Рішення № 137231255, 09.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року справа №320/51410/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (адреса м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, 03151 ЄДРПОУ 44096797) про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, у якому просить суд:

-Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку з 01.11.2021 року по день прийняття судового рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача полягає в тому, що під час проходження державної служби у Головному управлінні ДПС у Київській області йому не було нараховано та виплачено частину заробітної плати за період з березня по серпень 2019 року у вигляді надбавки за спеціальне звання. Позивач зазначає, що наказом Головного управління ДПС у Київській області від 14.03.2019 №222-о його було призначено на посаду начальника відділу погашення податкового боргу Броварського управління ГУ ДФС у Київській області. Відповідно до статті 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця та премії. На підтвердження наявності заборгованості позивач посилається на результати планової ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління ДФС у Київській області за період з 01.01.2019 по 31.05.2020, проведеної Північним офісом Держаудитслужби, що оформлена актом №071-30/408 від 10.09.2020. За твердженням позивача, ревізією встановлено, що всупереч вимогам пункту 343.2 статті 343 Податкового кодексу України за період з березня по серпень 2019 року йому як начальнику відділу з погашення боргу ГУ ДФС у Київській області не нараховувалася та не виплачувалася надбавка за спеціальне звання, внаслідок чого він недоотримав заробітну плату в сумі 3963,81 грн. В акті ревізії також зазначено, що на момент її завершення порушення на загальну суму 4835,85 грн не було усунуто. Позивач вказує, що зазначена заборгованість із заробітної плати існувала на момент його звільнення та не була виплачена відповідачем. ОСОБА_1 зазначає, що наказом від 27.10.2021 №678-о, з 01.11.2021, йому було припинено державну службу та його звільнено з посади начальника Фастівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Київській області. Водночас на день звільнення заборгованість із заробітної плати за період з березня по серпень 2019 року в сумі 3963,81 грн виплачена не була. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення статей 47, 116 та 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником повний розрахунок та виплатити всі належні йому суми. На думку позивача, невиплата належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку до дня фактичного проведення такого розрахунку. ОСОБА_1 також зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №640/8258/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025, з Головного управління ДПС у Київській області на його користь стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з березня по серпень 2019 року в сумі 3963,81 грн. Крім того, постановою Верховного Суду від 22.07.2025 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача відмовлено. На переконання позивача, заборгованість із заробітної плати була встановлена ще за результатами ревізії Держаудитслужби у вересні 2020 року та в подальшому підтверджена судовими рішеннями, однак станом на 14.10.2025 відповідач не здійснив належних виплат. ОСОБА_1 стверджує, що, незважаючи на неодноразові звернення до відповідача з вимогою виконати судове рішення, яке набрало законної сили 05.06.2025, станом на дату подання позову рішення суду залишалося невиконаним. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні та продовжує утримувати належні йому виплати, а тому просить стягнути з Головного управління ДПС у Київській області середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01.11.2021 по день ухвалення судового рішення у цій справі.

13.11.2025 року від уповноваженого представника Головного управління ДПС у Київській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позиція відповідача полягає в тому, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №640/8258/22 позов ОСОБА_1 було частково задоволено та стягнуто на його користь заборгованість із заробітної плати за період з березня по серпень 2019 року у сумі 3963,81 грн. Надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача було скасовано, а в частині стягнення зазначеної суми заборгованості залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2025 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача відмовлено. Відповідач наголошує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку з 01.11.2021 по день ухвалення судового рішення, тобто вимога, яка пов`язана з виконанням рішення суду у справі №640/8258/22 про стягнення 3963,81 грн. При цьому відповідач зазначає, що рішення у справі №640/8258/22 набрало законної сили лише 05.06.2025 року. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011. Відповідач зазначає, що виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ здійснюється органами Казначейства в порядку, визначеному зазначеним Порядком. На його думку, саме органи Казначейства приймають до виконання виконавчі документи, здійснюють їх реєстрацію, розгляд та вживають заходів щодо безспірного списання коштів. Стягувач для виконання рішення повинен подати до органу Казначейства відповідну заяву, оригінал виконавчого документа та інші передбачені Порядком документи. Відповідач також посилається на положення Порядку №845, відповідно до яких безспірне списання коштів здійснюється органами Казначейства в межах бюджетних асигнувань, за наявності відкритих асигнувань та з урахуванням черговості надходження виконавчих документів. Крім того, для забезпечення виконання судових рішень на користь фізичних та юридичних осіб відкрито окрему бюджетну програму КПКВ 3507090 «Виконання судових рішень на користь фізичних та юридичних осіб», а виконавцем програми щодо виконання рішень суду, гарантованих державою, є Державна казначейська служба України. З огляду на це відповідач стверджує, що рішення суду про стягнення 3963,81 грн у справі №640/8258/22 перебуває на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області, а безспірне списання коштів буде здійснено Казначейством у порядку черговості та за наявності відкритих асигнувань. Таким чином, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку немає, оскільки виконання рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати здійснюється у спеціальному порядку через органи Казначейства та на момент подання відзиву відповідне судове рішення перебуває на виконанні. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив від 11.11.2025 ОСОБА_1 зазначає, що доводи відповідача не спростовують заявлених позовних вимог та не звільняють його від відповідальності за несвоєчасне проведення повного розрахунку при звільненні. Позивач зазначає, що у своєму відзиві відповідач фактично не заперечує ані існування заборгованості із заробітної плати, ані чинності судового рішення про її стягнення, а лише посилається на те, що виконання рішення перебуває на контролі органів Казначейства відповідно до Порядку №845 та що виплата буде здійснена у порядку черговості за наявності відкритих асигнувань. На думку позивача, такі обставини не спростовують заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. ОСОБА_1 наголошує, що затримка виплати належних йому коштів триває понад п`ять років з моменту виникнення заборгованості. Він посилається на лист Головного управління ДПС у Київській області від 20.06.2025 №157/ЗПІ/10-36-11-01, згідно з яким у період, коли не була нарахована та виплачена належна йому заробітна плата за березень-серпень 2019 року, головним бухгалтером була ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що після проведення Північним офісом Держаудитслужби ревізії, яка завершилася 10.09.2020 та встановила факт ненарахування і невиплати надбавки за спеціальне звання на суму 3963,81 грн, відповідач не усунув виявлене порушення та не виплатив заборгованість до дня його звільнення 01.11.2021. Також позивач звертає увагу, що станом на дату звільнення, дату отримання копії акта ревізії, дату подання первісного позову, дату ухвалення процесуальних рішень у справі про стягнення заборгованості, дату ухвалення рішення суду першої інстанції, дату подання апеляційної скарги та дату набрання рішенням законної сили головним бухгалтером залишалася та сама посадова особа. Позивач стверджує, що відповідно до статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України обов`язок провести повний розрахунок при звільненні покладається безпосередньо на роботодавця, а не на органи Казначейства. На його думку, Порядок №845 визначає лише механізм виконання судових рішень про стягнення коштів, однак не звільняє боржника від відповідальності за їх невиконання. У зв`язку з цим позивач вважає, що перебування виконавчого документа на виконанні в органах Казначейства не усуває вини роботодавця та не позбавляє його права на компенсацію, передбачену статтею 117 КЗпП України. Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 посилається на положення статей 47, 116 та 117 КЗпП України та зазначає, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення виплатити працівникові всі належні суми. На його думку, визначальними для застосування статті 117 КЗпП України є факт невиплати належних сум при звільненні та відсутність остаточного розрахунку з працівником. Позивач вказує, що непроведення роботодавцем розрахунку у встановлені строки є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Крім того, він зазначає, що навіть після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Позивач також зазначає, що у випадку спору щодо належних працівникові сум відшкодування за статтею 117 КЗпП України підлягає стягненню, якщо спір вирішено на користь працівника. На його переконання, у даній справі наявні всі необхідні умови для застосування цієї норми, оскільки заборгованість підтверджена документально, спір щодо її розміру вирішено на користь позивача, а виплата не була здійснена на день його звільнення з вини роботодавця. Позивач вважає, що середній заробіток має бути стягнутий за весь період затримки розрахунку, тобто з 01.11.2021 по день ухвалення судового рішення у цій справі. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відсутність належних дій щодо забезпечення виконання судового рішення свідчить про бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, оскільки, на його думку, Казначейство виконує рішення на підставі документів, поданих самим боржником. У зв`язку з цим позивач вважає доводи відповідача такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства, та просить відхилити відзив, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 14.03.2019 №222-о «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 з 15.03.2019 призначено в порядку переведення на посаду начальника відділу погашення боргу Броварського управління ГУ ДФС у Київській області. Вказаним наказом також встановлено посадовий оклад згідно зі штатним розписом та зазначено про врахування раніше присвоєного спеціального звання.

Північним офісом Держаудитслужби проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Головного управління ДФС у Київській області за період з 01.01.2019 по 31.05.2020, за результатами якої складено акт від 10.09.2020 №071-30/408. З указаного акта вбачається, що за період з березня по серпень 2019 року начальнику відділу з погашення боргу ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася надбавка за спеціальне звання.

В акті ревізії зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №757 «Деякі питання оплати праці працівників Державної фіскальної служби та її територіальних органів» визначено розмір надбавки до посадових окладів за спеціальне звання, який для державного радника податкової та митної справи III рангу становить 800,00 грн.

За змістом акта ревізії, ненарахування та невиплата ОСОБА_1 надбавки за спеціальне звання за період з березня по серпень 2019 року призвели до недоотримання ним заробітної плати на загальну суму 3963,81 грн та ненарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 872,04 грн.

Також в акті ревізії зазначено, що внаслідок наведеного у звіті про виконання загального фонду кошторису установи за 2019 рік касові видатки за КПКВ 3507010 «Керівництво та управління у сфері фіскальної політики» за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» занижено на суму 3963,81 грн, а за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» занижено на суму 872,04 грн. На момент закінчення ревізії зазначене порушення в сумі 4835,85 грн не було усунуте.

Наказом Головного управління ДПС у Київській області від 27.10.2021 №678-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено його з 01.11.2021 з посади начальника Фастівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Київській області у зв`язку зі скороченням посади внаслідок зміни структури та штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Цим же наказом передбачено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 20 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 03.03.2021 по 01.11.2021 та 15 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки державного службовця за період роботи з 09.07.2021 по 08.07.2022.

З довідки про розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 від 16.09.2025, складеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, вбачається, що розрахунок проведено за вересень та жовтень 2021 року. У довідці зазначено, що за вересень 2021 року нараховано 13 119,57 грн, за жовтень 2021 року 15 724,44 грн, загальна сума виплат за розрахунковий період становила 28 844,01 грн, а середньоденна заробітна плата визначена у розмірі 686,76 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №640/8258/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів задоволено частково. Вказаним рішенням, зокрема, стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з березня 2019 року по серпень 2019 року в розмірі 3963,81 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №640/8258/22 рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій, бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості із заробітної плати за період з березня по серпень 2019 року скасовано та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині, щодо стягнення з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за період з березня 2019 року по серпень 2019 року в розмірі 3963,81 грн, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №640/8258/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025.

Із запиту Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 06.08.2025 №7-06-06/5409, адресованого Головному управлінню ДПС у Київській області, вбачається, що до органу Казначейства надійшов виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №640/8258/22 про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у сумі 3963,81 грн.

У запиті від 06.08.2025 зазначено, що відповідно до пункту 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, ГУ ДПС у Київській області запропоновано до 12.08.2025 надати інформацію для визначення кодів економічної класифікації видатків бюджету та рахунків, з яких буде здійснюватися безспірне списання коштів.

Листом Головного управління ДПС у Київській області від 12.08.2025 №901/0/36-11-02, адресованим Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області, надано відповідь на запит від 06.08.2025 №7-06-06/5409 щодо виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду у справі №640/8258/22. У листі зазначено, що стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 3963,81 грн підлягає проведенню за кодом економічної класифікації видатків 2111 «Заробітна плата» та за рахунок рахунку № НОМЕР_2 .

З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 05.09.2025 №4-11-08/6043 вбачається, що до Казначейства 28.08.2025 надійшов виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №640/8258/22 про стягнення з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 3963,81 грн. У листі зазначено, що здійснюються заходи щодо безспірного списання коштів відповідно до Порядку №845. Також повідомлено, що виконання судових рішень за рахунок коштів відповідної бюджетної програми не належить до компетенції Головного управління Казначейства у Київській області.

З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 09.09.2025 №4-11-06/6097 вбачається, що станом на 09.09.2025 Казначейством здійснюються необхідні заходи щодо безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду у справі №640/8258/22. До листа додано копію відповіді від 05.09.2025 №4-11-08/6043.

З листа Головного управління ДПС у Київській області від 11.09.2025 №3175/ІПК/36-10-02 вбачається, що звернення ОСОБА_1 щодо виконання судового рішення розглянуто. У листі зазначено, що виконавчий лист про стягнення заборгованості із заробітної плати перебуває на виконанні у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області. Також зазначено, що безспірне списання коштів за рішеннями судів здійснюється органами Казначейства відповідно до Порядку №845, у межах відповідних бюджетних призначень та в порядку черговості надходження виконавчих документів. У листі також повідомлено про направлення Головним управлінням ДПС у Київській області пропозицій до ДПС України щодо збільшення кошторисних призначень для виконання судових рішень.

Вимогою Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 17.09.2025 №18102/5/10-36-10-01, адресованою Головному управлінню ДПС у Київській області, у зв`язку з відсутністю визначених кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, кодів економічної класифікації видатків бюджету та відкритих асигнувань для виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №640/8258/22 про стягнення на користь ОСОБА_1 3963,81 грн, орган Казначейства вимагав вжити заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. У вимозі зазначено обов`язок протягом одного місяця надати письмове повідомлення про вжиті заходи та надалі щомісячно інформувати про результати до повного виконання рішення.

З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 25.09.2025 №7-11-06/6074 вбачається, що станом на 17.09.2025 за виконавчим листом у справі №640/8258/22 здійснено часткове виконання рішення шляхом безспірного списання коштів у сумі 3963,81 грн. У листі зазначено, що на дату його складення відкриті асигнування за відповідною бюджетною програмою відсутні, а виконавчий документ перебуває на виконанні в органах Казначейства. Також повідомлено, що станом на 25.09.2025 виконавчі документи, які надійшли раніше поданого виконавчого листа у справі №640/8258/22, перебувають у черзі на виконання на загальну суму 3 987 012,74 грн.

09.10.2025 Головне управління ДПС у Київській області розглянуло звернення ОСОБА_1 від 26.09.2025. У листі зазначено, що виконавчий лист про стягнення заборгованості із заробітної плати перебуває на виконанні в органах Казначейства. Також повідомлено, що виконання судових рішень здійснюється в межах бюджетних призначень та відкритих асигнувань у порядку черговості надходження виконавчих документів. Лист містить інформацію про направлення Головним управлінням ДПС у Київській області пропозицій щодо збільшення кошторисних призначень для забезпечення виконання судових рішень.

Позивач вважає, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні та продовжує утримувати належні йому виплати, а тому просить стягнути з Головного управління ДПС у Київській області середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01.11.2021 по день ухвалення судового рішення у цій справі.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України).

Частиною 1 статі 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина 2 статті 117 КЗпП України).

Суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються виплати середнього заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні позивача, а період такої затримки охоплює час як до, так і після набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Вирішуючи питання щодо редакції статті 117 КЗпП України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19.07.2022 підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП України у новій редакції з обмеженням нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду навела приклад, за яким у разі звільнення працівника до 19.07.2022 та непроведення з ним повного розрахунку станом на дату набрання чинності Законом №2352-ІХ, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України підлягає нарахуванню за період до 18.07.2022 без обмеження строком, а починаючи з 19.07.2022 не більш як за шість місяців або до дня фактичного розрахунку, якщо він проведений раніше.

Наведені висновки підлягають врахуванню під час вирішення цього спору, оскільки ОСОБА_1 звільнено 01.11.2021, проте на день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, оскільки заборгованість із заробітної плати в сумі 3963,81 грн залишилася невиплаченою. Зазначена заборгованість присуджена до стягнення рішенням суду у справі №640/8258/22, а виконавчий лист надійшов до органів Казначейства у 2025 році.

Таким чином, спірні правовідносини щодо проведення повного розрахунку при звільненні виникли до набрання чинності Законом №2352-ІХ та продовжували існувати після 19.07.2022, у зв`язку з чим до них підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП України у редакціях, чинних до та після набрання чинності зазначеним Законом.

Судом установлено, що на день звільнення позивача 01.11.2021 відповідачем не було проведено повного розрахунку, оскільки належна позивачу заборгованість із заробітної плати у сумі 3963,81 грн залишилася невиплаченою.

Оскільки спір щодо належних позивачу сум вирішено на його користь рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №640/8258/22, яке набрало законної сили 05.06.2025, позивач має право на відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України.

Суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 06.04.2026 у справі №560/17619/24 та від 05.03.2026 у справі №420/22728/24, відповідно до якої відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер та спрямоване на відновлення майнової сфери працівника, а не на покарання роботодавця.

Верховний Суд зазначив, що після внесення Законом №2352-ІХ змін до статті 117 КЗпП України та встановлення шестимісячного обмеження періоду нарахування середнього заробітку суд не позбавлений обов`язку перевіряти співмірність заявленого до стягнення відшкодування обставинам конкретної справи та застосовувати принципи розумності, справедливості і пропорційності.

При визначенні розміру відшкодування суд повинен враховувати, зокрема, розмір простроченої заборгованості, тривалість затримки її виплати, співвідношення невиплаченої суми із загальним обсягом належних працівникові виплат, поведінку сторін у спірних правовідносинах, причини виникнення затримки та необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Верховний Суд наголосив, що встановлене Законом №2352-ІХ шестимісячне обмеження є лише максимальною межею відповідальності роботодавця та саме по собі не виключає можливості зменшення розміру відшкодування з урахуванням принципів співмірності, розумності та справедливості.

Суд повторно зазначає, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України №2352-ІХ, проте продовжували існувати після 19.07.2022, з 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України у редакції, чинній після внесення зазначених змін, якою передбачено обмеження виплати середнього заробітку строком не більш як шість місяців.

З огляду на те, що спірні правовідносини щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні виникли до 19.07.2022 та не були припинені станом на зазначену дату, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП України у редакціях, чинних до та після набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Суд також враховує, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер та спрямоване на відновлення майнової сфери працівника у зв`язку з несвоєчасним проведенням остаточного розрахунку при звільненні. При визначенні розміру такого відшкодування підлягають застосуванню принципи розумності, справедливості та пропорційності.

При визначенні розміру належного до стягнення відшкодування суд враховує, що невиплачена позивачу на день звільнення сума заробітної плати становила 3963,81 грн, а право на її отримання підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд враховує розмір невиплаченої суми, характер допущеного порушення, компенсаційне призначення відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, а також необхідність дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності та забезпечення справедливого балансу між інтересами працівника і роботодавця.

За таких обставин суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є стягнення на його користь відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, у розмірі 3963,81 грн, що відповідає розміру встановленої та невиплаченої при звільненні заборгованості із заробітної плати.

Щодо доводів відповідача про відсутність бюджетних коштів та залежність проведення виплат від надходження бюджетних асигнувань, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що реалізація гарантованих законом прав та соціальних гарантій не може ставитися у залежність від бюджетних видатків чи наявності фінансування. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання, зобов`язана забезпечити його реалізацію.

Аналогічна правова позиція висловлена Європейським судом з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Кечко проти України», «Бакалов проти України», «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», відповідно до яких органи державної влади не можуть посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу для невиконання покладених на них зобов`язань.

Подібні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі №560/8064/22, постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17 та №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018.

Відтак посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, особливості бюджетного фінансування чи казначейського обслуговування не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку своєчасно провести розрахунок при звільненні та не спростовують факту здійснення належних позивачу виплат після дати його звільнення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (адреса м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, 03151 ЄДРПОУ 44096797) про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку - задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 3963 грн (три тисячі дев`ятсот шістдесят три) гривні 81 копійка.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.