Рішення № 13723412, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-1/49-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Секо-Пак», (65011, України, м. Одеса, вул. Пушкінська, 56, кв. 4; 65003, Україна, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 7),

до відповідача Приватного підприємства «Солнечний Дом», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 4; 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Жукова, 33, кв. 9),

про стягнення 18 615,84 грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача Чумаченко С.О., представник, довіреність від 27.10.2010р. № 271010/3,

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Секо-Пак» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Солнечний Дом» про стягнення суми боргу в розмірі 16 685,16 грн., пені в розмірі 219,65 грн., штрафу в розмірі 1 668,52 грн. та річних в розмірі 42,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов’язання за договором поставки від 23.09.2010р. № 653 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Секо-Пак» (постачальник) та Приватним підприємством «Солнечний Дом» (покупець) укладений договір поставки пакувальних матеріалів № 653, (аркуш справи 9, далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов’язаний передати (поставити) покупцю пакувальні матеріали, а покупець в свою чергу зобов’язаний прийняти та сплатити їх вартість.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставив товар Приватному підприємству «Солнечний Дом» на суму 16 685,16 грн., що підтверджується накладною № 00001227 від 28.09.2010р. (аркуш справи 8).

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис представника ПП «Солнечний Дом» на зазначеній накладній. Повноваження представника відповідача підтверджується відповідною довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей, заповненими відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р.

Пункт 4.3 договору передбачає, що покупець зобов’язаний здійснити повний розрахунок за отриманий товар протягом 30 днів з моменту його прийняття.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання в частині оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв’язку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість підприємства становить 16 685,16 грн.

16.11.2010р. позивачем на адресу підприємства направлено претензію з вимогою погасити суму боргу.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором поставки суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість ПП «Солнечний Дом» становить 16 685,16 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що при порушенні терміну оплати товару, встановленого в пункті 4.3. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 1% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені в розмірі 219,65 грн., штрафу в розмірі 1 668,52 грн., 3% річних в розмірі 42,51 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі..

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 186,15грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 10.02.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Солнечний Дом», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 4; 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Жукова, 33, кв. 9; банківські реквізити: рахунок 26005000124139 у ПАТ «СЕБ», м. Київ, МФО 300175, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34058582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Секо-Пак», (65011, України, м. Одеса, вул. Пушкінська, 56, кв. 4; 65003, Україна, м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 7; банківські реквізити: рахунок 26007150000545 у ПАТ «ВіЕйБі», м. Київ, МФО 380537, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31097313) суму боргу в розмірі 16 685,16 грн., пені в розмірі 219,65 грн., штрафу в розмірі 1 668,52 грн., 3% річних в розмірі 42,51 грн., 186,15 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.