Рішення № 13723449, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-7/6055-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" (98600, м. Ялта, вул. Красних партизан, 5-А, ідентифікаційний код 26273184)

Про стягнення 1 539 663,48 грн.

Суддя Дворний І. І.

За участю представників:

Від позивача – Шереметьєва Л. О. – предст., дов. №012-Д від 04.01.2011р.

Від відповідача - Сопіна О. М., предст., дов. №20-3/6271 від 30.12.2010 р.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство “Крименерго” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 1 139 597,09 грн., інфляційних втрат за несвоєчасну оплату активної електроенергії в сумі 150 370,42 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 52 244,23 грн., 93 540,63 грн. пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії, заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 70 655,20 грн., 5 815,52 грн. інфляційних витрати за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії, 3% річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії в сумі 1 974,76 грн., а також 25 503,63 грн. пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії.

У судовому засіданні що відбулося 18.01.2011 р., представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому визнав наявність заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію в сумі 1 139 559,09 грн., за реактивну електроенергію – в розмірі 70 655,20 грн. Ялтинська філія ОП "Кримтеплокомуненерго" також повідомила, що ВАТ «Крименерго» при обчисленні інфляційних втрат по активній електричній енергії була врахована заборгованість за 208 рік, яка повністю погашена, у зв’язку з чим розмір належних до сплати інфляційних втрат складає 149926,03 грн.. а не 150370,42 грн., як зазначено в позові. Такі самі помилки, за твердженням відповідача, допущені при обчислені 3% річних, розмір яких складає 52046,56 грн. Крім того, відповідач зазначає, що при обчисленні розміру річних та пені позивач виходить з розміру заборгованості за активну електроенергію в сумі 1 139 597,09 грн., у той час сума боргу складає 1 139 559,09 грн. Відзив був прийнятий судом до розгляду.

08.02.2011 р. до ГС АР Крим від Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” надійшли заперечення на відзив Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго", в якому позивач зазначив, що під час здійснення розрахунків річних та пені була допущена технічна помилка та в розрахунок замість заборгованості в сумі 1 139 559,09 грн. помилково був вказаний інший розмір – 1 139 597,09 грн. На підставі цього, ВАТ «Крименерго» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію в сумі 1 139 559,09 грн., 150 370,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 3% річних за активну електроенергію в сумі 52 243,19 грн., пеню за несвоєчасний розрахунок за спожиту активну електричну енергію в сумі 93 537,51 грн., борг по компенсації перетоків реактивної електричної енергії в розмірі 70655,20 грн., 5 815,52 грн. інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за реактивну електроенергію, 3% річних за реактивну електроенергію в сумі 1 974,76 грн., пеню за несвоєчасну оплату вартості реактивної електроенергії в розмірі 25 503,63 грн.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

17.02.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством “Крименерго” (Постачальник) та Ялтинською філією ОП "Кримтеплокомуненерго" (Споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії №33, розділом 1 якого передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (п’ятикратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід’ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов’язується, зокрема, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно умовам додатків №4.1 та №4.2 «Порядок розрахунків», здійснювати оплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

В подальшому до договору неодноразово вносилися зміни та доповнення.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями, в редакції до внесення змін постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.02.2010 р. N 105) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та поставлялася відповідачеві електрична енергія. На оплату вартості послуг направлялися відповідні рахунки (а. с. 18-66).

Однак, вартість спожитої активної електричної енергії та плата за перетоки реактивної електроенергії відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" перед ВАТ «Крименерго» за спожиту активну електричну енергію за період з 28.10.2009 р. по 28.12.2009 р. складає 1 139 559,09 грн., за компенсацію перетоків реактивної електроенергії за цей самий період – 70 655,20 грн. Наявність заборгованості у вказаних розмірах підтверджується, серед іншого, актами звірки взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами (а. с. 69, 85-86), а також визнається відповідачем у відзиві на позов.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем за спожиту активну електричну енергію за період з 28.10.2009 р. по 28.12.2009 р. в сумі 1 139 559,09 грн. та за компенсацію перетоків реактивної електроенергії за цей самий період в сумі 70 655,20 грн., у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Більш того, наявність заборгованості у вказаних розмірах визнана відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки електричної енергії №33 від 17.02.2003 р. (за подальшими змінами та доповненнями) в частині здійснення повних та своєчасних оплат, а тому вимоги ВАТ «Крименерго» про примусове стягнення вищевказаних сум підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позову ВАТ «Крименерго» була викладена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 1 139 597,09 грн., у той час як розмір заборгованості складає 1 139 559,09 грн. Отже, вимога про стягнення заборгованості за активну електроенергію за період з 28.10.2009 р. по 28.12.2009 р. в сумі 38,00 грн. була пред’явлена позивачем необґрунтовано, у зв’язку з чим в цій частині в позові слід відмовити.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, с порушенням строків, встановлених Додатком №4 «Порядок розрахунків», Споживач зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Перевіривши наведений позивачем в запереченнях №10/475 від 08.02.2011 р. розрахунок пені за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 93 537,51 грн., суд погоджується з його правомірністю та вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня за прострочення оплати вартості активної електроенергії саме в цьому розмірі. При цьому, суд звертає увагу на те, що в прохальній частині позову ВАТ «Крименерго» була викладена вимога про стягнення з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" пені за прострочення оплати вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 93 540,63 грн., що обґрунтовується тим, що позивачем неправомірно при здійсненні розрахунку за основу була взята сума заборгованості в розмірі 1 139 597,09 грн., що як було зазначено вище, не відповідає фактичним обставинам справи. З урахуванням цього, в частині стягнення пені за прострочення оплати вартості спожитої активної електроенергії в сумі 3,12 грн. в позові слід відмовити.

Наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне внесення плати по компенсації перетоків реактивної електричної енергії в сумі 25 503,63 грн. відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим, а тому вимоги ВАТТ «Крименерго» в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання по своєчасній оплаті вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 150 370,42 грн. та по своєчасному внесенню плати по компенсації перетоків реактивної електроенергії в розмірі 5 815,52 грн. відповідає фактичним обставинам справи, а тому вказані суми також підлягають примусовому стягненню з відповідача.

У той же час, під час обчислення розміру 3% річних за прострочення оплати вартості спожитої активної електричної енергії позивачем були допущені помилки, що виразилося в тому, що в якості бази для розрахунку річних за період з 08.01.2010 р. по 06.12.2010 р. була взята заборгованість в розмірі 1 139 597,09 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи. З урахуванням цього, розмір 3% річних дорівнює 52 243,19 грн. та підлягає стягненню з відповідача, в стягненні 1,04 грн. річних в позові має бути відмовлено.

Розрахунок 3% річних за порушення строків внесення плати по компенсації перетоків реактивної електроенергії в сумі 25 503,63 грн. відповідає фактичним обставинам справи, суд погоджується з його правомірністю, а тому річні в цій сумі також підлягають стягненню з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго".

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) в особі Ялтинської філії ОП "Кримтеплокомуненерго" (98600, м. Ялта, вул. Красних партизан, 5-А, ідентифікаційний код 26273184) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість за активну електроенергію в сумі 1 139 559,09 грн., 150 370,42 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату вартості активної електроенергії, 3% річних за порушення грошового зобов’язання по оплаті вартості спожитої активної електроенергії в сумі 52 243,19 грн., пеню за несвоєчасний розрахунок за спожиту активну електричну енергію в сумі 93 537,51 грн., борг по компенсації перетоків реактивної електричної енергії в розмірі 70 655,20 грн., 5 815,52 грн. інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за реактивну електроенергію, 3% річних за порушення грошового зобов’язання по компенсації перетоків реактивної електроенергії в сумі 1 974,76 грн., пеню за несвоєчасне внесення плати по компенсації перетоків реактивної електроенергії в розмірі 25 503,63 грн., 15 396,59 грн. державного мита та 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 11.02.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.