Рішення № 13723451, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011Справа №5002-30/190-2011 За позовом Феодосійської міської ради, м. Феодосія, вул. Земська, 4 (ЄДРПОУ 34740709).

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про зміну умов договору оренди землі

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився.

Відповідач ОСОБА_3, СПД, паспорт, свідоцтво, у матеріалах справи.

Суть спору: позивач Феодосійська міська рада, м. Феодосія (ЄДРПОУ 34740709) звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про зміну умов договору оренди землі від 25.09.2008р., укладеного між сторонами, виклавши його у новій редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється від укладення додаткової угоди до договору оренди від 25.09.2008р. № 040801900252, відповідно до якої позивач виклав окремі пункти договору спірної додаткової угоди у новій редакції. Укладення додаткової угоди обумовлено тим, що пунктом 8 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого річна орендна плата за земельні ділянки що знаходяться в держаній або комунальній власності, поступає до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, який встановлюється Законом України «Про плату за землю». Також рішенням 41 сесії Феодосійської міської ради 5 скликання від 28.11.2008р. № 1842 «Про введення ставок орендної плати за землю» було встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки, згідно з Українським класифікатором цільового використання землі для інших видів використання, що дорівнює з відсотка нормативної грошової оцінки. На підставі зазначеного позивач просить зобовязати відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 25.09.2008р.

07.02.2011р. на адресу суду від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки сторони підписали додаткову згоду до договору оренди землі.

У судовому засіданні відповідач також підтвердив укладення з відповідачем додаткової угоди, звернув увагу суду на те, що додаткова угода була укладена 11 червня 2010 р. і зареєстрована 20.12.2010 р. до подачі до суду позову.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, господарський суд розглядає справу по наявним в ній матеріалам. Інших доказів сторонами не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в:

14 квітня 2008 року між Феодосійською міською радою, м. Феодосія та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, м. Сімферополь був укладений договір оренди землі (а.с. 15-18).

Рішенням 30 сесії Феодосійської міської ради 5 скликання від 28.03.2008р. № 1490 Фізичній особі підприємцю ОСОБА_3, м. Сімферополь було надано в оренду земельну ділянку для розміщення та обслуговування ринку продовольчих товарів у комплексі з автобусною зупинкою. Загальною площею 0,1156 га, розташованою за адресою: м. Феодосія, вул. Челнокова, зона «Челноковська», оціночний район № 61, кадастровий номер 0111600000010100203, про що укладено відповідний договір оренди землі від 25.09.2008р. строком до 28.03.2018року.

Відповідно до п. 5 цього договору нормативна оцінка земельної ділянки станом на момент укладення договору оренди землі складала 411978,69 грн.

Орендна плата згідно з п. 9 договору мала вноситися орендарем у грошовій формі 16479,15 грн. за рік, що складало чотири відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 8 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого річна орендна плата за земельні ділянки що знаходяться в держаній або комунальній власності, поступає до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, який встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Аналогічні зміни були внесені до частин 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням 41 сесії Феодосійської міської ради 5 скликання від 28.11.2008р. № 1842 «Про введення ставок орендної плати за землю» було встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки, згідно з Українським класифікатором цільового використання землі для інших видів використання, що дорівнює з відсотка нормативної грошової оцінки.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про плату за землю» платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд нарахованого податку допускається не більш як за два попередні роки.

Умовами договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у випадках: «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у наслідок інфляції і в інших випадках, передбачених законом».

Рішенням 46 сесії Феодосійської міської ради 4 скликання від 27.01.2006р. № 2633 «Про застосування нової форми договору оренди землі» було рекомендовано застосувати типову форму договору, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» зі змінами та доповненнями відповідно до чинного законодавства.

На підставі зазначеного позивач просить зобовязати відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 25.09.2008р. у новій редакції.

07.02.2011р. на адресу суду від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки сторони підписали додаткову згоду до договору оренди землі. До заяви була додана додаткова угода від 11.06.2010р. підписана сторонами.

Відповідач проти припинення провадження у справі, не заперечував.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що його цивільні права відповідачем порушені, не визнаються чи оспорюються.

Відсутність факту порушення права чи взагалі субєктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

Тобто, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті ч. 1 ст. 1 ГПК України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом цієї статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Позивач в позовній заяві повинен самостійно визначити, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як слідує з матеріалів справи, позов зареєстрований в суді 17.01.2011 р., а додаткова угода є вчиненою 20.12.2010 р. Отже, на день подачі позову до господарського суду права позивача не порушені.

З викладених обставин, суд в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі оскільки позов необґрунтований.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08 лютого 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 11 лютого 2011р.

Керуючись ст.ст. 82 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.