Рішення № 137224463, 08.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Справа № 914/654/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП»

про: стягнення 55 591,33 грн.

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ

05.03.2026р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» про стягнення 55 591,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.

Також, ухвала суду надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Вказана кореспонденція, направлена на адресу відповідача, була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду 08.04.2026 року (вх.№9928/26) із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018р. у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018р. у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018р. у справі № 906/587/17).

Крім того, із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов`язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов`язання по своєчасній оплаті отриманого товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору він здійснив поставку товару на загальну суму 82 301,67 грн. Проте, відповідач свого обов`язку по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав (всього не оплачено товар на загальну суму 36 614,46 грн.), відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 55 591,33 грн., як заборгованості по договору, так як за прострочення виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару позивач також нарахував відповідачу 12 265,34 грн. пені, 3 992,48 грн. 10% річних та 2 719,05 грн інфляційних втрат.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

05 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» (далі - «Ковальська сировина» або Постачальник або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» (далі - ТзОВ «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП»

або Покупець, або Відповідач) було укладено Договір поставки № 108 (далі - Договір).

Умовами укладеного Договору (пункти 1.1., 1.2.) передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити пісок будівельний, вапняк для дорожніх робіт та вапно, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, передбаченими в Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За згодою сторін асортимент, кількість, умови поставки та ціни можуть бути змінені, у цьому випадку оформлюються наступні додатки, які після підписання представниками Сторін та скріплення їх печатками, складають невід`ємну частину цього Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору, Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику по телефону або на електронну пошту, зазначені в розділі 10 цього Договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки, якщо інше не передбачено в Додатках.

Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній (абзац 3 пункту 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору, Покупець здійснює 100% передоплату Товару, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) днів з дати виставлення рахунку, якщо інше не передбачено в Додатках. Але незалежно від строку оплати Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» (далі - ТзОВ «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» або Постачальник або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» (далі - ТзОВ «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» або Покупець або Відповідач) в січні 2025 року було укладено договір поставки піску будівельного, вапняку для дорожніх робіт та супутніх матеріалів (надалі - Товар) у спрощений спосіб, тобто шляхом направлення замовлень на поставку Товару та підтвердженням прийняття до виконання замовлень.

Згідно погоджених заявок, на виконання умов укладеного Договору та Додатку до нього, а також Договору укладеного у спрощений спосіб, на підставі видаткових накладних у період з 01.09.2024р. по 23.01.2025р. ТзОВ «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» поставило ТзОВ «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» Товару на загальну суму 82 301,67 грн.

Однак, як ствердив Позивач, у порушення умов укладеного Договору, Відповідачем здійснено оплату Товару тільки на суму 53 352,09 грн.

В результаті чого утворилась заборгованість ТзОВ «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» перед ТзОВ «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» в розмірі 36 614,46 грн.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, в разі несвоєчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим Договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.Також, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Згідно поданого розрахунку, розмір нарахованої пені за несвоєчасний розрахунок за поставлений Товар складає 12 265,34 грн., 10% річних складають 3 992,48 грн., а інфляційні втрати склали 2 719,05 грн.

Мж сторонами здійснювалося досудове врегулювання спору, а саме 13 листопада 2025 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію за вих. №125/КС-25 від 11 листопада 2025 року та Акт звіряння взаємних розрахунків, однак претензія повернулась у зв`язку із неврученням. За даними Веб сервісу «Трекінг відправлень Укрпошта» щодо поштового відправлення за №0505501222520 міститься наступна інформація: «Передано на зберігання (закінчення встановленого терміну 05.12.2025».

Відтак, за твердженням позивача, покупець за договором поставки свої зобов`язання перед постачальником не виконав належним чином та, відповідно, суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню, інфляційні втрати, 10 % річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України (був чинний на час виникнення спірних правовідносин). Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі видаткових накладних, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 82 301,67 грн.

Натомість відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого, заборгованість за поставлений товар склала 36 614,46 грн.

Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались, відповідно сума боргу підлягає стягненню.

Що стосується покликання позивача, як на підставу виникнення зобов`язань між сторонами відповідно до укладеного 05.09.2023 року договору поставки №108, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до змісту п. 9.1 договору, цей договір діє з 05.09.2023р. до 31.12.2024 року, а відповідно до змісту розділу 8 договору, всі зміни щодо угоди вважаються дійсними лише у випадку підписання їх у письмовій формі обома сторонами.

З наведеного слідує, що термін дії вказаного договору від 05.09.2023р. року закінчився 31.12.2024р., тому його умови не можуть застосовуватись до відносин між позивачем та відповідачем, що склались за період 2025 року.

Відтак, в межах дії договору, до стягнення з відповідача підлягає: 531,82 грн. інфляційних втрат, 621,32 10 % річних, 1 897,69 грн. пені, які нараховані на суму боргу в розмірі 5 425,38 грн.

Відтак, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання має бути вчинений в письмовій формі згідно ст. 547 ЦК України, позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 10 367,65 грн. не підлягають задоволенню.

Однак, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем здійснено поставку, а відповідачем отримано товар на підставі видаткових накладних та супроводжуючих документів.

Відповідно, продавець добровільно передав товар покупцю, а покупець прийняв товар, тим самим підтвердивши настання позадоговірних відносин і обов`язку оплати ціни товару у повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існували позадоговірні відносини по поставці товару, які регулюються ст. 692 ЦК України.

Відповідно до вказаної статті покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, ст.692 ЦК України, зокрема ч.1, чітко встановлено строк виконання відповідачем, як покупцем, свого зобов`язання щодо оплати за поставлений йому товар - після його прийняття.

Тому, оскільки позивачем поставлено товар на підставі видаткових накладних, то, відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, зобов`язання відповідача щодо сплати позивачу повної вартості поставленого товару повинно було бути виконано не пізніше наступного дня після кожної здійсненої поставки.

Також, прострочення виконання грошового зобов`язання, є підставою для нарахування інфляційних та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

З наведеного позивачем розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування за період 24.01.2025р. - 25.02.2026р., тобто менший період з врахуванням початку періоду прострочення, що не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства.

Відповідно, суд здійснює перевірку нарахованих сум в межах визначеного позивачем, на свій розсуд, періоду.

Здійснивши такий перерахунок, судом встановлено, що 3 % річних на суму прострочення 31 189,08 грн. за період з 24.01.2025р. по 25.02.2026р. становить 1 020,27 грн. Відтак, в цій частині сума, заявлена до стягнення, підлягає задоволенню.

Здійснивши відповідно перерахунок інфляційних втрат з урахуванням індексів інфляції, суд встановив про правильність нарахування такої суми в розмірі 2 651,21 грн.

Відтак, не виходячи за межі позовних вимог, суд констатує, що позовна вимога про стягнення 2 651,21 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №359 від 25.02.2026р. на суму 3 328,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2 594,38 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА-ПРОМ ГРУП» (ідентифікаційний код 45261046, Україна, 79028, Львівська обл., місто Львів, вул.Зелена, будинок 149 б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛЬСЬКА СИРОВИНА» (ідентифікаційний код 44798048, Україна, 03150, місто Київ, вул.Велика Васильківська, будинок 100) 36 614,46 грн. - суму основного боргу, 1 020,27 грн. 3% річних, 621,32 грн. - 10% річних, 3 183,03 грн. інфляційні втрат, 2 594,38 грн. судового збору.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.