Постанова № 13722925, 26.01.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6267/10/1770

26 січня 2011 року 18год. 40хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Катеринчук Ю.В.,

відповідача: представник Тарасюк Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОлексаОлександрійського споживчого товариства

доДержавної податкової інспекції в Рівненському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Олександріївське споживче товариство звернулося з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі № 00000552351/0 від 08.07.2010 р., № 00000552351/1 від 03.08.2010 р., № 00000552351/2 від 12.10.2010 р., № 00000552351/3 від 22.12.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 42252 грн. в т.ч. 28168 грн. основного платежу та 14084 грн. застосованих штрафних санкцій; № 00000562351/0 від 08.07.2010 р., № 00000562351/1 від 03.08.2010 р., № 00000562351/2 від 12.10.2010 р., № 00000562351/3 від 22.12.2010 р. про донарахування податку на додану вартість на суму 12368 грн. в т.ч. 8245 грн. основного платежу та 4123 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сформовані Олександріївським СТ валові витрати по придбаних консультаційно-господарських послугах на суму 50600 грн. підтверджуються первинними документами, що оформлені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Таким чином валові витрати сформовані п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР. Позивач вказує, що згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати повинні підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, проте податковий орган розширює коло вказаних документів, що призвело до створення додаткових обмежень щодо формування позивачем валових витрат. Зазначає, що вказані дії ДПІ у Рівненському районі суперечать п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР згідно якого забороняється створення додаткових обмежень щодо формування підприємством валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, суду пояснив, що фактично податковий орган запровадив для Олександріївсткого СТ. додаткові обмеження щодо формування валових витрат в результаті чого виникло надумане порушення, що не відповідає приписам норм матеріального права, що регулюють вказані правовідносини. Просив суд задовольнити адміністративний позов повністю та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 00000552351/0 від 08.07.2010 р., № 00000552351/1 від 03.08.2010 р., № 00000552351/2 від 12.10.2010 р., № 00000552351/3 від 22.12.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств та № 00000562351/0 від 08.07.2010 р., № 00000562351/1 від 03.08.2010 р., № 00000562351/2 від 12.10.2010 р., № 00000562351/3 від 22.12.2010 р. про донарахування податку на додану вартість.

ДПІ у Рівненському районі адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що під час проведення документальної перевірки Олександріївське СТ було встановлено включення останнім до складу валових витрат вартості отриманих консультаційно-господарських послуг на суму 50600 грн. Під час проведення перевірки платником податків було надано лише акти приймання наданих послуг, при цьому не було надано докази їх використання в господарській діяльності СТ та результати вказаних консультаційно-господарських послуг. За таких обставин, посадові особи ДПІ у Рівненському районі дійшли висновку, що придбання вказаних послуг не повязано з господарською діяльністю Олександріївського СТ як наслідок валові витрати сформовані з порушенням. п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР. Вказане порушення одночасно призвело до порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Таким чином, було завищено за період, що перевірявся валові витрати на суму 50600 грн. та податковий кредит на суму 2500 грн. Вказує, що до складу валових витрат Олександріївським СТ. в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР віднесено 62073 грн., що документально не підтверджені. Додатково зазначає, що в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР позивачем було включено до складу податкового кредиту суми сплачені ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” в розмірі 6788,76 грн. в т.ч. ПДВ 1131,46 грн. та КП “Рівненське ГРО” ОСС в сумі 23450,15 грн. в т.ч. ПДВ 3908,36 грн. Представник відповідача пояснила суду, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.06.2010 р. ДПІ у Рівненському районі було складено акт № 380/61/23-141/01764343 про результати виїзної планової перевірки Олександріївського споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р.

За результатами її проведення було встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР в результаті чого донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 28168 грн. в т.ч. за 1 кв. 2009 р. у сумі 15518 грн., за 2 кв. 2009 р. у сумі 5000 грн., за 3 кв. 2009 р. в сумі 2500 грн., 4 кв. 2009 р. у сумі 2500 грн. та за 1 кв. 2010 р. у сумі 2650 грн. та пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 8245 грн.

На підставі акта перевірки № 380/61/23-141/01764343 від 24.06.2010 р. заступником начальника ДПІ у Рівненському районі було прийнято податкові повідомлення-рішення № 00000552351/0 від 08.07.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 42252 грн. в т.ч. 28168 грн. основного платежу та 14084 грн. застосованих штрафних санкцій та № 00000562351/0 від 08.07.2010 р. донарахування податку на додану вартість на суму 12368 грн. в т.ч. 8245 грн. основного платежу та 4123 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду, первинна та повторні скарги було залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 00000552351/1 від 03.08.2010 р., № 00000552351/2 від 12.10.2010 р., № 00000552351/3 від 22.12.2010 р. та № 00000562351/1 від 03.08.2010 р., № 00000562351/2 від 12.10.2010 р., № 00000562351/3 від 22.12.2010 р. на аналогічні суми.

Судом встановлено, що між Рівненською обласною спілкою споживчих товариств та Олександріївським СТ. на постійній основі укладаються договори про надання послуг консультаційно-господарського характеру.

На виконання вказаних договорів позивачем з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств було оформлено наступні акти наданих послуг б/н від 31.01.2009 р., 31.02.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р., 29.05.2009 р., 30.06.2009 р., 30.07.2009 р., 31.08.2009 р., 30.09.2009 р., 30.10.2009 р., 30.11.2009 р., 31.12.2009 р., 30.01.2010 р., 26.02.2010 р., 31.03.2010 р. на суму 1000 грн. в т.ч. 166,67 грн. ПДВ кожен, загалом на суму 15000 грн. в т.ч. ПДВ 2500,05 грн.

Крім того, в рамках іншого договору було оформлено акти наданих послуг б/н від 31.01.2009 р., 28.02.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р., 31.05.2009 р., 30.06.2009 р., 31.07.2009 р., 31.08.2009 р., 30.09.2009 р., 31.10.2009 р., 30.11.2009 р., 31.12.2009 р. на суму 2500 грн. кожен та від 31.01.2010 р., 26.02.2010 р., 31.03.2010 р. на суму 2700 грн. кожен. Загалом на 23100 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Вказані норми кореспондуються з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З досліджених матеріалів та пояснень наданих представником позивача судом не встановлено господарської доцільності придбання вказаних консультаційних послуг Олександріївським СТ. Однотипні акти надання послуг із загальними визначеннями наданих послуг не дають можливості ідентифікувати, яка саме економічна доцільність була наявна в Олександріївського СТ при придбанні вказаних консультаційно-господарських відносин. Не вбачається і які саме позитивні наслідки для товариства мали придбані послуги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посадовими особами ДПІ у Рівненському районі було правомірно зменшено валові витрати та податковий кредит позивача на суму придбаних консультаційно-господарських послуг у Рівненської ОССТ.

Як вбачається з акта перевірки № 380/61/23-141/01764343 від 24.06.2010 р. в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Олександріївським СТ було завищено валові витрати на суму 62073 грн. у т.ч. 1 кв. 2009 р. 52073 грн., 2 кв. 2009 р. у сумі 10000 грн.

Позивачем в позовній заяві та під час розгляду справи по суті не надано жодних обґрунтувань помилковості вказаних висновків податкового органу. Не встановлено таких і судом під час розгляду справи по суті.

За таких обставин податковий орган дійшов правомірного висновку про завищення валових витрат на суму 62073 грн.

Як вбачається з матеріалів справи в березні 2010 р. Олександріївським СТ до складу податкового кредиту було включено суми сплачені для ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” в розмірі 6788,76 грн. в т.ч. ПДВ 1131,46 грн. та КП “Рівненське ГРО” ОСС в розмірі 23450,15 грн. в т.ч. ПДВ 3908,36 грн.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З акта перевірки 380/61/23-141/01764343 від 24.06.2010 р. вбачається, що на момент перевірки сформований податковий кредит не підтверджувався податковими накладними. При цьому на останній сторінці акта перевірки посадові особи Олександріївського СТ ствердили, що документи до перевірки було надано в повному обсязі і будь-яких інших документів, що підтверджують фінансову-господарську діяльність платника не має.

Подаючи заперечення на акт перевірки № 380/61/23-141/01764343 від 24.06.2010 р. посадові особи Олександріївське СТ не зазначили про той факт, що під час проведення документальної перевірки не було взято до уваги податкові накладні та не додали вказаних первинних документів до заперечень.

Не було долучено позивачем податкових накладних по господарських операціях із ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго” в розмірі 6788,76 грн. в т.ч. ПДВ 1131,46 грн. та з КП “Рівненське ГРО” ОСС в розмірі 23450,15 грн. в т.ч. ПДВ 3908,36 грн. і до матеріалів судової справи.

Враховуючи вищевикладене, посадові особи податкового органу дійшли правомірного висновку про завищення податкового кредиту на суму 5039,82 грн.

За умови наявності не предявлених під час проведення перевірки податкових накладних Олександріївське СТ не позбавлена права на їх відображення в наступних податкових періодах.

Таким чином, все вищенаведене свідчить, що оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідають фактичним обставинам, що мали місце та прийняті ДПІ у Рівненському районі з дотриманням норм матеріального законодавства. За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Олександрійському споживчому товариству відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.