Ухвала суду № 137238469, 01.06.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/632/26

Номер провадження 1-кс/298/81/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання заступника начальника начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, в силу ст.89 КК України несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №42026072030000061 від 22 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2026 заступник начальника начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42026072030000061 від 22 травня 2026 року.

В обґрунтування клопотання начальник СВ посилається на те, що відповідно доУказу Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час досудового розслідування з`ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного етапу», з корисливих мотивів.

Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розробили злочинну схему, відповідно до якої вони підводять до встановленого місця неподалік державного кордону України з Словацькою Республікою особу або осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон та за обумовлену грошову винагороду подають поради та вказівки, зокрема, вказують точний напрямок руху через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, після чого особи призовного віку передають їм грошову винагороду.

Так, 17 травня 2026 року реалізовуючи свій злочинний план, виконуючи відведену йому роль організатора, ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 , якому надав вказівки доставити на належному йому транспортному засобі марки «Volkswagen Transporter Т-5» НОМЕР_1 MI - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з м. Києва до АЗС «Маркет», що розташована в населеному пункті Нижні Ворота Закарпатської області. Того ж дня під час телефонної розмови ОСОБА_7 надав вказівку ОСОБА_11 про те, що людину треба буде забрати в місті Київ по вул. Генерала Наумова, та виїзд має відбутись наступного дня 18.05.2026 зранку, з метою чого надав останньому номер мобільного ОСОБА_10 , та наголосив, що він має взяти грошові кошти в сумі 4000 тисячі доларів США з останнього в якості винагороди за надані послуги спрямовані на його незаконне переправлення.

В подальшому, на виконання вказаної схеми, 18.05.2026 близько 09.00 годин ОСОБА_10 , сів до заздалегідь обумовленого транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter Т-5» НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який на виконання вказаної злочинної схеми надав вказівки і поради як той повинен поводитися під час того, якщо їх зупинять на контрольованому пості по маршруту руху до АЗС «Маркет», що розташована в населеному пункті Нижні Ворота Закарпатської області. Надалі діючи до заздалегідь обумовленої схеми ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ввечері 18.05.2026 прибули до м. Стрий Львівської області, де почали шукати готель з метою залишитись на ніч, в результаті чого заселились в готелі під назвою «Legrand».

Наступного ранку близько 06.00 години прокинувшись, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на виконання заздалегідь обумовленої схеми, спрямованої на незаконне переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України поза пунктами пропуску, продовжили рух на вищевказаному транспортному засобі в напрямку до Закарпатської області. По дорозі ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_7 , який в ході розмови наголосив та надав вказівку не спізнюватись, а також надав інструкцію з метою об`їхати блок-пост. В подальшому ОСОБА_7 зустрів їх на автомобілі марки Мерседес білого кольору на трасі, де наголосив рухатись вслід за його автомобілем, об`їжджаючи блок пост.

Надалі виконуючи інструкції та вказівки ОСОБА_15 , вищевказані громадяни ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали вказівку їхати до населеного пункту с. Пилипець та винайняти готель. На виконання отриманих раніше вказівок ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , прибувши до с. Пилипець, зупинились в готелі під назвою «Берлога» з метою поїсти. У вказаному готелі ОСОБА_16 за послуги надав ОСОБА_11 3000 доларів США з обіцяних 4000 доларів США, де ОСОБА_12 став очікувати на ОСОБА_17 . В подальшому, розділивши винагороду, а саме під час зустрічі ОСОБА_12 передав ОСОБА_18 3000 доларів, з яких 700 доларів отримав особисто та отримав нову вказівку їхати до себе додому в Київську область.

В подальшому 27.05.2026 ОСОБА_11 знов зателефонував ОСОБА_7 , який під час телефонної розмови повідомив, що його знайомі із Закарпаття приїдуть в ОСОБА_19 з метою забрати осіб в Закарпатську область та йому необхідно з ними зустрітись, щоб забрати грошові кошти у особи на ім`я ОСОБА_20 . За результатами вказаної розмови ОСОБА_11 зателефонував невідомий номер, де особа чоловічої статі сказала, що він від ОСОБА_21 та в результаті чого вони домовились про зустріч в м. Бучі поблизу «Екомаркету».

27.05.2026 близько 13.00 години ОСОБА_12 приїхав на парковку «Екомаркету», де з автомобіля чорного кольору марки «SSANGYONG» до нього підійшла особа, яка була одягнута у військову форму, біля якого стояла ще одна особа на ім`я ОСОБА_22 , та ще одна невідома йому особа на ім`я ОСОБА_23 . На парковці Денис передав ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, після того як ОСОБА_12 забрав гроші до нього зателефонував ОСОБА_7 , який надав йому вказівку віддати 1000 доларів водію автомобіля чорного кольору марки «SSANGYONG» та їхати за останнім в сторону Закарпатської області.

Надалі виїхавши з м. Буча в напрямку до м. Стрий Львівської області ОСОБА_12 залишився на ніч в одному з готелів м. Стрий, та 29.05.2026 зранку знов виїхав в сторону Закарпатської області. Близько 07.30 заїхавши в Закарпатську область, поїхав в напрямку міста Ужгорода, де близько 9-ї години заїхав на паркову ринку «Краснодонців», що в м. Ужгород. Знаходячись на вищевказаній парковці, виконуючи відведену йому роль доправника, ОСОБА_12 дочекався до тих пір, доки до нього приїхав ОСОБА_24 , який надав останньому нові вказівки їхати в с. Лумшори, де зняти номер в готелі «Давір», з метою очікувати нових інструктажів біля готелю. Близько 15.30 до готелю під`їхав мікроавтобус марки «Volkswagen» чорного кольору, з якого вийшли дві особи, одна з яких напередодні передавала ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 10 000 доларів в м. Буча, вказані особи залишились на ніч також в зазначеному готелі, один з яких залишився спати в належному ОСОБА_11 автомобілі, інший в свою чергу в готельному номері разом з

ОСОБА_8 подальшому, 29.05.2026 близько 05.00 години ОСОБА_12 , діючи умисно, виконуючи відведено йому роль у злочинній змові з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність свого діяння, спрямованого на незаконне переправлення осіб через кордон, виконуючи надані раніше ОСОБА_25 інструкції, доставив належним йому транспортним засобом ОСОБА_26 та ОСОБА_27 до «хреста» в с. Лумшорах Ужгородського району, де на них очікував квадроцикл, яким в супроводі на даний час невстановленої досудовим розслідуванням особи вони вирушили в напрямку до гірсько-лісистої місцевості.

Реалізуючи зазначений злочинний умисел, вказані вище особи розробили протиправний механізм незаконного переправлення громадян України призовного віку до державного кордону України зі Словацькою Республікою з подальшим їх незаконним перетином поза межами встановлених пунктів пропуску. З цією метою вони залучили до протиправної діяльності ОСОБА_4 , який виконував відведену йому роль провідника, та який під час руху гірсько-лісистою місцевістю надавав ОСОБА_28 та ОСОБА_27 поради та вказівки як діяти. Продовжуючи рух в напрямку до кордону із Словацькою Республікою, ОСОБА_4 здійснив супровід лісистою місцевістю вказаних осіб до огорожі з колючого дроту, де в подальшому ОСОБА_26 та ОСОБА_27 було затримано працівниками Державної прикордонної служби України.

30.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів, а також усунення перешкод, вчинених щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Мотивуючи клопотання, начальник СВ посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , начальник СВ у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_29 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту.

У судовому підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026072030000061 від 22 травня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

29.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 16 год. 47 хв. 29.05.2026) за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

30.05.2026 ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів, а також усунення перешкод, вчинених щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими начальник СВ обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026072030000061 від 22 травня 2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 30.05.2026; протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання складені відносно гр. ОСОБА_23 ; протоколи огляду предметів від 29.05.2026 з фото таблицями; довідка щодо маршруту руху транспортного засобу марки «Mercedes»; довідка щодо маршруту руху транспортного засобу марки «Toyota»; довідка щодо маршруту руху транспортного засобу марки «Ssang Yong Kyron»; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 травня 2026 року з фототаблицями та довідками; протокол пред`явлення предметів для впізнання за фотознімками від 30 травня 2026 року з фототаблицею та довідкою; протоколи пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 30 травня 2026 року з фототаблицями та довідками; протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 30.05.2026; довідка про маршрут руху транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER»; довідка про маршрут руху транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN CARAVELLE»; протокол про адміністративне затримання гр. ОСОБА_22 від 29.05.2026; протокол про адміністративне правопорушення складений відносно гр. ОСОБА_22 від 29.05.2026; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29 травня 2026 року, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані начальником СВ до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, засобів, а також усунення перешкод, вчинених щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Як зазначено у клопотанні начальника СВ, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Також, слідчий суддя враховує, що за версією сторони обвинувачення кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб, що дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, місця проживання інших співучасників злочину, місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик перешкоджати кримінальному праводженню іншим чином, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.3 ст.332 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_4 не є працевлаштованим, не має постійного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також в контексті оцінки вказаного ризику слідчий суддя бере до уваги наявну інформацію щодо перебування в провадженні органу досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України.

За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.

Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на вік, стан здоров`я та соціальні зв`язки ОСОБА_4 , втім, за наявності прямо передбачених ст.177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст.178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відсутність непогашених судимостей у підозрюваного.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і посилаючись на тяжкість злочину, вважав за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчим суддею зауважується, що зміст клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу не містить жодного обгрунтування розміру застави.

На думку слідчого судді, запропонований прокурором розмір застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави та буде завідомо непомірним для особи, що притягується до кримінальної відповідальності, в той час, як сума застави повинна бути такою, аби забезпечити стримуючий фактор.

Сторона державного обвинувачення зобов`язана належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).

Статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене лише у виключних випадках та відповідно до встановленої законом процедури, якими є законні затримання, арешт та ув`язнення.

Розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення.

На думку слідчого судді, тяжкість покарання не може бути єдиним обґрунтуванням застосування щодо підозрюваного більшого розміру застави аніж визначеного в передбачених законом межах, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тому слідчий суддя доводи прокурора в цій частині, які висловлені усно в судовому засіданні, і на обгрунтування яких слідчому судді до матеріалів клопотання не надано жодного доказу, відхиляє, як необґрунтовані і немотивовані.

Також прокурором не надано жодних відомостей про майновий стан підозрюваного та фінансову спроможність останнього внести заставу у розмірі, про який просить прокурор.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не долучено до клопотання жодних матеріалів щодо наявності в підозрюваного нерухомого, рухомого майна, доходу, будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів, в той же час підозрюваний повідомив щодо відсутності у власності будь-якого майна.

При цьому, як під час розгляду клопотання слідчим суддею, прокурором інших належних доказів, заперечень чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації не надано. У тому числі прокурор не посилався на наявність доказів, які б з певною вірогідністю свідчили про розмір саме незаконно отриманих ОСОБА_4 коштів або іншого майна від злочинної діяльності (розмір прибутку).

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином у сфері недоторканності державних кордонів, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, роль підозрюваного, даних щодо особи підозрюваного, який є одруженим, має на утриманні малолітню дитину, є несудимим в силу ст.89 КК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Доводи прокурора про необхідність визначення застави в розмірі 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є безпідставними, оскільки в обґрунтування твердження про застосування застави саме в такому розмірі прокурор посилається на тяжкість злочину та вартість послуг з організації незаконного перевезення осіб через державний кордон України, водночас з матеріалів клопотання та з пояснень прокурора вбачається, що кошти в підозрюваного ОСОБА_4 при затриманні не були вилучені.

З урахуванням наведених обставин, слідчий суддя вважає, що той розмір застави, про який просить визначити сторона обвинувачення є явно необґрунтованим, і доходить висновку про необхідність визначення застави в розмірі, який відповідає межі, передбаченій за вчинення тяжкого злочину.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 год. 47 хв. 27 липня 2026 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 (п"ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/632/26; провадження №1-кс/298/81/26 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 1 червня 2026 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 липня 2026 року (включно).

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1