Рішення № 137225297, 09.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1218/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрпромпоставка", м.Харків про стягнення 149340,60 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 року позивач - Акціонерне товариство "Укрнафта" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрпромпоставка" про стягнення штрафу за прострочення термінів поставки за договором №13/3564-МТР/25 від 21.07.2025 року в сумі 149340,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1218/26, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановивши учасникам справи строки для надання заяв по суті спору.

27.04.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№10082), в якому заперечує проти позову в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування свої заперечень відповідач зазначає, що під час виконання Відповідачем зобов`язань за Договором виникли обставини, що не залежали від його волі та об`єктивно ускладнили належне та своєчасне виконання договірних зобов`язань. Зокрема, між сторонами існували інші господарські правовідносини, в межах яких Позивач систематично порушував строки здійснення розрахунків за раніше поставлений товар. Внаслідок таких дій Позивача утворилась значна прострочена заборгованість перед Відповідачем. Зазначені обставини за твердженнями відповідача, безпосередньо вплинули на фінансовий стан Відповідача та спричинили дефіцит обігових коштів, неможливість своєчасного викупу продукції у виробника, затримку відвантаження продукції виробником до моменту її повної оплати.

Таким чином, як зазначає відповідач, прострочення поставки за спірним Договором перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неналежним виконанням Позивачем своїх грошових зобов`язань за іншими договорами між сторонами.

Відповідач неодноразово повідомляв Позивача про наявність зазначених обставин та їх вплив на виконання Договору, що підтверджується листами вих. № 08-08Т від 08.08.2025, вих. № 01-09Т від 01.09.2025, вих. № 06-10Т від 06.10.2025, вих. № 05-11Т від 05.11.2025, вих. № 24-11Т від 24.11.2025, вих. № 01-12Т від 01.12.2025, вих. № 10-12Т від 10.12.2025, вих. № 24-12Т від 24.12.2025.

На думку відповідача, дії позивача свідчать про порушення принципу добросовісності, оскільки саме його несвоєчасні розрахунки спричинили негативні наслідки для Відповідача.

Отже, за твердженнями відповідача, прострочення поставки мало похідний характер, прострочення поставки було спричинене бездіяльністю Позивача, Позивач не вжив заходів для досудового врегулювання спору, передбачених Договором.

З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, відповідач посилається на постанову від 03.11.2021 у справі №705/3275/18, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що прострочення боржника не настає, якщо виконання зобов`язання стало неможливим унаслідок дій або бездіяльності кредитора.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Відповіді на відзив позивачем до суду надано не було.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст.184 ГПК України у строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.07.2025 року між Акціонерним товариством «Укрнафта» (далі АТ «Укрнафта», Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП УКРПРОМПОСТАВКА» (далі ТОВ «СП УКРПРОМПОСТАВКА», Постачальник, Відповідач) укладено договір №13/3564-МТР/25 (далі - Договір), предметом якого є поставка кранів кульових, в кількості 250 шт. (далі - Товар).

За умовами п. 2.1 Договору номенклатура, кількість, ціна товару визначені у специфікації до даного договору, що є додатком №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі специфікація).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації.

Згідно з п. 3.3. договору загальна ціна договору становить 829670,00 грн, ПДВ (20%) 165934,00 грн, разом з ПДВ 995604,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки, умови поставки (у тому числі які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020"), орієнтовне місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються в технічній специфікації. Про точне місце поставки товару покупець письмово повідомляє постачальника протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору.

За умовами п. 5.2 Договору строк поставки товару зазначається у технічній специфікації з урахуванням строку, необхідного для здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачений умовами технічної специфікації) та/або приймання по кількості та якості, що складає ____ календарних днів.

Відповідно до п. 5.5. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо Постачальником Товару є резидент України) або акту приймання-передачі Товару (у випадку, якщо Постачальником Товару є нерезидент України). Підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі здійснюється Покупцем після приймання за кількістю та якістю (у тому числі після зняття усіх зауважень) та здійснення вхідного контролю (якщо такий передбачено умовами Технічної специфікації).

Відповідно до п. 5.6. Договору право власності на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної видаткової накладної (у випадку, якщо постачальником товару є резидент України) або акту приймання-передачі товару (у випадку, якщо постачальником товару є нерезидент України) згідно з умовами даного договору.

При цьому, товарно-транспортні накладні та інші товарно-супровідні документи не є документами, що свідчать про прийом товару за кількістю та якістю.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару Покупець має право нарахувати Постачальнику:

- за прострочення до 30 днів - штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару;

- за прострочення від 30 днів і більше - штраф у розмірі 15% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого Товару, який Постачальник зобов`язаний сплатити.

Ненадання разом з Товаром супровідних документів, передбачених Технічною специфікацією, є порушенням строків поставки Товару.

Відповідно до умов Технічної Специфікації, що є Додатком №2 до Договору (далі Додаток 2) строк поставки Товару: протягом 70 календарних днів з моменту підписання Договору.

Оскільки датою підписання договору є 21.07.2025, Товар мав бути поставлений вантажоотримувачу АТ «Укрнафта» в строк до 29.09.2025 року.

Фактична передача Товару відбулася зі значним порушенням встановлених строків, а саме товар на суму 995 604,00 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною №12 від 14.01.2026 отримано 16.01.2026 109 днів прострочення.

Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару.

Позивач зазначає, що поставку Товару у визначені умовами Договору строки не було здійснено Постачальником, що підтверджується копією видаткової накладної №12 від 14.01.2026 (з відміткою про фактичне отримання Товару 16.01.2026 року).

Таким чином, за розрахунком позивача станом на 08.04.2026 року сума штрафу за прострочення постачання товару становить 149340,60 грн.

Позивач направив Відповідачу претензію від 11.02.2026 року за вих.№01/01/13/10/28/02-02/01/3051, в якій вимагав добровільно сплатити штраф.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №13/3564-МТР/25 від 21.07.2025, укладений між позивачем та відповідачем.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідно до умов Технічної Специфікації, що є Додатком №2 до Договору (далі Додаток 2) строк поставки Товару: протягом 70 календарних днів з моменту підписання Договору.

Таким чином, поставка Товару мала бути здійснена у строк до 29.09.2025 року.

Однак, відповідач поставив позивачу товар з порушенням строків, визначених додатком 2 до Договору, що підтверджується видатковою накладною від 14.01.2026, з відміткою про отримання 16.01.2026 (а.с.17).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України та умов Договору, був поставлений Позивачу товар з порушенням строків поставки, що підтверджується видатковою накладною, яка підписана та скріплена печатками позивача та відповідача.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь штраф у розмірі 149340,60 грн (15% від від вартості несвоєчасно поставленого Товару).

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п.8.2. Договору у разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару Покупець має право нарахувати Постачальнику:

- за прострочення до 30 днів - штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару;

- за прострочення від 30 днів і більше - штраф у розмірі 15% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого Товару, який Постачальник зобов`язаний сплатити.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, поставка товару відбулась фактично 16.01.2026 згідно з видатковою накладною №12 від 14.01.2026, тобто, з простроченням у 109 днів.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 149340,60 грн, який складає 15% від вартості несвоєчасно поставленого Товару (995604,00 грн) на підставі п.8.2. Договору, дійшов висновку про його арифметичну вірність, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 149340,60 грн.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що порушення строку поставки товару за Договором сталося з вини Позивача, який затримував оплату за іншими договорами, у зв`язку з чим відповідач не зміг вчасно закупити сировину та виготовити товар, суд визнає їх безпідставними та відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 та ст. 613 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо виконання зобов`язання стало неможливим унаслідок дій або бездіяльності кредитора (прострочення кредитора).

Проте, зазначені норми закону застосовуються виключно у випадку, якщо дії або бездіяльність кредитора призвели до неможливості виконання саме цього (конкретного) зобов`язання у межах спірного правочину.

Посилання відповідача на те, що прострочення боржника в даному випадку не настало внаслідок дій кредитора за іншими договорами, є юридично хибним.

Крім того, відсутність у боржника необхідних коштів та матеріальних ресурсів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання перед контрагентом за чинним договором.

Кожен договір є автономною підставою виникнення зобов`язань відповідно до статті 11 ЦК України, а порушення умов розрахунків за одними господарськими операціями не дає суб`єкту господарювання права в односторонньому порядку призупиняти або не виконувати свої зобов`язання за іншими (окремими) договорами, якщо інше прямо не передбачено домовленістю сторін у самому договорі.

Таким чином, кожен договір є автономним правочином, який породжує самостійні права та обов`язки для його сторін.

Невиконання чи неналежне виконання умов інших договорів (навіть укладених між тими самими сторонами) не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язань за даним Договором і не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, що звільняє боржника від відповідальності, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання товарів або відсутність у боржника необхідних коштів.

В матеріалах справи відсутні докази домовленості сторін щодо зміни/продовження строків поставки, взаємозаліків на підставі інших правочинів, тощо.

За таких обставин, невиконання позивачем зобов`язань за іншими правочинами не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару за спірним Договором, а доводи відповідача повністю спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрпромпоставка" (адреса: 61177, м. Харків, пров.Пластичний, буд. 9; код ЄДРПОУ 38878062) на користь Акціонерного товариства "Укрнафта" (адреса: 04053, м. Київ, пров.Несторівський, буд.3-5; код ЄДРПОУ 00135390) штраф за прострочення термінів поставки у сумі 149340,60 грн та 2662,40 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" червня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт