Рішення № 137231665, 05.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5156/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2020 року по 31.12.2022 року (включно), з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця);

- зобов?язати відповідача здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.08.2020 року по 31.12.2022 року (включно), з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.08.2020 року по 19.05.2023 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного (2020, 2021, 2022, 2023) року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.08.2020 року по 31.12.2020 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 31.12.2025 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 18.06.2025 року по 31.12.2025 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2026 року по 09.02.2026 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2026 року по 09.02.2026 року (включно), грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року№

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року, відповідно до Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, станом на 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року, відповідно до Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, станом на 01.01.2025 року в розмірі 3028,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Посилається на те, що у період з 20.08.2020 року по 09.02.2026 року проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що при виключенні зі списків особового складу з нею не проведено остаточного розрахунку, а саме: не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 20.08.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року з урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця); не здійснено перерахунку та виплати недоотриманого грошового забезпечення, у тому числі додаткових видів, за період з 20.08.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Крім того, вказала, що відповідач обчислював посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, чим занизив розмір грошового забезпечення. Крім того, з посиланням на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, зазначила про обов`язок відповідача провести виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року. Зазначив, що індексація грошового забезпечення у 2024 році здійснюється відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року, а підстави для перерахунку та доплати грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги, а також для перерахунку та виплати індексації за спірні періоди відсутні. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 30.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходила військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 20.08.2020 року по 09.02.2026 року, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.08.2020 року №192 та від 09.02.2026 року №42.

Як видно з довідок відповідача про грошове забезпечення за 2020-2026 роки, посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача за період з 20.08.2020 року по 17.06.2025 року нараховувались із використанням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року (1762,00 грн).

Згідно з довідкою відповідача про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення від 10.03.2026 року №418, індексацію грошового забезпечення за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року нараховано та виплачено позивачу із застосуванням базового місяця березень 2018 року; за період з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року індексацію нараховано та виплачено із застосуванням як базових місяців грудня 2023 року (для 2024 року), січня 2025 року (для 2025 року) та січня 2026 року (для 2026 року).

24.02.2026 року (вх.№2207 від 27.02.2026 року) позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення та надання довідок.

Листом від 13.03.2026 року №901 відповідач відмовив у перерахунку грошового забезпечення.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

За приписами абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Щодо перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року (далі Постанова №704).

Згідно з п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 року, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704. Наслідком скасування вказаних змін стало відновлення первинної редакції п.4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 року діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року».

Надалі, 12.05.2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі Постанова №481), пунктом 2 якої внесено зміни до п.4 Постанови №704 шляхом викладення абз.1 в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 року.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним і нечинним п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704.

Оцінюючи правомірність дій відповідача за період з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року, суд враховує правову позицію, сформульовану Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24. Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким до правовідносин, пов`язаних із обчисленням грошового забезпечення військовослужбовців у період дії Постанови №481, під час визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися п.4 Постанови №704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою запроваджено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

Мотивуючи такий висновок, Верховний Суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених у ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З огляду на наведене п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Відтак, ураховуючи, що Верховним Судом сформульовано правовий висновок про незастосовність п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 до правовідносин з обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, а також беручи до уваги приписи ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині, що стосується періоду з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року.

Окремо суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704. З 18.06.2025 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №320/29450/24, відновлено дію редакції п.4 Постанови №704, яка діяла до змін, внесених Постановою №481, та яка передбачає визначення посадових окладів і окладів за військовим (спеціальним) званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Тому за період з 18.06.2025 року по 09.02.2026 року грошове забезпечення позивача також мало б визначатися із застосуванням указаної розрахункової величини, а не «на 01.01.2018 року».

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 20.08.2020 року по 09.02.2026 року мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не «на 01.01.2018 року».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2102,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року 2270,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року 2481,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року 2684,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року 3028,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року 3028,00 грн; Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року 3328,00 грн.

Відтак, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 20.08.2020 року по 09.02.2026 року грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, є протиправними. З тих самих мотивів відповідачем неправильно нараховувались у спірний період грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких, в силу вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, залежав від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Тому похідні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо перерахунку та виплати спірного грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі Порядок №44), суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п.2-5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд уважає, що нарахування та виплата перерахованих сум грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 року у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 року у справі №360/700/23 та від 08.05.2025 року у справі №380/6610/24.

Щодо індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця), суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

З 01.12.2015 року положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, унаслідок яких Порядок №1078 не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення тарифних ставок (окладів). Місяць підвищення доходу при зростанні грошового доходу визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад), і не визначається індивідуально для кожного працівника. Зростання грошового доходу за рахунок інших постійних його складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Системний спосіб тлумачення приписів п.п.5, 10-2 Порядку №1078 дає підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу належало визначити «місяць підвищення доходу», тобто місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період після березня 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося. Указана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 року у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі №420/11424/21 та від 20.04.2023 року у справі №320/8554/21.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як убачається з довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення від 10.03.2026 року №418, за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року індексацію грошового забезпечення нараховано та виплачено позивачу із застосуванням як базового місяця саме березня 2018 року, тобто у спосіб, який позивач просить застосувати у позові. Отже, у цій частині права позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як базового місяця за період з 20.08.2020 року по 31.12.2022 року відповідачем не порушені, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Натомість за період з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року відповідач здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням інших базових місяців, а саме грудня 2023 року (для 2024 року), січня 2025 року (для 2025 року) та січня 2026 року (для 2026 року), що підтверджується довідкою від 10.03.2026 року №418. Оскільки тарифні ставки (оклади) за посадою, яку займала позивач, у вказаний період не підвищувалися, єдиним місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення залишається березень 2018 року. Застосування відповідачем грудня 2023 року, січня 2025 року та січня 2026 року як базових місяців не відповідає п.п.5, 10-2 Порядку №1078 та наведеним вище висновкам Верховного Суду.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця) є протиправною. Відтак, похідна вимога про зобов`язання здійснити таке нарахування та виплату підлягає задоволенню.

З огляду на висновки суду щодо застосування Порядку №44 у частині перерахунку грошового забезпечення, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року також має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Посилання відповідача на роз`яснення та листи Міністерства соціальної політики України є безпідставним, оскільки такі листи не є актами нормативного характеру, а їх зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 20.08.2020 року по 09.02.2026 року (включно) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 20.08.2020 року по 09.02.2026 року (включно), а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 09.02.2026 року (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.