Рішення № 13723178, 26.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2011

Справа №5002-24/635-2009

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400 )

до відповідача Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (96303, АР Крим, м. Керч, вул. Години-2-В, ЗКПО 19195199)

Про стягнення 6 294 697,88 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мартинюк Ю.А., представник за довіреністю від 04.01.2011р. №002-Д

Від відповідача – Гогуа О.К., представник за довіреністю від 05.01.2011р. №02-13-13-18; Вознюк С.А., представник за довіреністю від 05.01.2011р. №02-13-13-18

За участю експерта – Міліцина Е. О., посвідчення №134.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" суми заборгованості у розмірі 6 294 697,88 грн.

Від Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" надійшла заява від 17.03.2009 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" суму заборгованості у розмірі 5 992 732, 52 грн., а саме: 2779 206,81 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за період з лютого 2006 року по січень 2009 року, інфляційні витрати по розрахунках за спожиту електричну енергію за період з лютого 2006 року по січень 2009 року у розмірі 53 8841,89 грн., три відсотки річних за спожиту електричну енергію за період з 28 лютого 2006р. по 30 січня 2009 р. у сумі 80 760,45 грн. та пеню за період з 03 червня 2008 року по 30 грудня 2008 року у розмірі 295 070, 19 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії за період з січня 2006 року до січня 2009 року у розмірі 931 872,27 грн. та заборгованість по розрахунком згідно мирової угоди від 13 грудня 2005 року за період з лютого 2006 року по січень 2009 року у розмірі 9147 16 грн., а також інфляційні витрати, 3 % річних та пеню по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії та по розрахункам згідно мирової угоди.

У заяві позивач пояснив, що під час оформлення позовної заяви у розділі нарахувань належних до сплати сум за спожиту активну електричну енергію за розрахунковий період «лютий 2007р.» помилково була вказана сума у розмірі 1 189 579,73 грн., яка включає до себе нарахування за фактично спожиту електричну енергію у розмірі 791 832, 44 грн. та суми по актам про порушення Правил користування електричною енергією від 22.01.2007р. та 09.02.2007р. на загальну суму 397 747, 29 грн. Оскільки спори про стягнення заборгованості по Актам про порушення Правил користування електричною енергією розглядаються у Господарському суду АР Крим та по них ще не винесено рішення, позивач перерахувавши суму позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 5 992 732, 52 грн.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні, що відбулося 17.03.2009 р. сторонами було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було судом задоволено та ухвалою від 17.03.2009 р. строк розгляду справи було продовжено.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" заперечував, надав клопотання про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи для роз’яснення питань, які виникли при вирішенні господарського спору за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" про стягнення 6 294 697,88 грн.

Відповідачем крім того, визначено коло питань, які на його думку мають бути вирішені експертом при призначенні судово-бухгалтерської експертизи.

Позивач у судовому засіданні проти клопотання відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи заперечував, надав письмові заперечення на вказане клопотання, відповідно до яких Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" висловило свою позицію щодо недоцільності призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи. Так, позивач вважає, що наслідком задоволення клопотання відповідача буде безпідставно затягування процесу розгляду справи та порушення прав позивача. Позивач зазначає, що відповідачем не сформульовані заперечення на позовні вимоги, не доведені заперечення проти позовних вимог, у зв’язку з чим питань до експерта у позивача немає, тому просить у задоволенні клопотання відповідачеві відмовити та розглянути спір по суті за документами, що знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 13 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з метою поновлення платоспроможності та запобігання банкрутству, укладено мирову угоду 13 грудня 2005 року, відповідно до якої відповідач здійснює погашення заборгованості станом на 01.10.2003р., відповідно до затвердженого графіку у період до XІІ/2015р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у відповідності до статті 116 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» та до Постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008р. «Про порядок перерахування у 2008 р. субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що була вироблена, транспортувалась та постачалась населенню, та виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджені органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» у 2006р. та 2008р. здійснено перерахування грошових коштів з метою виконання зобов’язань за мировою угодою, а саме:

- платіжне доручення №19 от 26.09.06р. на сумму 1139020,30 грн.

- платіжне доручення № 20 от 26.09.06р. на сумму 4563846,00 грн.

- платіжне доручення №21 от 13.12.06р. на сумму 1183666,00 грн.

- платіжне доручення №4 от 16.10.08р. на сумму 842318,00 грн.

- платіжне доручення №3 от 23.07.08р. на сумму 3817850,00 грн.

Так, відповідач зазначає, що сумарна маса грошових коштів субвенцій 2006-2008р. складає 11 546 700,3 грн. Крім того Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" відповідно до мирової угоди самостійно здійснило перерахування грошових коштів за період січень-вересень 2006р. у розмірі 162000 грн. (18000 щомісячно). Мирова угода передбачає сплату у наступному порядку:

1. січень- грудень 2006р. - 216 000 грн. ( 18000 грн. щомісячно)

2. січень- грудень 2007р. - 288 000 грн. ( 24000 грн. щомісячно)

3. січень-грудень 2008р. - 312 000 грн. (26000 грн. щомісячно) Відповідно, в период січень 2006р. – грудень 2008г., як зазначає відповідач по справі, сплаті підлягає сума 816 000 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що заборгованість по розрахунках за мировою угодою має інший розмір. Крім того, відповідач посилається на те, що не всі оплати були зараховані у відповідності з вказаними призначеннями платежів.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12 травня 2009 року провадження у справі було зупинено, у зв’язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро».

02 червня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось з апеляційною скаргою на вказану ухвалу Господарського суду АР Крим від 12 травня 2009 року до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2009 року апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" залишена без задоволення, ухвала Господарського суду АР Крим від 12 травня 2009 року залишена без змін, матеріали справи повернуті до Господарського суду АР Крим, у зв’язку з чим Господарський суд АР Крим вважає необхідним направити матеріали контрольної справи до визначеної в ухвалі від 12 травня 2009 року експертної установи для проведення судово-економічної експертизи.

27 січня 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» до Господарського суду АР Крим надійшов експертний висновок № 47 від 25.01.2010р., а також рахунок № 87/96 та калькуляція № 96/09 на сплату експертизи.

У зв’язку з надходженням до Господарського суду АР Крим 27 січня 2010 року висновку судового експерта № 47, суд дійшов висновку, що обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунені та ухвалою від 28.01.2010 р. провадження по справі поновив.

Відповідно до висновку експерта № 47 підтверджується наявність заборгованості відповідача перед Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" за спожиту активну електричну енергію за період з січня 2006 року до січня 2009 року у розмірі 3633962,16 грн., по розрахункам за компенсацію перетоків реактивної електричної енергії за період з січня 2006 року по січень 2009 року - розмірі 1260918,95 грн.

У пункті 3 експертного висновку зазначено, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем по розрахункам відповідно до мирової угоди від 13 грудня 2005 року за період з лютого 2006 року по січень 2009 року не підтверджується, а має місце переплата Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" у розмірі 10631984,30 грн.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що субвенції, які були перераховані на підставі Постанов Кабінету міністрів України № 440, та № 705, повинні бути спрямовані на погашення заборгованості, яка виникла за період з 2000 р. до 2004 року. Тоді як заборгованість, що включена до мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.12.2005р., за ствердженням позивача, включає у себе періоди виникнення з 1997р. по 2000 р., тобто вказана заборгованість субвенціями не погашена.

Відповідно до письмово викладених пояснень судового експерта, що містяться у матеріалах справи, експерт зазначає, що перераховані субвенції з Державного бюджету відповідно до постанов Кабінету міністрів України № 705 від 22.05.2006р. та № 440 від 25.04.2008р. у розмірі 11546700,30грн. є погашенням заборгованості і за мировою угодою.

21 червня 2010 року від Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" надійшло клопотання про призначення по справі повторної судово-економічної експертизи в частині заборгованості за мировою угодою та доручення її проведення Кримському - науково-дослідному інституту судових експертиз (95000, АР Крим, вул. Чехова, 55-а).

У вказаному клопотанні позивач визначив перелік питань, які на його думку мають бути вирішені при проведення експертизи.

Ухвалою від 21.06.2010 р. провадження по справі було зупинено та призначена повторна судова – економічна експертиза.

25.11.2010 р. до канцелярії суду надійшов висновок експерта №1891 від 07.10.2010 р.

В зв’язку з вказаним ухвалою від 29.11.2010 р. провадження по справі було поновлено.

Позивач заявою від 13.12.2010 р., в порядку ст.. 22 ГПК України, збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 2 779 206,81 грн., 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 80 760,45 грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у розмірі 538 841,89 грн., пеню за актину електричну енергію у розмірі 295 070,19 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 931 872,27 грн., інфляцію за реактивну електричну енергію у розмірі 219 127,91 грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 34 626,09 грн., пеню за реактивну електричну енергію у розмірі 10 727,17 грн., заборгованість по розрахункам по мировій угоді у розмірі 914 716 грн., інфляції по мировій угоді у розмірі 158 364,76 грн., 3% річних по мировій угоді у розмірі 23 055,25 грн., пені по мировій годі у розмірі 15 891,25 грн. Всього, таким чином, 5 999 260,04 грн. Також просив суд стягнути з відповідача витрати, пов’язані з подачею позовної заяви до ГС АР Крим.

Суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Представниками відповідача заявлено усне клопотання про виклик експертів у судове засідання для дачі пояснень по висновку №1891.

Суд вказане клопотання задовольнив та викликав у судове засідання для надання пояснень експертів Коробову С.О. та Міліцину Е.О.

Експерт Міліцина Е.О. з’явилася в судове засідання та надала усні пояснення.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.10.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» ( Постачальник електричної енергії ) та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі ( Споживач ) був укладений договір про поставку електричної енергії №285.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість і здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору і додатків до договору, які є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. п. 2.1.2 вказаного договору постачальник зобов’язався поставляти споживачу електроенергію, як різновид товару у обсягах, визначених у відповідності до розділу 5 і з врахуванням умов розділу 6 цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2.3 вказаного договору споживач в свою чергу зобов’язався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії і інші нарахування, відповідно до умов Додатків №4.1 або №4.2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 2 Додатку №4.2 до вказаного договору «Порядок розрахунків для споживачів, що розраховуються за фактично споживану електричну енергію» розрахункова дата встановлюється 22 – ого числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 22 – ого числа місяця до того ж числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5 вказаного Додатку №4.2 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Дата оплати встановлюється до 27 – ого числа кожного місяця . За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії або внесення споживачем готівки в касу постачальника.

У разі неотримання постачальником грошових коштів на вказану дату, починаючи з наступного дня за датою оплати здійснюються нарахування у відповідності до п. 8 даного Додатку.

Відповідно до п. 8 вказаного Додатку у разі несвоєчасної сплати обумовлених даним Порядком платежем, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період. За який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу за споживану електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

В зв’язку з тим, що відповідачем систематично не виконувалися умови договору №285 від 30.10.2005 р., що привело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту електричну енергію та по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

З урахуванням вищевказаного судом було встановлено наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. відповідачу було виставлено рахунків за споживану електричну енергію на суму 30681000,24 грн.

За даними банківських виписок по поточному рахунку зі спеціальним режимом використання за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. відповідачем було сплачено за споживану активну електричну енергію позивачу 27901793,51 грн.

При таких обставинах, заборгованість по розрахункам за споживану активну електричну енергію за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. складає 2779206,81 грн. ( 30681000,24 – 27901793,51 ).

Факт наявності вказаної заборгованості підтверджується також висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.

Як вже вказувалося вище у п. 8 Додатку №4.2 до вказаного договору №285 зазначено, що у разі несвоєчасної сплати обумовлених даним Порядком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період. За який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу за споживану електроенергію повинна бути сплачена споживачем з врахуванням встановленого індексу інфляції.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за актину електричну енергію у розмірі 295 070,19 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що розмір пені за період з липня 2008 р. по грудень 2009 р. складає 137 912,02 грн., що підтверджується також і висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несплату активної електричної енергії у розмірі 157 158,17 грн. ( 295 070,19 – 137 912,02 ) необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 80 760,45 грн. та індекс інфляції за активну електричну енергію у розмірі 538 841,89 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. складає 636 159,77 грн., що підтверджується також і висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

Оскільки позивач просить стягнути інфляційні втрати лише у розмірі 538 841,89 грн., в ході розгляду справи позовні вимоги в даній частині не збільшив, а суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за активну електричну енергію у розмірі 538 841,89 грн. підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що розмір 3% річних по розрахункам за спожиту активну електричну енергію за період з лютого 2006 р. по січень 2009 р. складає 80 683,56 грн., що підтверджується також і висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних за несплату активної електричної енергії у розмірі 76,89 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 931 872,27 грн.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до п. п. 2.2.4 договору про поставку електричної енергії №285 від 30.10.2005 р. споживач ( відповідач по справі ) зобов’язався, зокрема, здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника ( позивача по справі ) і електроустановками відповідача відповідно до Порядку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії»

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. було виставлено рахунків за послуги по компенсації перетікань реактивної електричної енергії на суму 1 265 403,11 грн.

Відповідно до банківських виписок за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. відповідачем було сплачено на користь позивача за перетоки реактивної електричної енергії суму у розмірі 333 530,84 грн.

Таким чином, заборгованість по розрахункам за компенсацію перетоків реактивної електроенергії за період з 01.02.2006 р. по 01.02.2009 р. складає 931 872,27 грн. ( 1 265 403,11 – 333 530,84 ).

Вказане підтверджується висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 10 727,17 грн.

Судом встановлено, що розмір пені за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії за період з серпня 2008 р. по січень 2009 р. складає 10 756,55 грн., що підтверджується також і висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

Оскільки позивач просить стягнути пеню лише у розмірі 10 727,17 грн., в ході розгляду справи позовні вимоги в даній частині не збільшив, а суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасні розрахунки за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 10 727,17 грн. підлягають задоволенню.

Також просить стягнути з відповідача інфляцію за реактивну електричну енергію у розмірі 219 127,91 грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 34 626,09 грн.

Судом встановлено. що розмір інфляційних втрат за реактивну електричну енергію за період з лютого 2006 р. по січень 2009 р. складає 283 996,46 грн., що підтверджується також і висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

Оскільки позивач просить стягнути інфляційні втрати лише у розмірі 219 127,91 грн., в ході розгляду справи позовні вимоги в даній частині не збільшив, а суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за активну електричну енергію у розмірі 219 127,91 грн. підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що розмір 3% річних за реактивну електричну енергію за період з лютого 2006 р. по січень 2009 р. складає 34 293,67 грн., що підтверджується також і висновком №96/09 судово – економічної експертизи.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 332,42 грн. у позові необхідно відмовити.

Суд вважає за необхідне зазначити на те, що відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що вказаний висновок судово – економічної експертизи №96/09 був складений судовим експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту, спеціальності – 11.1 – «дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності», 11. 2 – «дослідження документів по фінансово – кредитним операціям», 11.3 – «дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій». Також вказана особа маж свідоцтво Міністерства юстиції України №781 та стаж експертної роботи з 2000 грн. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

При таких обставинах, суд не вбачає підставі не довіряти висновку судово – економічної експертизи № 96/09 від 26.01.2010р. у вищевказаній частині.

Також позивач просить суд з відповідача заборгованість по розрахункам по мирової угоді у розмірі 914 716 грн., інфляції по мировій угоді у розмірі 158 364,76 грн., 3% річних по мирової угоді у розмірі 23 055,25 грн., пені по мировій годі у розмірі 15 891,25 грн.

Судом було встановлено, що 13.12.2005 р. між відповідачем по справі ( Боржник ) і позивачем ( Кредитор ) було укладено мирову угоду про добровільне погашення боргу ( т. 1, а. с. 24 – 25 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаної угоди Боржник та Кредитор з метою відновлення платежеспроможності Боржника і недопущення банкрутства дійшли згоди про розстрочення боргу боржника і укладення Мировой Угоди.

Відповідно до п. 1.2 вказаної Угоди сторони встановили, що заборгованість в сумі 23 413 041,64 грн., що виникла станом на 01.10.2003 р. підлягає сплаті за період з січня 2006 р. по грудень 2014 р. певними частинами.

Ухвалою ГС АР Крим від 13.12.2005 р. по справі №2-3/12486-2002 вищевказана мирова угода була затверджена судом. ( т. 1, а. с. 23 ).

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 13 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" та Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" з метою поновлення платоспроможності та запобігання банкрутству, укладено мирову угоду 13 грудня 2005 року, відповідно до якої відповідач здійснює погашення заборгованості станом на 01.10.2003р., відповідно до затвердженого графіку у період до XІІ/2015р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що у відповідності до статті 116 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» та до Постанови Кабінету Міністрів України № 440 від 25.04.2008р. «Про порядок перерахування у 2008 р. субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що була вироблена, транспортувалась та постачалась населенню, та виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджені органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» у 2006р. та 2008р. здійснено перерахування грошових коштів з метою виконання зобов’язань за мировою угодою, а саме:

- платіжне доручення №19 от 26.09.06р. на сумму 1139020,30 грн.

- платіжне доручення № 20 от 26.09.06р. на сумму 4563846,00 грн.

- платіжне доручення №21 от 13.12.06р. на сумму 1183666,00 грн.

- платіжне доручення №4 от 16.10.08р. на сумму 842318,00 грн.

- платіжне доручення №3 от 23.07.08р. на сумму 3817850,00 грн.

Так, відповідач зазначає, що сумарна маса грошових коштів субвенцій 2006-2008р. складає 11 546 700,3 грн. Крім того Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" відповідно до мирової угоди самостійно здійснило перерахування грошових коштів за період січень-вересень 2006р. у розмірі 162000 грн. (18000 щомісячно). Мирова угода передбачає сплату у наступному порядку:

- січень- грудень 2006р. - 216 000 грн. ( 18000 грн. щомісячно)

- січень- грудень 2007р. - 288 000 грн. ( 24000 грн. щомісячно)

- січень-грудень 2008р. - 312 000 грн. (26000 грн. щомісячно) Відповідно, в період січень 2006р. – грудень 2008г., як зазначає відповідач по справі, сплаті підлягає сума 816 000 грн.

Таким чином, відповідач наполягав на тому, що заборгованість по розрахунках за мировою угодою має інший розмір. Крім того, відповідач посилавя на те, що не всі оплати були зараховані у відповідності з вказаними призначеннями платежів.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в даній частині, оскільки вважав, що субвенції, які були перераховані на підставі Постанов Кабінету міністрів України № 440, та № 705, повинні бути спрямовані на погашення заборгованості за період з 2000 р. до 2004 року. Тоді як заборгованість, що включена до мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.12.2005р., за ствердженням позивача, включає у себе періоди виникнення з 1997р. по 2000 р., тобто вказана заборгованість субвенціями не погашена.

У експертному висновку №96/09 зазначено, що наявність заборгованості у відповідності до бухгалтерських ( первинних ) документів відповідача перед позивачем по розрахункам відповідно до мирової угоди від 13.12.2005 р. за період з лютого 2006 р. по січень 2009 р. не підтверджується, а наявна переплата у розмірі 10 631 984, 30 грн. Вказане експерт обґрунтовує тим, що ВАТ «Крименерго» не було враховано перерахування грошових коштів з державного бюджету в сумі 11 546 700,30 грн. в рахунок погашення заборгованості по мирової угоді від 13.12.2005 р.

Суд у даній частині не прийняв висновок експерта у якості доказу.

З огляду на те, що суд не міг самостійно встановити наявність заборгованості відповідача по справі перед Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" по розрахункам відповідно до мирової угоди від 13.12.2005р. за період з лютого 2006 року по січень 2009 року з урахуванням перерахованих відповідачеві субвенцій відповідно до постанов Кабінету міністрів України № 705 від 22.05.2006р. та № 440 від 25.04.2008р. та вбачаючи необхідність поставити перед експертом відповідні питання, по справі було призначено ухвалою від 21.06.2010 р. повторну судово-економічну експертизу.

По результатам експертного дослідження було складено висновок №1891 повторну судово - економічної експертизи.

Відповідно до висновків вказаної експертизи вбачається, що первісними бухгалтерськими документами підтверджується перерахування Кримським республіканським підприємством Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» грошових коштів Державного бюджету України відкритому акціонерному товариству «Крименерго» відповідно до постанов Кабінету міністрів України №705 від 22.05.2006р. та №440 від 25.04.2008р. у якості сплати заборгованості за електроенергію, яка виникла за період з 01.01.2000р. по 31.12.2004р. відповідно договору №285 від 20.09.1996р. в загальній сумі 11546700.33 грн., враховуючи ПДВ.

При цьому за змістом платіжних доручень Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керч» грошовими коштами, які перераховані відповідно до постанов Кабінету міністрів України №705 від 22.05.2006р. та №440 від 25.04.2008р., заборгованість за мировою угодою від 13 грудня 2005 року відповідачем по справі позивачу не погашалась.

Експертом було зазначено, що грошовими коштами Державного бюджету України відповідно до постанов Кабінету міністрів України №705 від 22.05.2006р. та №440 від 25.04.2008с Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» була сплачена заборгованість Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» за електроенергію, спожиту за період з 01.01.2000 року по 31.12.2004 року згідно умов договору №285 ва 20.09.1996р. на користування електричною енергією в загальній сумі 11546700 3 грн. з ПДВ (тобто не за мировою угодою від 13 грудня 2005 року).

Суд приймає вказаний висновок експерта у якості доказу з огляду на наступне.

При проведенні експертизи експерт дійшов висновку про те, що оскільки у призначення платежу за спірними платіжними дорученнями не було вказано «Оплата заборгованості за мирової угодою», вказані сплати не можуть бути зараховані у якості оплати за мирової угодою.

Суд з вказаним погоджується, оскільки в п. 3.2 вищевказаної мирової угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що з моменту затвердження мирової угоди зобов’язання відповідача перед позивачем по сплаті боргу, що виник станом на 01.10.2003 р. припиняється шляхом заміни цих зобов’язань на зобов’язання, що випливають з даної мирової угоди.

Відповідно до ст.. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Тобто зобов’язання за раніш укладеним договором сторони замінили зобов’язанням за мировою угодою з новими строками погашення боргу. Таким чином, в даному випадку мала місце новація у відповідності до ст.. 604 ЦК України.

Відповідач по справі посилається на те, що призначення платежу у спірних платіжних дорученнях вказувалося у відповідності до договору №7053/411 від 23.10.2006 р. про організацію взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ від 22.06.2006 р. №705 та цільове призначення не могло бути змінено, оскільки це цільові бюджетні кошти.

Суд встановив, що відповідно до п. 2.6 вказаного договору від 23.10.2006 р. відповідачу по справі грошові кошти в сумі 1 183 666 грн. були перераховані саме для погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла за період з 01.01.2000 р. по 31.12.2004 р. відповідно до договору №285 від 20.09.1996 р.

Суд погоджується з доводами відповідача про неможливість зміни призначення платежу після укладення договору, однак вважає за необхідне зазначити, що при укладенні вказаного договору від 23.10.2006 р., однією зі сторін якого є відповідач по справі, він мав можливість визначити відповідні умови щодо призначення цих грошових коштів, оскільки на момент укладення вказаного договору мирова угода вже була підписана та затверджена судом.

З урахуванням вищевказаного суд робить висновок про те, що заборгованість Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» перед відкритим акціонерним товариством «Крименерго» за умовами мирової угоди від 13 грудня 2005 року станом на 01.02.2009 року становить 914 716 грн.

Вказане також підтверджується висновком №1891 додаткової судово - економічної експертизи.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по розрахункам по мирової угоді у розмірі 914 716 грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню по мирової годі у розмірі 15 891,25 грн., вірність розміру якої було підтверджено висновком №1891 повторної судово - економічної експертизи.

Однак суд з даного приводу вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» ( з наступними змінами і доповненнями ) з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Відповідно до п. 2.1 вказаних Роз’яснень якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства.

Як вже було вказано вище сторонами по справі у вказаній мирової угоді було зазначено, що зобов’язання відповідача перед позивачем по сплаті боргу, що виник станом на 01.10.2003 р. припиняється шляхом заміни цих зобов’язань на зобов’язання, що випливають з даної мирової угоди.

Однак, дослідивши вказану мирову угоду, суд встановив, що сторонами не було передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за даною мировою угодою та, відповідно, і не зазначено її розмір.

З врахуванням вказаного, суд дійшов висновку у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за мировою угодою від 13.12.2005 р. відмовити.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційних втрат по мирової угоді у розмірі 158 364,76 грн. і 3% річних по мирової угоді у розмірі 23 055,25 грн..

Оскільки правомірність розміру вказаних санкцій та порядок їх нарахування підтверджується висновком №1891 додаткової судово - економічної експертизи, то позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що вказаний висновок судово – економічної експертизи №1891 був складений судовими експертами Коробовою С. О., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта спеціальності – 11.1 – «дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності», має стаж експертної роботи з 1995 р., свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №91 та Міліциною Е. О., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальності 11.1 – «дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності», 11. 2 – «дослідження документів по фінансово – кредитним операціям», 11.3 – «дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій» та має стаж експертної роботи з 2001 р.

Вказані експерти були попереджені про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

При таких обставинах, суд не вбачає підставі не довіряти висновку судово – економічної експертизи № 1891 від 07.10.2010р. у вищевказаній частині.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що рішення у повному обсязі буде складено 31.01.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 31.01.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі", 96303, АР Крим, м. Керч, вул. Години-2-В, ( п/р 2600004587700 в Укрсіббанк, м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 19195199 ) на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго", 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ( р/р 260323051142 в Сімферопольської філії КРУ «Ощадбанк», м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400 ) заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 2 779 206,81 грн.; пеню за прострочення сплати активної електричної енергії у розмірі 137 912,02 грн.; інфляційні втрати за активну електричну енергію у розмірі 538 841,99 грн.; 3% річних за активну електричну енергію у розмірі 80 683,56 грн.; заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 931 872,27 грн.; пеню за прострочення сплати реактивної електричної енергії у розмірі 10 727,17 грн.; інфляційні втрати за реактивну електричну енергію у розмірі 219 127,91 грн.; 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 34 293,67 грн.; заборгованість по розрахункам по мирової угоді у розмірі 914 716 грн.; інфляційні втрати по мирової угоді у розмірі 158 364,76 грн.; 3% річних по мирової угоді у розмірі 23 055,25 грн.; державне мито у розмірі 24 763,07 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 114,58 грн.

3. В частині стягнення пені за прострочення сплати активної електричної енергії у розмірі 157 158,17 грн., 3% річних за прострочення сплати активної електричної енергії у розмірі 76,89 грн., 3% річних за прострочення сплати реактивної електричної енергії у розмірі 332,42 грн. та пені по мирової угоді у розмірі 15 891,25 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.