Постанова № 1372262, 06.02.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.08 Справа№ 3/384А

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Сеник розглянула матеріали справи

за позовом: ТзОВ „Українська академія дизайну”, м. Львів

до відповідача: ДПІ у Галицькому районі м. Львова

Про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

За участю представників:

Від позивача: Левкуц Г.Г., Марчак О.В. - представники

Від відповідача: Хома Т.І. - представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 49, 51 КАС України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Українська академія дизайну” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів та підстав, наведених у відзиві на позов.

23.01.2008 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.02.2008 року.

В судовому засіданні 06.02.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15.12.2006 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводилась планова документальна перевірка ТзОВ „Українська академія дизайну” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.06.2006 р.

За результатами перевірки ТзОВ „Українська академія дизайну” податковою інспекцією було складено акт №1849/23-024/31290648 від 15.12.2006 року і прийнято податкові повідомлення - рішення №0004522321/4, №0001992321/4, №0001982321/4, та №0004542321/4 від 10.10.2007 року, за якими ТзОВ „Українська академія дизайну” визначено податкове зобов’язання у розмірі 100 485,00 грн. з податку на додану вартість та 14 802,63 грн. по земельному податку з юридичних осіб.

ТзОВ „Українська академія дизайну” не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, що стало підставою оскарження їх в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного :

На підставі акту №1849/23-024/31290648 від 15.12.2006 року, який був складений при проведенні перевірки ТзОВ „Українська академія дизайну”, були прийняті податкові повідомлення - рішення №0004522321/4, №0001992321/4, №0001982321/4, та №0004542321/4 від 10.10.2007 року, за яким ТзОВ „Українська академія дизайну” визначено податкове зобов’язання у розмірі 100 485,00 грн. з податку на додану вартість та 14 802,63 грн. з земельного податку з юридичних осіб. Документальною перевіркою встановлено такі порушення:

- порушено пп..5.4.10 п.5.4, п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №282/97-ВР (із змінами), а саме занижено податок на прибуток у розмірі 454 грн.

- порушено ст. 2, ст. 5., ст.14., Закону Країни „Про плату за землю” №2535 від 03.07.1992 ( у редакції Закону України від 10.09.1996 р. №378/96-ВР, із змінами та доповненнями), а саме занижено плату за землю у розмірі 4540 грн.

- порушено пп..3.1.1п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4., пп..5.1.3 п.5.1 ст.5 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами), а саме занижено податок на додану вартість в сумі 61 525 грн.

В основу своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач в порушення п.3 пп.5 Порядку ліцензування освітніх послуг , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 року № 1380, немає ліцензії на надання послуг по підготовці до вступу у вищі навчальні заклади , які є одним із видів освітньої діяльності, що стало підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача не обґрунтовані і не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до Законів України „Про освіту”, ”Про вищу освіту” та ліцензії виданої міністерством освіти та науки України, специфіки освітньої діяльності по підготовці фахівців з напрямку „мистецтво” позивач готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр. З урахуванням особливостей та специфіки освітньої діяльності з напрямку „мистецтво” з метою раннього виявлення талановитої учнівської молоді в академії налагоджено ступеневу методику навчання у формі Малої академії дизайну.

Слухачі „Малої академії дизайну” не мають завершеного циклу занять і жоден документ про освіту їм не видається.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що надання послуг з навчання та виховання талановитої молоді Малої академії дизайну не передбачено переліком послуг з виховання та навчання , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.98 р. №61 (втратила чинність з 14.06.05 р.) та Постановою Кабінету Міністрів України №435 (чинна з 14.06.2005 року).

Відповідно до Порядку ліцензування освітніх послуг затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 року №1380 п.5 „ліцензування підприємств, установ та організацій, що надають послуги у сфері професійно-технічної освіти проводяться з урахуванням специфіки навчання, та за умови видачі особам, що навчаються, документа про освіту державного зразка”. Цим підкреслюється, що навчання в „Малій академії дизайну” не є окремим видом діяльності.

Діяльність Малої академії дизайну є методичною структурою Української академії дизайну, складовою частиною надання освітніх послуг ОКР- „Бакалавр”.

Відповідно до п.8 „Переліку послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 61 від 21.01.1998 року (чинною на час надання таких послуг (2003рік - червень 2005 року)), „курси, гуртки, факультативи, групи з вивчення іноземних мов, комп’ютерної підготовки, гри на музичних інструментах, хореографії, образотворчого мистецтва, стенографії та машинопису, крою та шиття, оздоблення приміщень, агротехніки, зоотехніки”, що надаються навчальними закладами , які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Зазначене підтверджується також листом ДПА України №8993/10/16-1201 від 30.07.98 р. „Щодо оподаткування послуг з освіти”.

У додатку №2 до наказу Міністерства освіти України від 22.02.94 р. № 45 затверджено приблизний перелік позашкільних учбово-виховних закладів, які можуть надавати послуги з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти, пунктом 25 якого зазначена Мала академія мистецтв .

Постановою Кабінету Міністрів України №435 від 08.06.2005 року затверджено „Перелік послуг з виховання та навчання, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість”, згідно пунктами 3,5 якого звільняються від обкладення податком на додану вартість послуги з усіх видів освітньої діяльності, які надаються загальноосвітніми навчальними закладами І-ІІІ ступеня та послуги з усіх видів освітньої діяльності, які надаються вищими навчальними закладами, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти.

Слід зазначити, що ступенева система підготовки фахівців у галузі дизайну, яку здійснює ТзОВ „Українська академія дизайну” є безперервним процесом і відповідає вимогам Законів України „Про освіту” „Про вищу освіту” та вимогам Міністерства освіти і науки України. Перший ступінь навчання в академії відбувається у формі „Малої академії дизайну” (молодша група) і покликаний дати учню поняття про різновидність напрямів дизайнерської діяльності. У подальшому відбувається конкретна орієнтація в обранні спеціалізації майбутньої професійної діяльності –Мала академія дизайну (старша група). Завершується підготовка фахівців видачею диплома „Бакалавра”.

Ліцензію на право надання освітніх послуг навчальними закладами пов’язаними з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до бакалавра ТзОВ „Українська академія дизайну” отримало, що підтверджується матеріалами справи та актом перевірки відповідача.

З огляду на викладене, позивачем правомірно застосовано пільгу по податку на додану вартість по операціях з надання послуг освітньої діяльності.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0004542321/4, прийнятого на підставі акту перевірки № 1849/23-024/31290648 від 15.12.2006 року, яким встановлено порушення ст. 2, ст. 5., ст.14., Закону Країни „Про плату за землю” №2535 від 03.07.1992 ( у редакції Закону України від 10.09.1996 р. №378/96-ВР, із змінами та доповненнями), а саме занижено плату за землю у розмірі 4540 грн., то слід зазначити наступне:

В основу своїх доводів відповідачем покладено ст. 14 Закону України „Про плату за землю” відповідно до якої юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку визначеному цим Законом, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

ТзОВ „Українська Академія дизайну” не подавала в ДПІ у Галицькому районі м. Львова розрахунки по нарахуванню та сплаті земельного податку по земельній ділянці по вул. Самчука, 4. На думку відповідача, відсутність державного акта у ТзОВ „Українська академія дизайну”, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, не може бути підставою для несплати земельного податку.

Доводи відповідача не обґрунтовані та не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ (із змінами та доповненнями) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV „Про оренду землі” в редакції Закону від 02.10.2003 року № 1211-IV (зі змінами та доповненнями) встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Статтею 13 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII „Про плату за землю” (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої ділянки.

Таким чином, платником орендної плати за землю до бюджету є орендар земель державної або комунальної власності на підставі укладеного з відповідним органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади договором оренди землі.

Позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, що підтверджується листом ДПА України від 11.04.2006 року № 4092/6/15-0616. На даний час відповідними державними структурами лише готується та погоджується технічна документація на дану земельну ділянку, яка в майбутньому буде основою для розміру нарахування та сплати орендної плати за землю.

Отже, використання земельної ділянки повинно бути оформлено у вигляді певних правовідносин, чого немає у відповідача за наявності обставин, що не залежать від нього.

Відповідач жодних належних та допустимих доказів того, що позивач є власником чи орендарем земельної ділянки суду не надав.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судові витрати, за згодою сторін, покласти на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.7-9, 14, 17, 69-71, 79, 86,158-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0004522321/4, №0001992321/4, №0001982321/4, та №0004542321/4 від 10.10.2007 року.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. Постанову може бути оскаржено в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний, в порядку, визначеному ч.3 ст.160 КАС України, 08.02.2008р.

Суддя Березяк Н.Є.