Рішення № 137231444, 09.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м.Київ № 320/56125/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича (далі - відповідач 1), Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з урахуванням зміни позовних вимог, позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пилипчука Віталія Анатолійовича Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ про відмову в проведені реєстраційних дій від 12 вересня 2024 року №75007173.

зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) зареєструвати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:015:0009 площею 0,0180 га по АДРЕСА_1 як спільну часткову власність на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-1775.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 07 лютого 2024 року вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою щодо реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 02 червня 2009 року про затвердження мирової угоди по справі №2-1775. Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пилипчука Віталія Анатолійовича Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ від 12вересня 2024 року №75007173 відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року замінено первісного відповідача Департамент з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради на належного Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2).

Відповідач 2 у відзиві на позову заяву зазначає, що державні реєстратори Департаменту діяли у спосіб та у межах чинного законодавства, а рішення про державну реєстрацію прийнято на підставі належних документів.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відзив на позов Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) свідчить про формальний підхід до відмови у проведення реєстраційних дій, оскільки наводить надумані та протиправні висновки, які не відповідають вимогам закону, а тим більше і не спростовують позицію позивача.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-1775 визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності, згідно якої ОСОБА_1 стає власницею наступного майна:коридору, площею 6,1 кв.м., позначеного літерою 1-1, веранди, площею 9,2 кв.м., позначеною літерою 1-2, коридору, площею 2,3 кв.м., позначеною літерою 1-3, кухні, площею 5,6 кв.м., позначеною літерою 1-5, санвузла, площею 2,9 кв., позначеного літерою 1-6 на плані будинку; гаражу, площею 28,9 кв.м., позначеного літерою Д на плані земельної ділянки; земельної ділянки, площею 0,0180 га, яка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-KB №155902, виданого 28 травня 2001 року.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року у справі №2608/9405/12 визнано мирову угоду, укладеною між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності, згідно якої ОСОБА_1 стає власницею наступного майна: житлової кімнати площею 19,0 кв.м, позначеної літерою 1-4 на плані будинку, згідно технічного паспорту станом на 26 грудня 2008 року, що дорівнює 19/189 часток будинку; 13/323 часток земельної ділянки, згідно державних актів на право приватної власності на землю IV-КВ № 155902 та IV-КВ № 155903, у зв`язку з чим припиняється право власності на них ОСОБА_3 .

30 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Центру надання адміністративних послуг.

29 лютого 2024 року рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пилипчука Віталія Анатолійовича Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ №71842720 відмовлено в проведенні реєстраційних дій. В якості підстави для відмови стала наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (заявником), на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Святошинського районного суду від 15 жовтня 2012 року у справі №2608/9405/12/12,зареєстровано право власності на 13/323 часток заявленої земельної ділянки, що в свою чергу суперечить відповідним відомостям зазначеним у поданій мировій угоді, визнаній ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-1775.

07 вересня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Центру надання адміністративних послуг.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пилипчука Віталія Анатолійовича Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ від 12 вересня 2024 року №75007173 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, з огляду на наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: виявлено невідповідність площі заявленої земельної ділянки зазначеної у відомостях з Державного земельного кадастру відомостям вказаним у поданій мировій угоді визнаній ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-1775.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина четверта статті 3 Закону №1952-IV).

За правилом абзацу 4 частини п`ятої статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону №1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною третьою статті 10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону №1952-IV).

Пунктом 1 статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами статті 23 Закону № 1952-IV.

Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках (частина перша):

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина друга).

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя).

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (частина четверта).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01 січня 2013 року. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

За приписами пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Частиною п`ятою статті 23 Закону №1952-IV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 8 частини першої статті 24 Закону №1952-IV установлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого, є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

При цьому, відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія ІV-КВ №155902, виданого 28 травня 2001 року ОСОБА_4 всього належало 0,0646 га земельної ділянки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі № 2-1775 було визнано мирову угоду про поділ цієї земельної ділянки між наступними спадкоємцями наступним чином: ОСОБА_2 стала власницею 0,01245 га, ОСОБА_1 стала власницею 0,0180 га, ОСОБА_3 став власником 0,0180 га.

За таких обставин суд зазначає, що у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову у проведення державної реєстрації.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд приходить до висновку, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій 12 вересня 2024 року №75007173 прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявником документів, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) зареєструвати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:015:0009 площею 0,0180 га по АДРЕСА_1 як спільну часткову власність на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі № 2-1775, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Відповідно до статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що підставами для відмови позивачці в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації щодо реєстрації права власності на земельну ділянку та не усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав, оцінку яким судом надано в межах даного рішення, суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивачки, слід зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме зареєструвати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:015:0009 площею 0,0180 га по АДРЕСА_1 як спільну часткову власність на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-1775.

Згідно з частиною першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень становить 2422,40 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Пилипчука Віталія Анатолійовича Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ про відмову в проведені реєстраційних дій від 12 вересня 2024 року №75007173.

Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) зареєструвати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:015:0009 площею 0,0180 га по АДРЕСА_1 як спільну часткову власність на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 02 червня 2009 року у справі №2-1775.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, код ЄДРПОУ 26199097).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.