Рішення № 137228859, 02.06.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/1157/25

Провадження № 2/506/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29050 грн,

В С Т А Н О В И В:

31.12.2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява через систему «Електронний суд».

Згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 року, призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Так, за штатним розписом в Окнянському районному суді Одеської області троє суддів, а фактично працює двоє суддів, з яких: суддя Бурдинюк О.С. була відключена, у зв`язку з перебуванням у відпустці, а також суддя Чеботаренко О.Л. була відключена, у зв`язку з перебуванням у відпустці з 25.12.2025 по 09.01.2026 року.

Крім того, суддя Чеботаренко О.Л. була відключена від автоматизованого розподілу цивільних та кримінальних справ відповідно до рішення зборів суддів №11 від 30.09.2025 року.

На підставі рішення зборів суддів №1 від 12 січня 2026 року суддю Чеботаренко О.Л. було включено до автоматизованого розподілу всіх судових справ.

Тому 12.01.2026 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, згідно з яким, справу розподілено на суддю Чеботаренко О.Л.

Ухвалою від 14.01.2026 року позовна заява була залишена без руху.

21.01.2026 року до суду надійшли усунення недоліків позовної заяви.

Після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, ухвалою від 02.02.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 21.04.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

28.05.2026 року до суду надійшли витребувані докази.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 28.04.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено кредитний договір №28.04.2025-100001345 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 грн. строком на 217 днів, дата повернення кредиту 30.11.2025 року, продовження (пролонгація) строку кредитування не передбачена. Процентна ставка «Стандарт» - 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту, що складає 900 грн., нараховується в день видачі кредиту та сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Неустойка 150 грн, що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, перерахувавши кошти на картку № НОМЕР_1 хх-хххх-1154, а відповідач свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 29050 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 грн, за процентами у розмірі 12400 грн, за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1800 грн та неустойки у розмірі 4850 грн, чим порушуються права позивача. З урахуванням зазначеного, представник позивача просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати.

26.02.2026 року від представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. В обгрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилалася на відсутність доказів перерахування коштів, оскільки з доданого до позовної заяви листа ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» не можливо встановити, кому саме було зроблено переказ коштів, так як не зазначено прізвище отримувача коштів, а також, кому належить вказана банківська картка з номером НОМЕР_2 . Тому, на думку представника відповідача, вказаний лист є неналежним доказом, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на недоведеність позивачем факту надання відповідачу кредиту в сумі, зазначеній в позовній заяві. Доказів верифікації вищевказаної банківської картки, на яку, начебто здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування позивачем коштів відповідачу, до позовної заяви не долучено. Крім того, разом із позовною заявою позивачем було надано Довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором, тоді як вказаний розрахунок не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, а також містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору. Відповідно до вказаної довідки неможливо встановити, за якою відсотковою ставкою було нараховано заборгованість, яку суму було внесено боржником та які саме платежі і коли саме не були зроблені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Запорізького апеляційного суду від 06.11.2024 року у справі №333/1842/24, постанові Харківського апеляційного суду від 03.07.2024 року у справі №632/1617/23, Черкаського апеляційного суду від 14.08.2024 року у справі №693/267/24. За відсутності доказів, на думку представника відповідача, неможливо зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем. Щодо неустойки, то на думку представника відповідача, з огляду на нарахування неустойки у період воєнного стану, відповідач звільняється від сплати неустойки на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Що стосується комісії за обслуговування кредиту, то на думку представника відповідача, з наданих позивачем документів неможливо визначити та встановити, за які саме послуги, надані банком, стягується комісія. При цьому, з огляду на положення Закону України «Про споживче кредитування», комісія в сумі 1800 грн є такою, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні вказаного закону /а.с.55-59/.

04.03.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача на задоволенні позову наполягав, зазначивши, що позивачем було надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, натомість відповідач, повністю заперечуючи у відзиві проти задоволення позовних вимог, не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача, тоді як відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, в тому числі по рахунку, який відповідач зазначив у договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Щодо первинних банківських документів, то оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак, на думку представника позивача, наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Щодо процентів, то вони нараховані за умовами договору, а їх розмір не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст.625 ЦК України, позивачем не здійснювалось. Щодо розрахунку заборгованості, то матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. При цьому, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: 29.05.2025 року проведена часткова сплата по вищевказаному кредитному договору на суму 4150 грн. (яка була врахована під час формування довідки про заборгованість), що, на думку представника позивача, є обставиною, що свідчить про визнання боргу відповідачем. Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року. Щодо комісії, то з огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то комісія за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, пов`язана з наданням послуги - перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, на думку представника позивача, є виправданою. Комісія за обслуговування кредиту пов`язана з наданням ряду послуг, а саме: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та умовами повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 зауважила, що: «немає підстав вважати умову кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи ст.228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.». За відсутності доказів оскарження відповідачем умов договору щодо встановлення комісії, на думку представника позивача, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо пені, представник позивача посилався на те, що після прийняття Закону України №3498-ІХ від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень та, як наслідок, на думку представника позивача, на підставі вказаних змін за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Тому представник позивача вважає, що неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Крім того, у відповіді на відзив представником позивача викладено клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правову допомогу. В обгрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилався на те, що сторона відповідача не надала належних доказів, що підтверджують фактичну оплату відповідачем гонорару адвокату. Крім того, у разі, якщо суд прийде до висновку про задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача просив зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 3000 грн, оскільки, враховуючи незначну складність даної категорії справи, витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн є необґрунтованими, значно завищеними, непропорційними до предмета та ціни позову, враховуючи малозначність справи. При цьому, витрати за послугу «участь у судовому засіданні» не були фактичними, а послуга «ознайомлення з матеріалами справи» не є видом адвокатської діяльності. Тому, з огляду на те, що, на думку представника позивача, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із ціною позову, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для позивача /а.с.71-83/.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у відповіді на відзив просив розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позову наполягає /а.с.71-83/.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, однак від представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника. При ухваленні рішення представник відповідача просила врахувати позицію, викладену у відзиві на позовну заяву /а.с.139/.

Тому справа розглянута у відсутність сторін, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Частиною 1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

28.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.04.2025-100001345 (кредитної лінії), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10000 грн. строком на 217 днів, дата повернення кредиту 30.11.2025 року. Вказаний договір укладений в електронній формі та складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферта), Заявки, а також Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) /а.с.10-13/.

Згідно з п.6 Заявки, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів.

Згідно з п.7 Заявки, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Порядок укладення зазначеного договору визначений у розділі 2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферті) ТОВ «Споживчий центр».

Згідно з п.2.3 Оферти, технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору наступний:

- Кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту);

- Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті;

- Позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір;

- у випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови, Кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником;

- також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті;

- Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір, на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення електронного кредитного договору (оферті) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку;

- примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п.п.2.3.1 2.3.7 Оферти).

Відповідно до п.1.9 Оферти, адресою власного веб-сайту Кредитодавця є: https://sgroshi.com.ua/ua/.

Згідно з п.20 Заявки, спосіб ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

На підтвердження виконання вказаного пункту договору позивачем долучено Інформацію, отриману з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача /а.с.15/.

Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Е277.

Таким чином, сторонами належним чином укладено вказаний електронний кредитний договір.

При цьому факт укладення кредитного договору сторона відповідача не оспорює.

Згідно з п.4.1 Оферти, Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-1154.

Аналогічні реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за договором вказані в Заявці.

Факт надання відповідачу коштів за вказаним договором підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно з повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення», між вказаним товариством та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір про переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.04.2025 року о 13:43:23 на суму 10000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 724859907, призначення платежу: видача за договором кредиту №28.04.2025-100001345 /а.с.16/.

За інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_4 ). Також надано виписку з вказаного карткового рахунку, згідно з якою 28.04.2025 року на рахунок відповідача зараховано 10000 грн, деталі операції: IPAY_CREDIT_MC1 /а.с.135, 136-137/.

П.14 Заявки встановлений графік платежів, згідно з яким, з метою повернення кредиту, комісій та нарахованих відсотків за користування кредитом відповідач зобов`язалася здійснити 7 платежів.

Відповідно до п.6.1 Оферти, Позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця.

Як вбачається з наданої позивачем Картки субконто, на погашення заборгованості надійшов лише один платіж від 29.05.2025 року на суму 4150 грн. В подальшому жодного платежу відповідачем здійснено не було. /а.с.30/.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

При цьому, відсотки нараховувались відповідно до умов договору, а саме по 100 грн на день (1% від тіла кредиту) протягом перших трьох чергових періодів (з 28.04.2025 року по 29.07.2025 року), та по 50 грн на день (0,5% від тіла кредиту) протягом наступних чергових періодів до 30.11.2025 року, тобто в межах строку кредитування.

Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, на думку позивача, розмір заборгованості відповідача складає 29050 грн, з них: 10000 грн основний борг, 12400 грн проценти, 1800 грн комісія за обслуговування, 4850 грн неустойка. Проценти нараховані в межах строку кредитування за період з 28.04.2025 року по 30.11.2025 року /а.с.17/.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.1 Оферти, ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором в строки, передбачені договором, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 10000 грн та за процентами за користування кредитом в сумі 12400 грн, а всього в сумі 22400 грн підлягає задоволенню.

Щодо комісії за обслуговування кредиту, слід зазначити наступне.

П.9 Заявки передбачена Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях; забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях; забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу; консультаційні послуги; інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Аналогічні положення містить п.5 Паспорту споживчого кредиту /а.с.14/.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 по справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені в п.9 Заявки послуги, стосуються надання інформації, яка за законом один раз на місяць надається безоплатно (організація та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги), а також матеріально-технічного та програмного забезпечення кредитодавця (забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях; забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях), що не може здійснюватись кредитодавцем за рахунок позичальника.

Таким чином, ні умови кредитного договору (оферта, заявка, акцепт), ні паспорт споживчого кредиту не містять відомостей щодо переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані саме з обслуговуванням кредитної заборгованості, крім тих, які відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» раз на місяць надаються відповідачу безоплатно, за які банком встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

З огляду на вказане, враховуючи, що банком не надано доказів на підтвердження наявності та переліку таких послуг, в тому числі й підтвердження погодження їх з відповідачем при укладенні кредитного договору, суд приходить до висновку, що положення п.9 Заявки кредитного договору №28.04.2025-100001345 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 900 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

При цьому, згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зважаючи на вищевикладене в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1800 грн за обслуговування кредитної заборгованості не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 7.6 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії), у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-яких грошових зобов`язань за Договором Кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

У п.17 Заявки та п.17 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору передбачено, що неустойка - 150 грн. 00 коп. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У зв`язку з порушенням виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивачем нараховано неустойку у розмірі 4850 грн.

При цьому, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 год 24.02.2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває до цього часу.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, на теперішній час воєнний стан триває, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов`язань за кредитним договором саме в цей період, то суд вважає, що 4850 грн підлягають списанню кредитодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому підстави для стягнення з відповідача неустойки відсутні і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково (на 77,11%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1867,91 грн (2422,40 грн. * 77,11%).

Крім того, у позовній заяві позивачем зазначено про наявність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн. Також зазначено, що докази понесення судових витрат у відповідності до ч.8 ст.141 та ч.1 ст.246 ЦПК України будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, оскільки за домовленістю сторін, оплата правничої допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом.

У відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

09.02.2026 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В. укладено Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язалася надавати правову допомогу відповідачу, а саме: представляти права та інтереси, надавати консультації, роз`яснення з юридичних питань, складати та подавати всі види процесуальних та інших документів, брати участь в судових засіданнях тощо /а.с.62/.

Згідно з п.4.1 вказаного договору, за надання правової допомоги Адвокатом, Клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар. Розмір гонорару визначається за домовленістю сторін і може змінюватися залежно від обсягу робіт, строку виконання доручення, результатів вирішення спірних правовідносин, ступеня складності справи, обсягу правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату.

Відповідно до Акту здачі-прийняття наданих послуг від 20.02.2026 року /а.с.63/, адвокат Скользнєва В.В. надала, а відповідач одержав правову (правничу) допомогу, передбачену ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час вирішення судового спору, що виник з цивільних правовідносин між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у справі №506/1157/25. Зокрема, були надані послуги на загальну суму 8000 грн в наступному обсязі:

- ознайомлення з матеріалами справи 2000 грн (1,5 год * 1500 грн);

- написання відзиву на позовну заяву 4000 грн (2 год * 2000 грн);

- участь у судовому засіданні 2000 грн (1 год * 2000 грн).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 20.02.2026 року, відповідачем сплачено адвокату за надані послуги 8000 грн /зворот а.с.63/.

Вищевказані витрати відповідача на правову допомогу, суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, матеріалами справи доведено розмір понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Тому, оскільки позов задоволено частково - на 77,11%, тобто в позові відмовлено на 22,89%, то відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, а саме в сумі 1831,20 грн (8000 грн х 22,89%).

Суд відхиляє посилання представника позивача на те, що стороною відповідача не надано доказів оплати наданої правничої допомоги, оскільки до відзиву на позов стороною відповідача долучено відповідну квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.02.2026 року /зворот а.с.63/.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або тільки має бути сплачено. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.09.2021 року по справі №178/1522/18.

Посилання представника позивача на безпідставність зарахування до витрат на правову допомогу послуги «участь в судовому засіданні», які обґрунтовані тим, що такі витрати не бути фактичними, оскільки відсутні відомості про проведення судових засідань в даній справі також судом не приймаються, оскільки ці посилання спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколами судових засідань від 14.04.2026 року та 21.04.2026 року, в яких адвокат Скользнєва В.В. брала участь.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність належних доказів розміру заборгованості та неналежний розрахунок заборгованості, оскільки стороною позивача надано Картку субконто, яка містить всі операції по нарахуванню складових заборгованості та погашення частини заборгованості. При цьому, представником відповідача не надано належний, на її думку, розрахунок заборгованості, тоді як відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тому суд відхиляє посилання представника відповідача на судову практику апеляційних судів.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 29050 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №28.04.2025-100001345 від 28.04.2025 року в сумі 22400 грн (з них: 10000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12400 грн заборгованість за процентами за користування кредитом).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1867,91 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1831,20 грн.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.06.2026 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко