Ухвала суду № 13723139, 27.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 206

УХВАЛА

27.01.2011Справа №2-6/2097-2007 за заявою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим, м.Сімферополь,

до боржника Приватного підприємства «Лікк», м.Сімферополь,

про визнання банкрутом.

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від кредитора Комарова Н.В., головний державний податковий ревізор-інспектор, довіреність №29/10 від 21.01.2010р.

Від боржника Куц І.Я., ліквідатор.

Обставини справи: ДПІ у м.Сімферополі АР Крим звернулася у господарський суд АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства «Лікк», у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду АР Крим від 31.05.2007р. боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на шість місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бірюльову К.А., яка має відповідну ліцензію серії НОМЕР_1 від 05.12.2006р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.08.2010р. повноваження ліквідатора Приватного підприємства «Лікк» арбітражного керуючого Бірюльової Є.А. припинено та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Куц І.Я., який має ліцензію арбітражного керуючого серії НОМЕР_2 від 07.05.2007р.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.10.2010р. строк ліквідаційної процедури Приватного підприємства «Лікк» та повноважень ліквідатора Куца І.Я. продовжено до 18.04.2011 року.

17.01.2011р. в господарський суд надійшов звіт про ліквідацію та ліквідаційний баланс (т.1, а.с. 137-150, т.2, а.с. 1-12).

З матеріалів справи вбачається, що боржник має дебіторську заборгованість, яка встановлена в результаті комплексної документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства, проведеної ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та зазначена в акті від 16.03.2006р. №1973/23-6/32789606 (т.1, а.с. 52-65).

В звіті про ліквідацію ліквідатор зазначив про неможливість стягнення дебіторської заборгованості у зв'язку із тим, що відсутні будь які документи, які підтверджують наявність вказаної заборгованості. Крім назв, відсутні повні реквізити дебіторів та прострочені строки позовної давності, оскільки заборгованість виникла ще в 2005 році. Все це унеможливлює повернення дебіторської заборгованості.

Розглянув звіт ліквідатора та матеріали справи, заслухав представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) ліквідатор предявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту. Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Матеріали справи не містять доказів того, що ліквідатором вжиті всі можливі заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Посилання ліквідатора на відсутність реквізитів дебіторів неспроможне, оскільки відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». За вказаними у акті перевірки ідентифікаційними кодами юридичних осіб є можливість отримати у державного реєстратора і інші відомості про юридичну особу, які необхідні для предявлення до цієї юридичної особи вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості.

Однак, ліквідатором жодних доказів звернення до державного реєстратора з заявою про надання відомостей щодо дебіторів боржника не представлено. Не звертався ліквідатор також і до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим за зясуванням місцезнаходження бухгалтерських документів банкрута, які були надані на перевірку та відображені в акті від 16.03.2006р. №1973/23-6/32789606.

Стаття 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимагає від арбітражного керуючого при реалізації своїх прав і обовязків діяти сумлінно і розумно з урахуванням інтересів боржника і його кредиторів.

Тільки за умови сумлінного виконання покладених на ліквідатора обовязків в частині якнайбільш повного наповнення ліквідаційної маси можливе максимальне погашення вимог кредиторів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ліквідатором не здійсненні усі заходи спрямовані на задоволення вимог кредиторів та ліквідацію боржника, внаслідок чого поданий звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс не можуть бути затвердженими.

Застосування ініціюючим кредитором ст.52 Закону мотивоване виключно відсутністю керівних органів боржника за його місцезнаходженням - м.Сімферополь, вул.Артилерійська,90, що підтверджується актом №275/24-0 від 13.09.2006р. перевірки місцезнаходження платника податків (а.с.26) та посиланням на подання боржником податкової звітності останнього разу за 1 квартал 2006р.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, згідно ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», мають міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були внесені до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати допустимим доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. Такі відомості стосовно боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні.

Стосовно посилання ініціюючого кредитора на подання боржником податкової звітності останнього разу за 1 квартал 2006р., суд зазначає, що станом на дату звернення 19.01.2007р. до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Лікк» у порядку статті 52 Закону, ще не минуло року від дати подання останньої звітності. А отже така ознака відсутнього боржка як неподання більше року до органів податкової служби податкової звітності відсутня.

Також судом береться до уваги, що безспірність вимог кредитора має бути підтверджена виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника (абзац 8 статті 1 Закону).

Вимоги ДПІ в м.Сімферополі АР Крим підтверджуються виключно податковими повідомленнями-рішеннями, які не є виконавчими документами.

Отже, ініціюючим кредитором не надано доказів безспірності грошових вимог відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Встановлення судом обставин відсутності належних доказів в обґрунтування наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора, що є головною умовою для порушення процедури банкрутства, власне, взагалі виключає необхідність дослідження судами однієї з додаткових умов для здійснення провадження з особливостями статті 52 Закону (обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або встановлення інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника).

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» від 18.12.2009р. №17 розяснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках провадження у справі припиняється на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, куруючись пунктом 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 статті 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В затверджені звіту ліквідатора Куца І.Я. та ліквідаційного балансу Приватного підприємства «Лікк» відмовити.

Провадження у справі №2-6/2097-2007 про банкрутство Приватного підприємства «Лікк» припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримШкуро В.М.