Рішення № 13723878, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/45704.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮККА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвєртайзінг Авеню»

про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача Прохоренко Л.П. (довіреність від 05.08.2010р.);

від відповідача не з’явились;

В судовому засіданні 04.02.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮККА»(надалі ТОВ «ЮККА», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвєртайзінг Авеню»(надалі ТОВ «Едвєртайзінг Авеню», відповідач) боргу за договором про надання рекламних послуг від 23.10.2009р. в сумі 12333, 99 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором про надання рекламних послуг від 23.10.2009р. щодо оплати за надані послуги згідно акту виконаних робіт № 1 від 01.12.2009р.. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 03.11.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду, що надсилались за адресою вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відміткою про незнаходження товариства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 15.10.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідач попереджений ухвалою від 20.12.2010р..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          23 жовтня 2009р. між ТОВ «Едвєртайзінг Авеню»та ТОВ «ЮККА»укладено договір за яким, замовник (відповідач у справі) доручає та оплачує, а виконавець (позивач у справі) бере на себе зобовязання надати послуги, які передбачають друк та розповсюдження рекламної інформації замовника на зворотній стороні рахунків на сплату за житлово-комунальні послуги.

Додатковою угодою № 1 до договору сторонами погоджено надання рекламних послуг у кількості 12 модулів загальна вартість яких становить 10579, 90 грн..

На підтвердження виконання своїх зобов’язань за договором позивачем представлено до справи рахунок, що містить рекламну інформацію замовника. При виконанні договору сторонами складено акт виконаних робіт № 1 від 01.12.2009р.. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками, а доказів які підтверджують неприйняття наданих послуг, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

При цьому суд враховує, що у вказаному акті у п. 4 зазначено, що розрахунки між сторонами проведено у повному обсязі, однак зазначене не підтверджене матеріалами справи, а письмові пояснення з приводу використання шаблону при складанні вказаного акту, надані позивачем на вимоги суду. Відсутність оплат по договору підтверджено наданою до справи довідкою з банку за вих. 063/1107/7255 від 03.11.2010р. (філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Одесі).

Відповідно до п. 8.1 договору сторони погодились, що договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов’язань. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг згідно акту від 01.12.2009р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим таким підтверджено виконання позивачем договірних зобов’язань та надання послуг в межах укладеного договору.

Вартість послуг за договором відповідачем не сплачена, заборгованість перед позивачем складає 10579, 90 грн. та у вказаній сумі станом на час вирішення спору є несплаченою, доказів які б спростовували визначену суму боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору (п. 2.1, 2.2) вартість послуг, що надаються замовнику за договором, узгоджується сторонами в додатковій угоді до договору; розрахунки між сторонами здійснюються на підставі однієї оплати, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що при укладенні договору та підписанні додаткової угоди сторонами не визначено конкретного строку виконання зобовязання по сплаті наданих послуг, строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

До матеріалів справи, позивачем представлено претензію № 1 від 14.04.2010р. у якій позивач просив сплатити суму заборгованості за надані послуги; і така отримана відповідачем 16.04.2010р. що підтверджується повідомленням про вручення листа кур’єрською поштою.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг, з урахуванням звернення з вимогою від 14.04.2010р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений по строку 23.04.2010р..

Форма оплати та порядок розрахунків за додатковою угодою № 1 від 23.10.2009р. визначені у п. 3 угоди де передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на підставі рахунків, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця.

Довідкою з банку за вих. 063/1107/7255 від 03.11.2010р. (філія ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Одесі) підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 23.10.2009р. по 29.10.2010р. по договору від 23.10.2009р. за надання рекламних послуг, у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за надані послуги складає 10579, 90 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов’язань за несвоєчасну оплату наданих послуг позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність в договорі від 23.10.2009р. не міститься, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за прострочення сплати 10579, 90 грн. в періоді з 24.04.2010р. по 06.09.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 118, 26 грн. (10579, 90 грн. х 3% : 365 х 136 (кількість днів прострочення)), та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Інфляційні збитки у розмірі нарахованому позивачем стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у періоді за який здійснено їх нарахування (з грудня 2009р. по 23 квітня 2010р.), в суду відсутні підстави вважати відповідача таким що прострочив, а у травні, червні, липні 2010р. індекс інфляції визначений на рівні 99, 4%, 99, 6%, 99, 8% тобто менше 100%, відповідно у цьому періоді інфляційні збитки позивач не поніс. Інфляційні збитки позивача у серпні 2010р. складають 126, 93 грн. ((10579, 92 грн. х 101, 2%) –10579, 92 грн.).

Здійснені позивачем розрахунки не можуть бути прийняті судом, оскільки як про те встановлено вище, починаючи з 24.04.2010р. (семиденний строк після отримання відповідачем претензії) наявним є факт порушення строків оплати, з яким закон пов’язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді інфляційних збитків, трьох процентів річних.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків з позивачем по договору від 23.10.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 10579, 92 грн. основного боргу, 118, 26 грн. 3% річних, 126, 93 грн. інфляційних збитків.

Судові витрати позивача у сумі 123, 34 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 312, 62 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвєртайзінг Авеню»(юрид. адреса: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська 35-А, р/р 26000014032221 у філії Укрексімбанк м. Києва, МФО 380333, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33239468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮККА»(юрид. адреса: 65009, м. Одеса, вул. Зоопаркові 25, адреса: 65044, м. Одеса, пр-т. Гагаріна 13, р/р 2600801636492 у філії Укрексімбанку м. Одеси, МФО 328618, ідент. код 31579745) 10579, 92 грн. (десять тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять гривень 92 копійки) основного боргу, 126, 93 грн. (сто двадцять шість гривень 93 копійок) інфляційних збитків, 118, 26 грн. (сто вісімнадцять гривень 26 копійок) 3% річних, 312, 62 грн. (триста дванадцять гривень 62 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 07.02.2011