Рішення № 137235917, 09.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2294/26

Номер провадження2/205/2974/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - Позивач) в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 708477585, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 500 грн 00 коп. строком на 126 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,65 % на добу.

Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 04 червня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 074 грн 97 коп., з яких: 9 420 грн 66 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 7 654 грн 31 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Також позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу, а саме: від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а в подальшому - до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року.

Посилаючись на невиконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 708477585 від 03.03.2021 року у розмірі 17 074 грн 97 коп., судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.

Представник відповідача - адвокат Ключенкова Христина Владиславівна подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначала, що позивач не довів належними та допустимими доказами безперервність переходу права вимоги за кредитним договором № 708477585 від 03.03.2021 року від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал». На думку сторони відповідача, договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року був укладений раніше, ніж виникли зобов`язання за спірним кредитним договором, а тому не міг охоплювати право вимоги за таким договором. Крім того, представник відповідача вказувала на відсутність належних доказів укладення кредитного договору в електронній формі з використанням електронного підпису відповідача.

Також представник відповідача просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону, вказаний нею під час оформлення кредиту. Крім того, позивач наголосив, що перехід права вимоги підтверджується договорами факторингу та відповідними реєстрами боржників, які містять відомості щодо відповідача та спірного кредитного договору.

З огляду на викладене представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у своїй письмовій заяви просить суд позовні відмовити у задоволені позовних вимог їх задоволенні у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року вирішено витребувати АТ КБ «Приватбанк» інформацію: 1) чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № 5168-75хх-хххх-8920; 2) про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_2 у період з 03.03.2021 року по 08.03.2021 року у сумі 14 500 грн. 00 коп.; 3) чи емітувалась будь -яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 4) чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска карти № НОМЕР_2, та чи знаходиться /знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 5) у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска - карти № НОМЕР_2, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за з 03.03.2021 року по 08.03.2021 року у сумі 14 500 грн. 00 коп. витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію; повного номеру рахунку маска картки № НОМЕР_2; 6) у випадку неможливості надати вищевказані первинні документи, просимо надати інші, прирівняні до них (довідки, листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска - карти боржника; 7) повного номера рахунку маска картки № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 8) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска - картки № НОМЕР_2, витребувати номери телефонів, що знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки № НОМЕР_2.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 708477585 та паспорт споживчого кредиту. Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 14 500 грн. 00 коп. строком на 126 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,65 % на добу.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний кредитний договір та паспорт споживчого кредиту були підписані відповідачем шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому одноразовий ідентифікатор для підписання договору був направлений ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» на номер телефону НОМЕР_4 , який був зазначений відповідачем як фінансовий номер телефону та належав ОСОБА_1 , що підтверджується, зокрема, довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260313/107968-БТ від 17.03.2026 року. Вказані обставини стороною відповідача належними та допустимими доказами не спростовані.

Судом також встановлено, що ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 14 500 грн. 00 коп.

Зазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № a6df4ab1e-4b3c-93af-04d4848c4e17 від 03.03.2021 року, з якого вбачається, що кредитодавцем було ініційовано переказ грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2, а також випискою АТ КБ «ПриватБанк», яка підтверджує зарахування вказаних коштів на банківський рахунок, що належить відповідачу.

Судом встановлено, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах боржників.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що після укладення зазначеного договору факторингу сторони неодноразово продовжували строк його дії та вносили зміни до його умов, зокрема шляхом укладення Додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 року, Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року, Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 року, Додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 року та Додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 року.

Також судом встановлено, що 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах боржників.

У подальшому, 04.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу.

На виконання умов зазначеного договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі реєстру боржників, який підтверджує перехід до ТОВ «Юніт Капітал» прав вимоги до боржників та є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників від 04.06.2025 року до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 708477585 від 03.03.2021 року у загальному розмірі 17 074 грн. 97 коп., з яких 9 420 грн. 66 коп. становить заборгованість за тілом кредиту та 7 654 грн. 31 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти та проценти за користування ними не повернула, у зв`язку з чим станом на 04.06.2025 року утворилася заборгованість у вказаному розмірі.

Матеріалами справи також підтверджено, що ТОВ «Юніт Капітал» повідомляло відповідача про наявність заборгованості та необхідність її добровільного погашення, однак відповідні вимоги виконані не були.

Оскільки позивач наполягає на наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором та просить стягнути її в судовому порядку, а сторона відповідача заперечує як факт належного переходу права вимоги до позивача, так і наявність підстав для стягнення спірної заборгованості, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір щодо цивільних прав та обов`язків, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України правочини можуть вчинятися у письмовій, у тому числі електронній формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 03.03.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 708477585 та паспорт споживчого кредиту шляхом використання відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджено, що одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору був направлений на номер телефону НОМЕР_4 , який використовувався відповідачем як фінансовий номер телефону та був прив`язаний до її банківського рахунку, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260313/107968-БТ від 17.03.2026 року.

Крім того, після укладення кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» виконало свої договірні зобов`язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 14 500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № a6df4ab1e-4b3c-93af-04d4848c4e17 від 03.03.2021 року та випискою АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування зазначених коштів на банківську картку № НОМЕР_2, яка належить відповідачу.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога».

Як встановлено судом, Договір № 708477585 від 03.03.2021 року був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом заповнення відповідачем електронної заявки на отримання кредиту та підтвердження волевиявлення за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на належний їй номер мобільного телефону.

На переконання суду, сукупність зазначених доказів свідчить не лише про формальне створення електронного документа, а й про реальне вчинення відповідачем дій, спрямованих на отримання кредиту, його підписання та подальше отримання кредитних коштів.

При цьому будь-яких належних та допустимих доказів того, що номер телефону, на який було направлено одноразовий ідентифікатор, або банківська картка, на яку були зараховані кредитні кошти, належали іншій особі, матеріали справи не містять, а стороною відповідача таких доказів суду не надано.

Також відповідачем не заявлялося вимог про визнання кредитного договору недійсним, не надано доказів несанкціонованого використання її персональних даних третіми особами та не спростовано факт отримання кредитних коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що Договір № 708477585 від 03.03.2021 року був належним чином укладений між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а кредитні кошти були фактично отримані відповідачем, у зв`язку чим доводи сторони відповідача з приводу не укладання кредитного договору суд відхиляє як безпідставні.

Суд вважає, що в даному випадку отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак, у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого тілу кредиту.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язан повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникало зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги згідно Договору кредитної лінії № 708477585 від 03.03.2021 року, суд зазначає про таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем нараховані відсотки за користування кредитом за період з 03.03.2021 року по 03.08.2021 року.

Такий розмір заборгованості за процентами у сумі 7 654 грн. 31 коп. визначений первісним кредитором та переданий позивачу у складі права вимоги за договором факторингу..

Відповідачем не подано контррозрахунку заборгованості, не наведено заперечень щодо порядку її обчислення та не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд приймає поданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ розміру заявлених до стягнення вимог.

При цьому суд враховує, що процентна ставка у розмірі 0,65 % на добу була прямо погоджена сторонами під час укладення кредитного договору, відображена у паспорті споживчого кредиту та була відома відповідачу на момент отримання кредитних коштів.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, у розмірі 7 654 грн. 31 коп. згідно Договору № 708477585 від 03.03.2021 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо переходу права вимоги до позивача, суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що дія зазначеного договору неодноразово продовжувалась сторонами шляхом укладення додаткових угод, зокрема Додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 року, Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року, Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 року, Додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 року та Додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 року.

Також судом встановлено, що 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

У подальшому, 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором було відступлено позивачу.

На виконання умов зазначених договорів сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі реєстрів боржників та реєстри боржників, які містять відомості щодо відповідача та кредитного договору № 708477585 від 03.03.2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 708477585 від 03.03.2021 року у загальному розмірі 17 074 грн. 97 коп., з яких 9 420 грн. 66 коп. становить заборгованість за основною сумою боргу та 7 654 грн. 31 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, а тому суд доходить висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Щодо доводів сторони відповідача стосовно відсутності у позивача права вимоги суд вказує на нижченаведене.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року не міг бути підставою для подальшого переходу права вимоги за кредитним договором від 03.03.2021 року, оскільки був укладений раніше виникнення відповідних кредитних правовідносин.

Такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень цивільного законодавства.

Як вже зазначалося судом, відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути не лише наявна, а й майбутня грошова вимога.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що дія Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово продовжувалася сторонами та залишалася чинною на момент виникнення спірних кредитних правовідносин.

Таким чином, сам по собі факт укладення рамкового договору факторингу раніше укладення кредитного договору не свідчить про неможливість подальшого відступлення права вимоги щодо конкретного боржника.

Інші доводи сторони відповідача не спростовують встановлених судом обставин укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, наявності непогашеної заборгованості та переходу права вимоги до позивача, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором Договору № 708477585 від 03.03.2021 року, факт отримання відповідачем кредитних коштів, факт невиконання нею взятих на себе договірних зобов`язань, а також безперервний перехід права вимоги за вказаним договором до ТОВ «Юніт Капітал».

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за Договором № 708477585 від 03.03.2021 року у загальному розмірі 17 074 грн. 97 коп., з яких 9 420 грн. 66 коп. становить заборгованість за основною сумою боргу, а 7 654 грн. 31 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен надати договір про надання правничої допомоги, а також належні докази щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення. Разом із тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності із фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи, витраченим адвокатом часом та значенням спору для сторони.

Судом встановлено, що 05.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі керуючого бюро адвоката Тараненка Артема Ігоровича було укладено Договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01.

Також матеріали справи містять Додаткову угоду № 25770711223 від 05.06.2025 року до вказаного договору, відповідно до якої адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу, а клієнт - оплатити такі послуги на умовах, визначених сторонами.

Як вбачається з умов Договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, винагорода адвоката здійснюється у формі гонорару, який підлягає сплаті після досягнення адвокатом мети представництва та оформлення відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем було надано ТОВ «Юніт Капітал» наступні послуги щодо боржника ОСОБА_1 : складання позовної заяви - 5 000 грн. 00 коп.; вивчення матеріалів справи - 1 000 грн. 00 коп.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500 грн. 00 коп.; підготовка та подання клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500 грн. 00 коп.

Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до відшкодування, становить 7 000 грн. 00 коп.

При визначенні розміру витрат, які підлягають компенсації, суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх фактичності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний підхід застосовується і Європейським судом з прав людини, який у своїй практиці зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактичними, неминучими та обґрунтованими за своїм розміром (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому справа не відноситься до категорії складних, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу доказів або вирішення складних питань права.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона має переважно типовий характер та складена на підставі стандартних обставин, характерних для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Значна частина її змісту складається з викладення умов кредитного договору, договорів факторингу, розрахунку заборгованості та посилань на норми чинного законодавства, які традиційно використовуються у даній категорії справ.

Крім того, представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, додаткових письмових пояснень чи процесуальних документів значного обсягу під час розгляду справи не подавав.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, кількість підготовлених процесуальних документів, відсутність участі представника позивача у судових засіданнях, а також критерії розумності, необхідності та співмірності судових витрат.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. є завищеною та не відповідає критеріям розумності і співмірності із фактичним обсягом наданих послуг.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях у справах «Баришевський проти України», «Гімайдуліна та інші проти України», «Двойних проти України» та «Меріт проти України», відповідно до яких компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, неминучими та обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованим та співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд - ..

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором № 708477585 від 03.03.2021 року, станом на 04.06.2025 року, у загальному розмірі 17 074 грн. 97 коп., з яких: 9 420 грн. 66 коп. - заборгованість за основною сумою боргу та 7 654 грн. 31 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд.4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мовчан Д.В.