсюджувачами реклами та комунальними підприємствами транспорту (Балансоутримувачами) у зв'язку з розміщенням реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, та визначає Порядок надання Погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва.

Пунктом 1.3 зазначеного вище Порядку передбачено, що його дія поширюється на розміщення реклами на території підприємств транспорту, Київського метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях інженерного облаштування, штучних споруд, будівель, транспортних засобів, що знаходяться на балансі підприємств транспорту та дорожнього господарства комунальної власності м. Києва.

Згідно до п. 1.4 Порядку визначено, що реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Спеціальні конструкції - тимчасові конструкції (світлові та несвітлові, наземні та неназемні, плоскі та об'ємні стенди, лайтбокси, стікери, постери, щити, панно, транспаранти, конструкції на поперечках контактної мережі тролейбусів, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, електронні інформаційні носії, проекційні установки, екрани, цифрові фото-рамки, панелі, тумби), які монтуються на майні або встановлюються на території підприємств транспорту з метою подальшого використання для розміщення реклами.

Погодження на розміщення реклами на транспорті (далі - Погодження) - документ дозвільного характеру, який засвідчує згоду Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як уповноваженого власником органу на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва.

Погодження оформлюється Балансоутримувачем в частині, що засвідчує відповідність розміщення реклами та/або спеціальної конструкції вимогам безпеки, технічним умовам підприємства транспорту, Правилам дорожнього руху, цьому Порядку та Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині істотних умов (що стосується використання майна) договору на розміщення реклами; Комісією в частині підготовки висновків щодо можливості надання Погодження та вимог цього Порядку.

У відповідності до п. 3.5 Порядку передбачено, що Погодження надається Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом трьох робочих днів з дня отримання протоколу Комісії.

Згідно п. 3.6 Порядку встановлено, що Погодження є підставою для укладання договорів на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва між Балансоутримувачем та Рекламодавцем або Розповсюджувачем реклами, виконання робіт із встановлення спеціальних конструкцій та/або розміщення реклами (нанесення рекламного зображення) на рекламних засобах (протягом п'яти робочих днів).

Таким чином, законодавством України, що діяло на момент укладення спірного Договору, було передбачено отримання від Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідного погодження, яке є підставою для укладання договорів на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не надано суду доказів отримання Погодження Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, а саме розміщення тимчасових спеціальних стендів на станціях Київського метрополітену.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачами не було дотримано передбаченої законодавством України відповідної процедури щодо розміщення реклами відповідача-2 на транспорті комунальної власності м. Києва, в звязку з чим Договір було укладено з порушенням норм чинного на той момент законодавства.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. п. 4.9, 4.10 Договору, сторонами погоджено, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні даного Договору чи у зв'язку з ними (або випливають з них) підлягають остаточному вирішенню у Незалежному третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів»(зареєстрований Міністерством юстиції України 14.09.04., свідоцтво № 001-т.с.) згідно з його Регламентом, за місцезнаходженням цього третейського суду: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, оф. 70.

Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін та буде виконуватися ними у зазначені строки, які вказані у рішенні Третейського суду.

Відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»визначено, що виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що вирішення даного спору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 згідно листа № 1238-НДВ від 18.10.10. у відповідності до норм ст. 188 Господарського кодексу України звертався до відповідача з проханням підписати проект додаткової угоди до Договору від 01.09.09. № 10-УНД-09. Разом із зазначеним листом № 1238-НДВ від 18.10.10. на адресу відповідача-2 було також направлено 2 примірники зазначеної додаткової угоди, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу-2 листа № 1238-НДВ від 18.10.10. та 2 екземплярів Додаткової угоди від 01.10.10. (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно зазначеного вище проекту Додаткової угоди від 01.10.10. до Договору 01.09.09. № 10-УНД-09., передбачалось внести зміни в умови Договору, виклавши їх у наступній редакції:

«п.4.3. У випадку невиконання Стороною - 2 зобов'язань, передбачених п. 2.1.1 даного Договору, Сторона - 2 сплачує Стороні - 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру платежів, передбачених п 3.1. Договору, за кожен день невиконання зобов'язань».

«п.4.4. Сторона-1 несе відповідальність за дотримання правил внутрішнього розпорядку, проведення інструктажу з питань охорони праці, дотримання її персоналом техніки безпеки і пожежної безпеки на об'єктах метрополітену».

«п.4.5. Відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України Сторона - 1, як самостійно, так і з залученням третіх осіб, виступає в якості виробника та/або розповсюджувача рекламно-інформаційної газети та несе відповідальність за її зміст згідно з діючим законодавством».

п.п.4.6 -4.11 - виключити з тексту Договору.

«п.6.1. Даний Договір вступає в дію з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.10.

Даний Договір може бути продовжено на наступний термін шляхом підписання Сторонами додаткової угоди до Договору».

3. Доповнити Договір такими пунктами, виклавши їх у наступній редакції: «п. 7.11. Спори, які виникають з даного Договору, вирішуються Сторонами шляхом переговорів та, прийняттям відповідних рішень.

Всі неврегульовані спори, розбіжності чи вимоги, які виникають з даного Договору або у зв'язку з-ним, в тому числі такі, що стосуються виконання, порушення, припиненні або визнання недійсним, підлягають вирішенню у Господарському суді у; встановленому законодавством порядку».

Але як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується відповідачем-2, зазначену вище Додаткову угоду від 01.10.10. до Договору 01.09.09. № 10-УНД-09. з боку відповідача підписано не було.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ч.ч. 5-6 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, умови оспорюваного Договору (п.п. 4.3, 4.4) є невигідними для КП «Київський метрополітен», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, порушують права територіальної громади м. Києва та не відповідають загальним засадам законодавства.

Також, згідно п. 3.1 Договору, встановлення ціни Договору не відповідає умовам економічної доцільності, що призводить до неефективної фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, судом встановлено, що відповідачами не було дотримано передбаченої законодавством України відповідної процедури щодо розміщення реклами відповідача-2 на транспорті комунальної власності м. Києва, в звязку з чим Договір було укладено з порушенням норм чинного на той момент законодавства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що спірний Договір було укладено з порушенням норм діючого на той момент законодавства України, в звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним Договір від 01.09.09. № 10-УНД-09, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»та Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

3.Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен»(03055, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) на користь Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедіа Штерн»(01034, м. Київ, вул. Артема, 25, код ЄДРПОУ 36282982) на користь Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 03.02.11.