Рішення № 137226123, 22.04.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2026 р. Справа № 924/1321/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради, м. Кам`янець-Подільський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Монополіум фінанс", м. Київ

про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянками з кадастровими номерами 6810400000:12:001:0163 у сумі 1 012 409,42 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача - не з`явився

від прокуратури - Нікітюк П.Г. згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

31.12.2025р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кам`янець-Подільської міської ради, м. Кам`янець-Подільський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Монополіум фінанс", м. Київ про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянками з кадастровими номерами 6810400000:12:001:0163 у сумі 1 012 409,42 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 05.01.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:30 год. 22.01.2026р.

У підготовчому засіданні 22.01.2026р. постановлено ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 11:30 год. 19.02.2026р.

У підготовчому засіданні 19.02.2026р. постановлено ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 11:30 год. 18.03.2026р.

У підготовчому засіданні 18.03.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11:00 год. 22.04.2026р.

У судовому засіданні прокуратур підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач в судові засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс» належало нерухоме майно (комплекс будівель та споруд, загальною площею 3450 кв.м) на підставі Дублікату Договору іпотеки, посвідченого Мойсеєнко Т.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 липня 2011 року, р/№ 3044, дублікат видано Гуль Л.О., державним нотаріусом Київського державного нотаріального архіву 08 жовтня 2021 року, р/№ 1-430, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Сипневич В.В., державним реєстратором Гуменецької сільської ради Хмельницької області 06 грудня 2021 року, номер запису про право власності: 45530848, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2527936068020, з 06.12.2021 по 09.01.2024р. було власником нерухомого майна, за адресою м.Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 25/5 (реєстраційний номер РПВН 6372385), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №458572439 від 26.12.2025.

Комплекс будівель та споруд, загальною площею 3450 кв.м, знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,756 га, кадастровий номер земельної ділянки 6810400000:12:001:0163.

Згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:12:001:0163 - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, власник Кам`янець-Подільська міська рада.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:12:001:0163 зареєстрована на праві комунальної власності за Кам`янець-Подільською міською радою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №458573603 від 26.12.2025р.

За інформацією ГУ ДПС у Хмельницькій області (лист від 18.12.2025 №17327/5/22-01-04-03-10) ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс" за період 2021-2025 роки звітність по земельному податку не подавало, нарахування та сплата земельного податку не проводилась.

Комісією із визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яка створена при Кам`янець-Подільській міській раді рішенням №1268 від 29.09.2016р. (зі змінами від 20.05.2021р.), 21.07.2022р. визначено розмір безпідставно збережених коштів ТОВ "Фінансова компанія"Монополіум фінанс"у зв`язку з використанням земельної ділянки кадастровий номер 6810400000:12:001:0163 площею 0,756 га, яка розташована за адресою вул. Князів Коріатовичів, 25/5, м. Кам`янець-Подільський, без належного оформлення документів та сплати коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідно до акту вказаної комісії, затвердженого рішенням сесії Кам`янець-Подільської міської ради №174/20 від 09.08.2022, розмір безпідставно збережених коштів ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс" у зв`язку з використанням земельної ділянки кадастровий номер 6810400000:12:001:0163 площею 0,756 га, яка розташована за адресою вул. Князів Коріатовичів, 25/5, м. Кам`янець-Подільський, без належного оформлення документів та сплати коштів за користування земельної ділянкою за період з 06.12.2021р. по 30.06.2022р. становить 241 815,79 грн.

Розмір безпідставно збережених коштів визначено враховуючи розмір орендної плати за землю, яка могла бути сплачена у разі укладення відповідного договору оренди земельної ділянки. Відповідно їх розмір визначено за ставками орендної плати за землю, які затверджені рішенням сесії міської ради, відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території м. Кам`янець-Подільський, затвердженого рішенням №1268 від 29.09.2016 р.

В подальшому, комісією із визначення розміру та відшкодування безпідставно збережених коштів/збитків власникам землі та землекористувачам на території Кам`янець-Подільської міської територіальної громади, склад якої затверджено рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №225 від 21.03.2024р., 12.04.2024р. визначено розмір безпідставно збережених коштів ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс" у зв`язку з використанням земельної ділянки кадастровий номер 6810400000:12:001:0163 площею 0,756 га за період з 01.07.2022р. по 09.01.2024р., без належного оформлення документів та сплати коштів за користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до акту вказаної комісії, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради №366 від 01.05.2024р., розмір безпідставно збережених коштів ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс", у зв`язку з використанням земельної ділянки кадастровий номер 6810400000:12:001:0163 площею 0,756 га без належного оформлення документів та сплати коштів за період з 01.07.2022 по 09.01.2024 становить 770 593,63 грн.

Листами від 07.01.2025 №52-166вих-25, від 30.09.2025 №52-56958вих-25, від 11.12.2025 №52-8460вих-25 окружна прокуратура зверталась до Кам`янець-Подільської міської ради щодо вжиття заходів за фактом несплати безпідставно збережених коштів орендної плати ТОВ "Фінансова компанія"Монополіум фінанс" за використання земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 6810400000:12:001:0163, площею 0,756 га без належного оформлення документів та вжиття передбачених законом заходів для стягнення коштів за користування земельної ділянкою.

Листом від 18.12.2025 №3/02-25-1950 міська рада повідомила, що заходів в судовому порядку щодо стягнення вищевказаних коштів до місцевого бюджету не вживала та вживати не буде.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Отже, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 26, 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 80, 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункти 8.16, 8.17) і № 922/1830/19 (підпункти 7.1, 7.2)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської ради, як органу місцевого самоврядування, бюджет якого формується в тому числі з податків, зборів та інших обов`язкових платежів (надходжень від сплати орендної плати землекористувачами земельних ділянок державної та комунальної власності), прокурор, з огляду на положення ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 63, 64 Бюджетного кодексу України, ст. 14, 269 Податкового кодексу України зазначив, що відповідач без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та її державної реєстрації не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810400000:12:001:0163, що розташована за адресою м. Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 25/5 чим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача. При цьому, як стверджує прокурор, плата за землю за її використання повинна надходити до місцевого бюджету, у тому числі за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:12:001:0163, яка перебуває у власності Кам`янець-Подільської міської ради.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (п. 5 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад) (п. 2 ч. 1 ст. 2 БК України).

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належить, зокрема, місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 3 ст. 16 вищевказаного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч. 1, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами 1, 4 ст. 61 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс" користувалося спірною земельною ділянкою без оформлення права користування на неї та не сплачувало до бюджету органу місцевого самоврядування орендну плату, то суд дійшов висновку про те, що Кам`янець-Подільська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним, раціональним та ефективним використанням земель територіальної громади, а також формуванням доходів місцевих бюджетів за рахунок надходжень в тому числі плати за землю, а тому є належним позивачем у цій справі.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися, як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд, враховуючи зміст звернень Кам`янець-Подільської окружної прокуратури до позивача, встановив, що оскільки позивач самостійно не звернувся до суду, то керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури 23.12.2025р. звернувся до Кам`янець-Подільської міської ради з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивачем протягом розумного строку не були вжиті заходи для усунення порушення інтересів держави, зокрема, останній самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави. Також позивач не оскаржив наявність підстав для представництва, як це визначено у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Кам`янець-Подільської міської ради та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі вказаної особи.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Кам`янець-Подільської міської рада.

Щодо суті спору.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України (тут та далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами чч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора про стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна (комплекс будівель), безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності площею 0,756 га з кадастровими номерами 6810400000:12:001:0163, на які розміщені вказані об`єкти нерухомості, за період з 06.12.2021 по 09.01.2024 в сумі 1 012 409,42 грн. (з 06.12.2021р. по 30.06.2022р. становить 241 815,79 грн. та з 01.07.2022р. по 09.01.2024р. становить 770 593,63 грн).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 458573603 від 26.12.2025р. та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, власником земельної ділянки кадастровий номер 6810400000:12:001:0163, площа 0,756, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, зареєстрована Кам`янець-Подільська міська рада.

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Однак, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Згідно зі статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України також визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Враховуючи, що ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс" у період з 06.12.2021р. по 09.01.2024р. було власником об`єктів нерухомості, що розташовані за адресою м.Кам`янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 25/5, відповідач має право на використання вищезазначеної спірної земельної ділянки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частин 3-9 вищезазначеної статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 8 ст. 24 означеного Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

З огляду на викладене ТОВ "Фінансова компанія "Монополіум фінанс", як фактичний користувач земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Зі змісту положень частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", пункту 289.1 статті 289 ПК України слідує, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ПК України та законодавства про оцінку земель (Закон України "Про оцінку земель", Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051) у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зробила висновок, що належними доказами на обґрунтування оцінки землі є довідка, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічна документація на земельну ділянку, виготовлена компетентним органом.

Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Як встановлено судом, у спірний розрахунковий період (заявлений позивачем) розмір несплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монополіум фінанс" орендної плати, розрахованої Кам`янець-Подільською міською радою, за використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,756 га з кадастровим номером 6810400000:12:001:0163 становить 1 012 409,42 грн.

Контррозрахунку та/або доказів сплати безпідставно обережних коштів відповідачем не надано, з чого суд доходить висновку, що 1 012 409,42 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 012 409,42 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Монополіум фінанс" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, кімната 255, код ЄДРПОУ 39785812) на користь Кам`янець-Подільської міської ради (32302, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, майдан Відродження, буд. 1, код ЄДРПОУ 26571846) безпідставно збережені кошти орендної плати в сумі 1 012 409,42 грн. (один мільйон дванадцять тисяч чотириста дев`ять гривень 42 коп.) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810400000:12:001:0163 площею 0,756 га.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Монополіум фінанс" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, кімната 255, код ЄДРПОУ 39785812) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA188201720343120002000002814) 12 149,00 грн. (дванадцять тисяч сто сорок дев`ять гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.05.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк