Рішення № 13723230, 02.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2011

Справа №5002-22/5708-2010

за позовом – ДП «Дельта – лоцман», м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

до відповідача – ДП «КД – Керч», м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1

про стягнення 3308,69 доларів США

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Голодницький О.Г., представник, дов від 31.12.2010 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – ДП «Дельта – лоцман» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ДП «КД – Керч», просить суд стягнути з відповідача 3308,69 доларів США пені, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору № 208/П-07 від 29.12.2007 року.

21.01.2011 року до суду надійшли пояснення позивача по суті позовних вимог та порядку розрахунку пені, зробленого позивачем.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

29.12.2007 року між ДП «Дельта-лоцман» (позивач) та ДП «КД-Керч» (відповідач) було укладено договір № 208/П-07, відповідно до п. 2.1.1. вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги С РРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузко-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морських каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього Договору.

Пунктом 2.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до ст. З Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Міністерство транспорту України та відповідні центральні органи державної виконавчої влади. Відповідно до цього Кодексу, інших актів чинного законодавства Міністерство транспорту України в межах своєї компетенції затверджує правила, інструкції та інші нормативні документи з питань торговельного мореплавства, що є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Так, наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.

Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки відповідача у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.4. Договору, «Агент» несе повну матеріальну відповідальність перед «Підприємством» за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Відповідно до укладеного договору на підставі заявок відповідача позивач у травні-липні 2010 року надав послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням ДП «КД-Керч» на загальну суму 251534,78 дол. США.

Для оплати наданих послуг відповідачу було виставлено рахунки, отримання яких підтверджується реєстрами одержаних рахунків, і які відповідачем були оплачені несвоєчасно, всупереч умовам укладеного договору, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарський кодекс України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.3. Договору, за несвоєчасну оплату рахунків відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, на думку суду, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», обґрунтованим буде розрахунок пені виходячи з застосування при розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, суд вважає хибними висновки позивача про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Слід підкреслити, що дна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 року по справі № 42/562 та постанові Верховного Суду України від 20.12.2010 року у справі № 06/113-38.

Так, за розрахунком суду, пеня за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань повинна складати 1646,07 доларів США, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити позивачу у частині вимоги про стягнення з відповідача 1662,62 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем під час розгляду даної справи не було надано суду доказів сплати позивачу пені у розмірі 1646,07 доларів США,

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ДП «КД – Керч» (м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1, рахунок № 26006301393393/980 в філії «Відділення ПІБ в м. Керч», МФО 324548, ЄДРПОУ 322992979) на користь ДП «Дельта – лоцман» (м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно – Імпортний Банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 1646,07 доларів США пені.

3. Стягнути з ДП «КД – Керч» (м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1, рахунок № 26006301393393/980 в філії «Відділення ПІБ в м. Керч», МФО 324548, ЄДРПОУ 322992979) на користь ДП «Дельта – лоцман» (м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно – Імпортний Банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 16,46 доларів США державного мита.

4. Стягнути з ДП «КД – Керч» (м. Керч, вул. К. Маркса, 22, к. 1, рахунок № 26006301393393/980 в філії «Відділення ПІБ в м. Керч», МФО 324548, ЄДРПОУ 322992979) на користь ДП «Дельта – лоцман» (м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, рахунок № 26007001010084 в філії ВАТ «Державний Експортно – Імпортний Банк України» в м. Миколаїв, МФО 326739, ЄДРПОУ 25374003) 117,41 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням чинності.

6. В задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 1662,62 доларів США пені – відмовити.

Повне рішення складено 02.02.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.