Рішення № 137231677, 05.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7419/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134250014055 від 02.12.2025 про відмову в призначенні дострокової пенсії по віку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити з 24.11.2025 ОСОБА_1 дострокову пенсію по віку відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи за межами України в російській федерації з 14.10.1991 по 14.04.1997, з 30.04.1997 по 04.09.1997, з 08.10.1997 по 12.06.1999, з 13.06.1999 по 31.01.2001, з 01.02.2001 по 30.09.2002, з 09.01.2007 по 16.04.2008, з 21.05.2008 по 13.01.2011, з 18.01.2011 по 15.11.2018, з 20.11.2018 по 17.03.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату недоотриманих сум пенсії.

Позов обґрунтовує тим, що 24.11.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення дострокової пенсії по віку як учасник бойових дій, який досяг 55 років. За принципом екстериторіальності його заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням №134250014055 від 02.12.2025 відмовило у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу 25 років, не зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи на території російської федерації згідно записів трудової книжки та вкладиша до неї. Позивач з такою відмовою не погоджується. Вказує, що періоди роботи підтверджені трудовою книжкою, яка в силу ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Зазначає, що на час його роботи на території російської федерації діяли міжнародні угоди, що передбачали взаємне зарахування трудового стажу, а припинення участі в Угоді та вихід з неї не позбавляють його права на зарахування стажу, набутого до ухвалення відповідних рішень. Вважаючи відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що страховий стаж обчислюється відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними системи персоніфікованого обліку, а за період до її впровадження - на підставі документів. Зазначає, що питання врахування періодів роботи в російській федерації регулюється нормами міжнародних угод, проте у зв`язку з військовою агресією російської федерації та виходом України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328, а також з огляду на припинення участі російської федерації в цій Угоді з 01.01.2023, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації лише по 31.12.1991. Вказує, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 у заяві про призначення пенсії заявник не зазначив інформацію про неотримання пенсійних виплат в іншій державі та не долучив документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. Окрім того, зазначає, що після зупинення дії Конвенції від 22.01.1993 документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, зокрема проставлення апостилю, чого позивачем зроблено не було. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що за принципом екстериторіальності за результатами розгляду заяви позивача від 24.11.2025 рішення про відмову в призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Зазначає, що право на дострокову пенсію за п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникає у чоловіків за наявності не менше 25 років страхового стажу, а періоди роботи до 01.01.1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди, порядок підтвердження чого визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562. Вважає дії органів Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії правомірними, а вимоги позивача безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 07.02.2024.

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2024 №1424 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивач 30.03.2024 внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Іллінка Донецької області отримав бойове травмування під час захисту Батьківщини.

24.11.2025 позивач звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення дострокової пенсії по віку як учасник бойових дій.

За принципом екстериторіальності заява позивача від 24.11.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

За результатами розгляду заяви та доданих документів Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення №134250014055 від 02.12.2025 про відмову в призначенні пенсії, в якому, зокрема, зазначено:

«Відповідно до п.4 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком, мають військовослужбовці, особи начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання пов`язаного з перебування на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 вид.26.02.1991: з 01.01.1992 по 14.04.1997, з 30.04.1997 по 04.09.1997, з 08.10.1997 по 12.06.1999, з 13.06.1999 по 31.01.2001, з 01.02.2001 по 30.09.2002 та згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_4 вид.20.11.2018: з 09.01.2007 по 16.04.2008, з 21.05.2008 по 13.01.2011, з 18.01.2011 по 15.11.2018, оскільки РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФ по 31.12.1991.

Страховий стаж заявника 12 р. 02 м. 22дн.».

Із записів трудової книжки НОМЕР_3 від 26.02.1991 та вкладиша до неї НОМЕР_4 від 20.11.2018, копії яких з нотаріально засвідченим перекладом з російської мови на українську мову наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивач у спірні періоди працював на території російської федерації у Виробничому об`єднанні «Нижньовартовськнафтогаз» та підприємствах-правонаступниках, ТзОВ «Нафтопромсервіс», ЗАТ «ВІКОРС», ЗАТ «НАФТОРЕМСЕРВІС», ТзОВ «НВП - НАФТОРЕМСЕРВІС», ВАТ «Білоруське управління щодо підвищення нафтовіддачі пластів та капітального ремонту свердловин» та філії ТзОВ «РН-Сервіс».

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134250014055 від 02.12.2025 про відмову у призначенні дострокової пенсії по віку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до абз.36 ч.1 ст.1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.24-1 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами ст.6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, а відтак і у призначенні дострокової пенсії по віку, стало те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а Україна вийшла з цієї Угоди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328, у зв`язку з чим, на думку відповідача, до страхового стажу можуть бути зараховані лише періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Спірні періоди роботи позивача на території російської федерації мали місце у 1992-2002 та 2007-2018 роках, тобто в період чинності зазначених міжнародних договорів. За приписами наведених угод трудовий стаж, набутий позивачем у цей час, підлягає врахуванню при встановленні його права на пенсію в Україні.

Записи трудової книжки НОМЕР_3 від 26.02.1991 та вкладиша до неї НОМЕР_4 від 20.11.2018 містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити дати прийняття на роботу та звільнення, найменування підприємств, на яких працював позивач, та накази, на підставі яких вносились відповідні записи. Зазначені записи відповідачем не спростовано, а трудова книжка в силу ст.62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що документи, видані компетентними органами російської федерації, після зупинення дії Конвенції від 22.01.1993 приймаються на території України виключно за умови легалізації (проставлення апостилю). Підтвердження спірного стажу здійснюється на підставі трудової книжки позивача, виданої та заповненої у встановленому порядку, копія якої з нотаріально засвідченим перекладом наявна у матеріалах справи, а не на підставі окремих документів, що потребували б легалізації.

Доводи відповідача про незазначення позивачем у заяві інформації про неотримання пенсійних виплат в іншій державі та ненадання документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, суд не бере до уваги, оскільки спірні періоди роботи позивача на території російської федерації мали місце як до, так і після 01.01.1992 року, а вимога про підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат стосується періодів трудової діяльності до 01.01.1992 року. При цьому спірні періоди роботи позивача припадають переважно на час після 01.01.1992 року, право на врахування яких ґрунтується на наведених вище міжнародних договорах, чинних на час виникнення відповідних правовідносин.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 та від 30.10.2025 у справі №300/6020/23, у яких визнано протиправними рішення органів Пенсійного фонду України про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації, не врахованих через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації, та зазначено, що непідтвердження компетентними органами російської федерації сплати внесків не може ставитись особі у провину та бути підставою для відмови в зарахуванні набутого стажу, а надана особою трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти її права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Вказані висновки в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів його роботи на території російської федерації та у призначенні дострокової пенсії по віку, діяв не на підставі та не у спосіб, визначені законодавством, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134250014055 від 02.12.2025 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру суд зазначає, що обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та про зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 24.11.2025 про призначення дострокової пенсії по віку відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду, та зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи на території російської федерації.

При цьому суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні дострокової пенсії по віку. Тож дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та повторного розгляду його заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за його заявою від 24.11.2025, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення цього спору.

Похідні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу виплату недоотриманих сум пенсії є передчасними, оскільки на час прийняття цього рішення пенсія позивачу не призначена, а саме рішення про відмову в її призначенні визнано судом протиправним та скасовано з направленням заяви на повторний розгляд. Виплата недоотриманих сум пенсії можлива лише за умови призначення пенсії, тобто є похідною від результатів повторного розгляду заяви позивача компетентним пенсійним органом, до завершення якого розмір таких сум і саме право на їх отримання не можуть бути визначені. За таких обставин зазначена вимога заявлена передчасно, а тому задоволенню не підлягає.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Питання судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134250014055 від 02.12.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл.Народна, 4, м.Ужгород, 88000; код ЄДРПОУ: 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) від 24.11.2025 про призначення дострокової пенсії по віку відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наданої у цьому рішенні правової оцінки суду щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №134250014055 від 02.12.2025, та зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи за межами України в російській федерації з 14.10.1991 по 14.04.1997, з 30.04.1997 по 04.09.1997, з 08.10.1997 по 12.06.1999, з 13.06.1999 по 31.01.2001, з 01.02.2001 по 30.09.2002, з 09.01.2007 по 16.04.2008, з 21.05.2008 по 13.01.2011, з 18.01.2011 по 15.11.2018, з 20.11.2018 по 17.03.2022.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.