Рішення № 13723239, 01.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

01.02.2011

Справа №5002-15/6078-2010

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; ЄДРПО 03358593)

До відповідача Комунального підприємства «Експо-технологія» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 37; ЄДРПО 34740080)

Про стягнення 18 011,40 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Щеглов Д.А., представник, довіреність №20-3/317 від 13.01.2010

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Експо-технологія» про стягнення 13 283,89 грн. заборгованості за теплопостачання, 3 753,00 грн. інфляційних витрат, 974,51 грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що відповідач належним чином не виконує умови по договору купівлі-продажу теплової енергії №1829 від 01.06.2007, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 13 283,89 грн., що й стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 753,00 грн. інфляційних втрат, 974,51 грн. 3% річних та судові витрати.

19.01.2011 (вх.№1867) від позивача до суду надійшло клопотання, у якому вказано, що позивачем повторно було сплачене державне мито за розгляд даного позову в розмірі 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5624 від 29.12.2010, у зв’язку з чим, позивач просить суд повернути зайве сплачене державне мито з Державного бюджету.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Продавець) та Комунальним підприємством «Експо-технологія» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №1829 (а.с.7-10).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Продавець бере на себе зобов’язання продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання в кількості, передбаченій даним договором, з урахуванням температурного графіку, а Покупець зобов’язується прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у передбачені договором строки. У взаємовідносинах по даному договору сторони зобов’язуються керуватися Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та іншими діючими нормативними атами України та АР Крим.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за куплену теплову енергію здійснюються в грошовій чи іншій, не забороненій діючим законодавством, формі щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Строк договору встановлений розділом 10 Договору та становить з 01.06.2007 по 31.05.2012. Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір є дійсним.

Матеріали справи свідчать, що позивачем в період з 01.06.2007 по 31.11.2009 надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками на оплату спожитих послуг за вказаний період на загальну суму 19 345,23 грн. (а.с.29-58).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать копії реєстрів вручення рахунків (а.с.59-81).

Однак, відповідачем за теплову енергію за вказаний період було сплачено лише 6 061,34 грн. (а.с.13).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за теплову енергію за період з 01.06.2007 по 31.11.2009 у розмірі 13 283,89 грн. яку відповідач добровільно не погашає, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов’язань за теплову енергію за період з 01.06.2007 по 31.11.2009 у розмірі 13 283,89 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії №1829 від 01.06.2007, отже сума заборгованості у розмірі 13 283,89 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 753,00 грн. інфляційних витрат та 974,51 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 753,00 грн. інфляційних витрат та 974,51 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

19.01.2011 від позивача до суду надійшло клопотання, у якому вказано, що позивачем повторно було сплачене державне мито за розгляд даного позову в розмірі 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5624 від 29.12.2010, у зв’язку з чим, позивач просить суд повернути зайве сплачене державне мито з Державного бюджету.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи на викладене, суд вважає за необхідне повернути Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго» 102,00 грн. надмірного сплаченого державного мита за платіжним дорученням №5624 від 29.12.2010.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Експо-технологія» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 37; ЄДРПО 34740080) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; ЄДРПОУ 03358593) 13283,89 грн. заборгованості, 3753,00 грн. інфляційних витрат, 974,51 грн. 3% річних, 180,11 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Орендному підприємству «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; ЄДРПОУ 03358593) з Державного бюджету (р/р 31115095700002 в Управлінні Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЄДРПОУ 34740405) 102,00 грн. надмірного сплаченого державного мита за платіжним дорученням №5624 від 29.12.2010.

4. Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.02.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.