Постанова № 13722992, 02.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року справа №2а-25280/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Літвіновій Л.О.,

за участю:

представника позивача: Кисельова В.С.- за довіреністю від 04.08.2010р,

представника відповідача: Костиркіної Г.В.- за довіреністю від 10.09.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку,-

в с т а н о в и в:

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020674 від 09.12.2009р.; визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020674 від 09.12.2009 р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000887/1 від 09.12.2009 року; стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого податку у розмірі 1041347,64 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю.

Східна митниця, не погодившись з цим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт наголошує, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем, було встановлено, що заявлена митна вартість товару значно нижче у порівнянні з ціною на аналогічний товар. Відповідно до ст. ст. 45, 88 Митного кодексу України, декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур. Проте, від надання додаткових документів декларант позивача відмовився, що, відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон з боку відповідача.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, в той час, як представник позивача заперечувала проти її задоволення.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» зареєстроване в якості юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 25112243.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.11.2009р. Компанією «GRACOMAR S.L.», Іспанія (Продавець) та ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті» (Покупець) було укладено контракт № СР-2010/1, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує сировину для кондитерського виробництва, кількість, якість, терміни та умови поставки, ціна товару визначаються специфікаціями, які є невідємними частинами даного контракту. Товар какао масло («РРР NON-DEO BLOCKS»).

09.12.2009р. позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 , надав Відповідачу 1 Декларацію митної вартості № 700000005/9/014671, якою була задекларована митна вартість товару какао масла «РРР NON-DEO BLOCKS» за ціною 7 054,00 доларів США за 1000 кг на суму 141 080,00 доларів США (1 126 453,26 грн.). Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ „Укрсервіс") подав Відповідачу 1: контракт; специфікацію до Контракту; комерційний інвойс; сертифікат про походження товару; комерційну пропозицію.

Відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000012/2010/004359, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № №700000005/9/014671 від 09.12.2009р. В обґрунтування відмови Відповідач 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України позивачем був отриманий дозвіл Східної митниці на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати до державного бюджету обов'язкових платежів згідно митної вартості, визначеної митним органом.

Позивачем було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною договору, а за ціною, яка була визначена митним органом, була подана нова вантажна митна декларація із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом, і були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 2, що, як вважав позивач, на 1041347,64 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України , та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 2 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» від 9 квітня 2008 р. N 339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами пункту 17 постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів.

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством десятиденний термін додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до ст.265 Митного кодексу України, п.14 Порядку, визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Основним є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Як вбачається з матеріалів справи, під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих позивачем, було встановлено, що заявлена митна вартість товару «какао масло PPP NON-DEO BLOCKS» складає 7,054 дол. США/кг, що є значно нижчою у порівнянні з ціною на ідентичний товар відповідно до інформації ЄАІС ДМСУ, а саме 8,31 дол. США/кг, у зв»язку з чим у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості. Враховуючи наведене, у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України визначено Наказом Державної митної служби України від 24.06.2009р. № 602 "Про затвердження порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України".

Відповідно до ч.4 ст.267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади України;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження , що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товару покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до частини другої цієї статті.

Як зазначалось раніше, позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару, а саме: вантажні митні декларації, декларації митної вартості, контракт, специфікації до контракту, інвойси.

Відповідно до ч.2 ст.265 Митного кодексу України, митний орган має право впевнетись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов»язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Позивач на вимогу митного органу не надав жодного документу, що були витребувані , без обґрунтувань та мотивації.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності цих відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товарів, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів.

У зв'язку з тим, що декларантом не були надані запитувані документи, Східною митницею відповідно до ст. 265 МК України, п.14 Порядку було визначено митну вартість спірного товару на підставі наявних відомостей згідно з законодавством. При цьому перший метод визначення митної вартості застосувати було неможливо з огляду на відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості за цим методом, декларантом не надано). З цих підстав наявна в митниці інформація дозволила визначити митну вартість спірного товару та скоригувати її до рівня цін за ціною договору на ідентичні товари (другий метод), відповідно ціновій базі ЄАІС ДМСУ, умови оформлення яких найбільш відповідали спірним, при цьому той факт, що зазначена ціна була визначена раніше за першим методом (тобто за ціною договору), підтверджується наданими відповідачем документами (а.с.285-294 ).

Колегія суддів не приймає доводів щодо непроведення консультацій між декларантом та митницею, та вважає, що лист ЗАТ ВО «Конті» до Східної митниці від 09.12.2009 року № 3784/11/1449 (а.с.72), свідчить про проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, оскільки саме під час таких консультацій порушується питання щодо заявленої митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що, приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформленні, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач як декларант не скористався правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів), що в подальшому надало б йому право звернутися до митного органу із заявою про перевірку визначеної митним органом митної вартості товару та прийняття рішення про можливість застосування заявленої позивачем митної вартості з поверненням надмірно сплаченої суми мита та податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що дії митниці як контролюючого органу та декларанта як платника податку при визначенні розміру податку та його сплаті за поданою вантажною митною декларацією регулюються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року. За пунктом 5.1 статті 5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивач подав нові вантажну митну декларацію та декларацію митної вартості з визначенням митної вартості за рішенням митниці, тому з моменту подання нових декларацій податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість і мита були узгодженими в тому обсязі, який визначив безпосередньо позивач і оскарженню не підлягали. Тим більше, самостійно узгоджена та сплачена сума ПДВ не підлягає стягненню як надмірно сплачена, оскільки списання з депозитного рахунку попередньо сплаченої суми податку було проведено митницею на підставі поданої позивачем декларації.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в позові.

Постанова в повному обсязі складена 07 лютого 2011 року

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року в адміністративній справі №2а-25280/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України ; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку, скасувати

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020674 від 09.12.2009р.; визнання недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020674 від 09.12.2009 р.; визнання недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000887/1 від 09.12.2009 року; стягнення з Державного бюджету суми надмірно сплаченого податку у розмірі 1041347,64 грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Губська

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко