Рішення № 137228983, 09.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2647/26

Справа № 522/1761/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.01.2025 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат у загальному розмірі 54 337,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2018 у м.Києві сталася ДТП, за участі транспортного засобу міні навантажувач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який був працівником ТОВ «Автомагістраль-Південь» та транспортного засобу Мазда 6, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 23.04.2024 у справі №758/13970/20 стягнуто на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 50 714,19 грн а моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. Відповідачем 25.10.2024 перераховано грошові кошти у розмірі 53 714,19 грн. Позивачка вважає, що відповідач має відшкодувати нарахування по ст.625 ЦК України за період з 10.07.2018 по 25.10.2024. Індекс інфляції становить 44 191,82 грн, три відсотки річних - 10 146,13 грн.

Справа надійшла у провадження судді Павлик І.А.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 11.02.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляджу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду 04.03.2025 надійшов відзив ТОВ «Автомагістраль-Південь» в особі представника Хмеленко Я.О., згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що обрахування періоду з моменту ДТП є безпідставним, адже позивачка не могла знати розмір шкоди на момент ДТП. Заявлена позивачкою у досудовій вимозі сума шкоди вдвічі більша ніж розмір стягнутий за рішенням суду. Рішення суду набрало законної сиди 21.10.2024, а 22.10.2024 відповідач отримав від позивача лист з реквізитами для здійснення оплати і 25.10.2024 відповідач сплачено кошти на виконання рішення суду.

До суду 18.03.2025 надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 у якій вказує, що позивач має право на компенсацію знецінення грошових коштів та трьох відсотків річних з моменту завдання шкоди.

На підставі розпорядження №1268/26 від 28.04.2026 керівника апарату суду по справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи в результаті якого справа 29.04.2026 надійшла у провадження судді Бондаря В.Я.

Ухвалою від 30.04.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 28.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 представник відповідача Хмеленко Я.О. заперечував проти задоволення позову.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, 15.05.2026 звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримала.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

Суд, у судовому засіданні 28.05.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 09.06.2026 об 11:15 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 10.07.2018 у м.Києві сталася ДТП, за участі транспортного засобу міні навантажувач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який був працівником ТОВ «Автомагістраль-Південь» та транспортного засобу Мазда 6, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 23.04.2024 у справі №758/13970/20 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 50 714,19 грн а моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. Рішення набрало законної сили 24.05.2024.

Дійсно в електронному кабінеті ТОВ «Автомагістраль-Південь» отримало рішення суду 21.10.2024. про що свідчить картка руху документу, адже рішення було надіслано Подільським районним судом м.Києва до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 21.10.2024.

ОСОБА_1 після отримання рішення суду, 22.10.2024 надіслала ТОВ «Автомагістраль-Південь» реквізити для здійснення оплати.

ТОВ «Автомагістраль-Південь» виконало рішення суду 25.10.2024, переказавши на рахунок позивачки грошову суму у розмірі 55 395,79 грн.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У справі виникли правовідносини щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач мав перед позивачем грошове зобов`язання, що підтверджується рішенням позивача матеріальної та моральної шкоди, завданої як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

Збитки відповідач сплатив добровільно через три дні після отримання копії рішення суду та реквізитів для оплати від позивачки.

Позивачка вважає, що шкода мала бути їй виплачена в день ДТП, через що строк нарахування інфляційних витрат та 3% річних починає з 10.07.2018, суд не погоджується з таким розрахунком ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди.

Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Позиція відповідача зводиться до того, що частина друга статті 625 ЦК України може бути застосована до відносин з відшкодування шкоди, завданої майну, лише після конкретизації цього зобов`язання, яка відбулося в рішенні суду, яким визначено розмір шкоди.

Суд погоджується з доводами відповідача, з таких підстав.

Згідно з приписами ЦК України відшкодуванню підлягає вся шкода, яка була завдана потерпілій особі.

Відповідно частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Положеннями пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними (постанова Верховного Суду від 28 липня 2025 року в справі №161/22270/23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20) зазначено, що «при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку із заподіянням шкоди майну».

Отже, за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи про виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди між сторонами є факт її завдання позивачу, а постановою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 у справі № 130/3055/16-ц конкретизовано її розмір та визначено спосіб відшкодування (грошові кошти). Зазначене судове рішення не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили 09 травня 2024 року.

Тобто, до ухвалення Подільським районним судом м.Києва рішення від 23.04.2024 у справі №758/13970/20 між сторонами не лише не було конкретизовано зміст зобов`язання відповідача перед позивачем щодо способу відшкодування шкоди грошова компенсація, а і її розмір, яка, на думку позивача, мала становити 100 569,11 грн, проте Подільський районний суд м.Києва вважав обґрунтованою суму шкоди на рівні 50 714,19 грн.

Тобто, за загальним правилом строк нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід рахувати з дня набрання рішенням законної сили, однак на думку суду не можна покладати на відповідача зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України у період коли суд не оприлюднював рішення.

Не сплата коштів з травня по жовтень 2025 року відбувалася не з вини відповідача, ОСОБА_1 також лише після отримання рішення суду надіслала відповідачу реквізити для оплати.

Отже, відповідач виконав рішення суду за декілька днів, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (код ЄДРПОУ 34252469, м.Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21) про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09 червня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар