Рішення № 137227515, 25.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8779/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, відповідачі належним чином не здійснюють оплату таких послуг, у зв`язку з чим, перед позивачем утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та теплової енергії в сумі 206680 грн 58 коп., яка складається із: суми заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 20280,11 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3082,56 грн, 3% річних у розмірі 758,42 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 12821,79 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1948,91 грн, 3% річних у розмірі 479,53 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 26350,73 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4005,30 грн, 3% річних у розмірі 985,42 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 28927,50 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4397,00 грн, 3% річних у розмірі 1081,85 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40677,31 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5066,26 грн, 3% річних у розмірі 1230,20 грн, пені у розмірі 675,03 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 44329,73 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5764,23 грн, 3% річних у розмірі 1380,56 грн, пені у розмірі 751,46 грн; заборгованості з плати за абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 195,79 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 115,40 грн. Посилаючись на викладене, а також з огляду на неналежну сплату відповідачами коштів за надані позивачем послуги, останній, вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути зазначену заборгованість із відповідачів в примусовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2025 року заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2025 року скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 18 грудня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином. Представник відповідачів подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідачів та їх представника. Просив застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено Договір про відступлення права вимоги №602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право грошової вимоги до споживачів теплової енергії, комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині їх зобов`язання перед кредитором оплати неустойки (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційних нарахувань, судових та інших витрат, витрат на адвокатські послуги, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-яких інших без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладання цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачами обов`язків з оплати спожитої теплової енергії та/або комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та є предметом судового розгляду або підтверджені судовими рішеннями, як такі, що підлягають стягненню із споживачів.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №130524892 від 07.05.2025, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, а відтак є споживачами послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії, які надавав позивач.

Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року.

Вказані Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

На виконання вимог законодавства, Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води №34 (5085) був опублікований позивачем 28 березня 2018 року у газеті «Хрещатик».

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води зобов`язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09 листопада 2017 року, Постановою КМУ №1182 «Про затвердження правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» від 11 грудня 2019 року та Постановою КМУ №830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

На виконання вказаних вимог позивачем на своєму вебсайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ були оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Пунктом 4 типового індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту умов вказаних договорів є факт отримання послуг споживачем.

Доказів того, що відповідачі від послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року від послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у встановленому чинним законодавством порядку, відмовились суду не надано.

Доказів того, що у зазначений період послуги, що надавав позивач, відповідачами не споживались, суду надано не було, та із відповідною заявою про те, що вони не проживають за вказаною адресою та, відповідно, фактично не отримують послуги, відповідачі до позивача не зверталися.

Суд критично оцінює доводи представника відповідачів щодо не проживання за адресою реєстрації, оскільки в порушення вимог статті 81 ЦПК України ним не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Посилання представника відповідачів на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неналежними відповідачами, та позивачем не залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_3 , суд відхиляє, оскільки статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у зазначеній вище квартирі, а тому є споживачами наданих позивачем послуг у вказаній квартирі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17, провадження № 61-22435св18.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п. 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (який був чинний у період, за яким розраховано інфляційну складову та 3% річних), яким був встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначено, що м. Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних з 01.01.2024 по 30.04.2025.

Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Проте, відповідачі, в порушення вимог договору та вимог законодавства, своєчасно не оплачували спожиті послуги, які надавалися позивачем в результаті чого утворилася заборгованість, яка в загальному розмірі складає 206680 грн 58 коп., яка складається із: суми заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 20280,11 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3082,56 грн, 3% річних у розмірі 758,42 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 12821,79 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1948,91 грн, 3% річних у розмірі 479,53 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 26350,73 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4005,30 грн, 3% річних у розмірі 985,42 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 28927,50 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4397,00 грн, 3% річних у розмірі 1081,85 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40677,31 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5066,26 грн, 3% річних у розмірі 1230,20 грн, пені у розмірі 675,03 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 44329,73 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5764,23 грн, 3% річних у розмірі 1380,56 грн, пені у розмірі 751,46 грн; заборгованості з плати за абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 195,79 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 115,40 грн, що підтверджується розрахунками заборгованості.

Стороною відповідачів зазначені розрахунки спростовано не було, як і не було надано доказів належного виконання зобов`язань по сплаті коштів за надані позивачем послуги.

Окрім цього, в ході розгляду справи представником відповідачів заявлено про застосування до позовних вимог строків позовної давності.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого клопотання, суд приймає до уваги те, що відповідно до частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги, а тому перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Вказаний висновок, щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року №1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.

Статтею 58 Конституції України, та статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, з 02 квітня 2020 року визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом 8АЯ8-СоУ-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано карантин.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, який скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану.

Тобто, після застосування загальної позовної давності, періодом нарахування та стягнення заборгованості за послуги надані позивачем є період із 1 квітня 2017 року.

Заборгованість, яка утворилась до вказаної дати стягненню не підлягає.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.

Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа №437/2726/13-ц), Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 (справа № 712/8916/17).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.07.2015 по 30.04.2025 відповідачі періодично вносили оплату за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (у жовтні 2016 року та у листопаді 2016 року), чим фактично визнавали як факт користування такими послугами, так і заборгованість за попередні періоди.

Таким чином, строк позовної давності щодо таких позовних вимог не є пропущеним, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності щодо сум заборгованості та штрафних санкцій, які заявлені позивачем до стягнення.

Так, згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи сторін, які наведені у позові, відзиві та додаткових поясненнях, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд вважає, що обґрунтування позовних вимог доведені позивачем в повному обсязі та наявні підстави для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги, інфляційної складової, три відсотка річних та пені, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3100 грн 21 коп.

Із урахуванням наведеного, а також у зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частинах судовий збір в сумі 3100 грн 21 коп., тобто по 1550 грн 11 коп. з кожного.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2-5,11-13, 141, 196, 223, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 525, 610, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 206680 (двісті шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 58 коп., яка складається із:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 20280,11 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 3082,56 грн, 3% річних у розмірі 758,42 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 12821,79 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1948,91 грн, 3% річних у розмірі 479,53 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 26350,73 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4005,30 грн, 3% річних у розмірі 985,42 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 28927,50 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 4397,00 грн, 3% річних у розмірі 1081,85 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40677,31 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5066,26 грн, 3% річних у розмірі 1230,20 грн, пені у розмірі 675,03 грн;

- заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 44329,73 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 5764,23 грн, 3% річних у розмірі 1380,56 грн, пені у розмірі 751,46 грн;

- заборгованості з плати за абонентського обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;

- заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн;

- заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 195,79 грн;

- заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 115,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір по 1550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн 11 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;

відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено 25.05.2026.

Суддя Л.Д. Будзан