Рішення № 137228982, 09.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27696/25

Провадження № 2/522/1066/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бондар В.Я.

за участі секретаря судового засідання Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24.12.2025 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 25 770,60 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.2022 між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, яким застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням транспортним засобом Volkswagen T-ROC, державний номер НОМЕР_1 . 30.01.2023 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом УАЗ 3163-337, реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen T-ROC, державний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», то страховою компанією відшкодовано 160 000 грн. Різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 25 770, 60 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 03.02.2026.

Розгляд справи у судовому засіданні 03.02.2026 відкладено на 18.03.2026 внаслідок задоволення заяви відповідача про відкладення.

До суду 10.01.2026 надійшов відзив ОСОБА_1 , яким просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що вартість виконаних робіт. Необхідних для відновлення пошкоджених деталей є значно завищеною ніж середні ринкові ціни. Відповідач вважає, що витрати на відновлювальний ремонт значно менші ніж 160 000 грн, тому позов є безпідставним.

До суду 23.02.2026 надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_3 , яким зазначає, що відповідач надав ціни та зазначив посилання на веб сайти інтернет магазинів, які жодним чином не підтверджують оригінальність деталей, сумісність з автомобілем та ніяк не може сприйматися як доказ реальної вартості оригінальних запчастин.

Ухвалою від 23.03.2026 задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До суду 19.03.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , якими вказано, що акт виконаних робіт не є належним доказом, адже експертиза не проводилася, ТОВ «Автомобільний дім» не є експертною установою, у акті немає причино-наслідкового зв`язку виконаних робіт та ДТП за участю відповідача.

У судовому засіданні 22.04.2026 прийнято всі заяви по суті справи. ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив відмовити у задоволенні позову. На підставі ч.6 ст.95 ЦПК України витребувано оригінал договору страхування, у зв`язку чим оголошено перерву до 19.05.2026.

У судовому засіданні 19.05.2026 ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив надати йому в електронному вигляді для ознайомлення оригінал договору страхування, клопотання було задоволено, оголошено перерву до 28.05.2026.

У судовому засіданні 28.05.2026 проведеному за участі ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, прийнято додаткові пояснення відповідача щодо договору страхування.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 28.05.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 09.06.2026 о 13:10 год.

Частиною 2 ст.268 ЦПК України передбачено, що під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 серпня 2022 року між ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 07/107-76-011481/22, яким забезпечено транспортний засіб Volkswagen T-ROC, державний номер НОМЕР_1 .

30 січня 2023 року об 11:05 год в м.Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Volkswagen T-ROC, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля УАЗ, державний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Приморського районного суду м.Одеси від 09 березня 2023 року у справі №522/3073/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов`язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цієї особою.

Внаслідок вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen T-ROC, державний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована позивачем.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК «ВУСО».

Згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 07/107-76-011481/22, на підставі страхового акта № 230000692944 від 06.02.2023 та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб Volkswagen T-ROC, складає 185 770,60 грн.

ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» відшкодувало ТОВ «Автомобільний дім» витрати на ремонт транспортного засобу Volkswagen T-ROC, в сумі 185 770,60 грн, перерахувавши суму на рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР009587 від 06.02.2023 на суму 160 147,16 грн та платіжною інструкцією №ЗР014439 від 22.02.2023 на суму 25 623,44 грн.

ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувало ПрАТ «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 160 000 грн за шкоду завдану ОСОБА_1 в межах ліміту відповідальності.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту (відповідно до акта чи рахунку про фактично виконані роботи з ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Аналогічні висновки наведено у постанові ВС від 19.07.2023 у справі № 758/9052/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».

Таким чином, відповідно до вказаних вище норм матеріального права, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, правомірно набув право вимоги до відповідача як до особи, винної у спричиненні шкоди, у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, отриманої від ТОВ «СК «ВУСО», яка становить 25 770,60 грн (185 770,60 грн 160 000 грн).

Суд відхиляє доводи відповідача про завищення цін на деталі, адже висновку експерта, який би вказував на інші ціни надано не було. При тому, головуючий роз`яснював відповідачу наслідки не вчинення певних процесуальних дій, а саме не заявлення клопотання про призначення експертизи.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо здійснення оплати за договором добровільного страхування та не впливають на факт здійснення страхової виплати, яка була покрита страховиком відповідача в межах страхового ліміту, не в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до змісту ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 3 028 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 24175269, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.44) суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 25 770 (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (код ЄДРПОУ 24175269, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.44) суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року.

Суддя: В.Я.Бондар