Рішення № 137224337, 09.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. Справа № 911/1351/25

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро»

про стягнення 590120,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (далі позивач, ТОВ «Армійське Агро») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 16.04.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» (далі відповідач, ТОВ «Бров Міт Агро») про стягнення 690697,03 грн, з яких: 590120,00 грн основний борг, 29442,86 грн інфляційних втрат, 64349,05 грн пені та 6785,12 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2023 році ТОВ «Армійське Агро» і ТОВ «Бров Міт Агро» уклали договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем.

На виконання умов договору ТОВ «Армійське Агро» надало послуги з оренди техніки на загальну суму 590120,00 грн, однак, не отримавши оплату за них, звернулося до ТОВ «Бров Мiт Агро» з претензією про сплату заборгованості.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та статті 173, 177, 193, 222 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Бров Міт Агро» свого грошового зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що ним у порядку, передбаченому статтею 601 Цивільного кодексу України, статтею 203 Господарського кодексу України направлено на адресу позивача заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих. № 7/03-2025 від 31.03.2025, а тому провадження в цій справі у частині стягнення 590120,00 грн основного боргу підлягає закриттю, в решті позов не підлягає задоволенню.

ІІ. Рух справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.04.2025 визнав малозначною та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням від 17.06.2025 суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.10.2025 це рішення в частині відмови у стягненні суми 3% річних та інфляційних втрат скасував та ухвалив нове про часткове задоволення таких вимог; рішення в частині відмови у стягненні суми основного боргу залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 10.02.2026 рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 911/1351/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми основного боргу скасував, справу в цій частині направив до Господарського суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 справу № 911/1351/25 передано на новий розгляд судді Щоткіну О.В.

Ухвалою від 17.03.2026 суд прийняв справу до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропонував сторонам подати до суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 911/1351/25.

Через підсистему «Електронний суд» 23.03.2026 від ТОВ «Армійське Агро» надійшли письмові пояснення на виконання ухвали від 17.03.2026.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ІІІ. Факти та обставини встановлені судом

01.03.2023 ТОВ «Армійське Агро» (орендодавець) і ТОВ «Бров Міт Агро» (орендар) уклали договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 (далі Договір), за умовами якого:

- орендодавець надає орендарю в оренду сільськогосподарську техніку з обслуговуючим персоналом в обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1);

- орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове використання сільськогосподарську техніку: Трактор Джон Дір (далі техніка) 2 шт. (пункт 1.2);

- техніка, зазначена в пункті 1.2 цього договору, передається орендареві протягом 1 дня з моменту підписання договору (пункт 3.1);

- строк дії договору оренди техніки: з 02.03.2023 до 01.02.2024 (пункт 3.2);

- договірна вартість виконаних робіт у розрахунку на 1 га з ПДВ, складає 800,00 грн (пункт 4.1);

- орендар зобов`язується забезпечити своєчасний розрахунок за виконані роботи згідно акта виконаних робіт; загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати орендарем) обчислюється виходячи з актів виконаних робіт, що підписані сторонами (пункти 4.2, 4.3);

- оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів виконаних робіт (пункт 4.4);

- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.02.2024, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 8.1).

Докази передачі ТОВ «Армійське Агро» техніки ТОВ «Бров Міт Агро» в матеріалах справи відсутні.

ТОВ «Армійське Агро» і ТОВ «Бров Міт Агро» підписали та скріпили печатками без зауважень чи заперечень акти надання послуг за Договором: № 10 від 19.03.2023 на суму 327200,00 грн, № 20 від 26.04.2023 на суму 44000,00 грн, № 21 від 28.04.2023 на суму 48000,00 грн, № 22 від 29.04.2023 на суму 92000,00 грн, № 23 від 30.04.2023 на суму 55000,00 грн, № 24 від 30.04.2023 на суму 4000,00 грн та № 25 від 30.04.2023 на суму 19920,00 грн, що в загальній сумі становить 590120,00 грн.

ТОВ «Армійське Агро» виставило ТОВ «Бров Міт Агро» рахунки на оплату № 31 від 19.03.2023, № 35 від 30.04.2023, № 32 від 30.04.2023 та № 33 від 30.04.2023, проте доказів отримання рахунків ТОВ «Бров Міт Агро» матеріали справи не містять.

22.11.2024 ТОВ «Армійське Агро» надіслало на адресу ТОВ «Бров Міт Агро» вимогу від 18.11.2024, в якій із посиланням на вказані вище акти, просило сплатити в семиденний термін з дня пред`явлення вимоги заборгованість за Договором у розмірі 590120,00 грн. Направлення цієї вимоги на адресу ТОВ «Бров Міт Агро» підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку від 22.11.2024 та накладною № 0407143155601.

03.04.2025 ТОВ «Бров Міт Агро» надіслало на адресу ТОВ «Армійське Агро» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 66) заяву про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог за вих. № 7/03-2025 від 31.03.2025, відповідно до змісту якої станом на дату складання цієї заяви ТОВ «Армійське Агро`має борг перед ТОВ «Бров Міт Агро» у сумі 2389945,17 грн згідно з договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023, який є несплачений (далі вимога 1). Станом на дату складання цієї заяви ТОВ «Бров Міт Агро» також має несплачений борг перед ТОВ «Армійське Агро» у загальній сумі 1720700,00 грн, зокрема, згідно з договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем в сумі 590120,00 грн (далі вимога 3).

У заяві зазначено, що строк виконання за зобов`язаннями по всім вимогам настав, тому, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу та статтею 203 Господарського кодексу, ТОВ «Бров Міт Агро» заявило про зарахування наступних однорідних грошових вимог, зокрема вимогу 3 до вимоги 1 на суму 590120,00 грн та припинення свого зобов`язання зі сплати боргу перед ТОВ «Армійське Агро» в загальній сумі 1720700,00 грн. Внаслідок взаємозаліку вказаних вимог борг ТОВ «Армійське Агро» перед ТОВ «Бров Міт Агро» за договором № БМ-04/05-23 від 16.05.2023 становитиме 669245,17 грн.

Надіслання вказаної заяви на адресу позивача підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля від 03.04.2025 та накладною Укрпошти № 0214901187614.

Між тим, суд установив, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.04.2025 відкрив провадження у справі № 910/5031/25 за позовом ТОВ «Бров Міт Агро» до ТОВ «Армійське Агро» про стягнення 669245,17 грн за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/5031/25 через підсистему «Електронний суд» 16.05.2025 від представника ТОВ «Бров Міт Агро» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог шляхом включення заборгованості у сумі 1720700,00 грн до основної заборгованості 669245,17 грн у зв`язку із відмовою відповідача (ТОВ «Армійське Агро») від зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 1720700,00 грн. Зазначеною ухвалою суд прийняв до розгляду заяву ТОВ «Бров Міт Агро» про збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням від 30.09.2025 Господарський суд міста Києва позовні вимоги задовольнив і стягнув з ТОВ «Армійське Агро» на користь ТОВ «Бров Міт Агро» 2389945,17 грн заборгованості та 28679,34 грн витрат зі сплати судового збору.

Наразі вказане рішення не набрало законної сили, оскільки переглядається в апеляційному порядку.

ІV. Норми права, які застосував суд; оцінка та висновки суду

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Суд установив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем.

Згідно із положеннями статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Договір найму транспортного засобу є одним із різновидів договору найму, на який розповсюджуються загальні норми, які регулюють відносини найму, зокрема, частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, яка передбачає справляння з наймача плати у розмірі, встановленому договором найму, за найм (оренду) майна.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).

Суд установив, що відповідно вказаних вище актів надання послуг позивач, на виконання умов договору № 1/3-23 від 01.03.2023, надав відповідачу послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму в розмірі 590120,00 грн.

Як вже зазначалось, орендар зобов`язувався здійснити розрахунок за виконані роботи згідно з актами виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Тобто умовами договору сторони не встановили строки оплати виконаних робіт, що є підставою для застосування частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

22.11.2024 позивачем була направлена на адресу відповідача вимога про сплату боргу в сумі 590120,00 грн, а тому, виходячи з норми частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був виконати обов`язок з оплати орендних платежів у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем вимоги від 18.11.2024.

Матеріали справи не містять доказів оплати суми основної заборгованості відповідачем позивачеві.

Водночас, відповідач звертає увагу, що 03.04.2025 ТОВ «Бров Міт Агро», з посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України та статтю 203 Господарського кодексу України, надіслало на адресу позивача заяву № 7/03-2025 від 31.03.2025 про припинення зобов`язання шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних грошових вимог, в тому числі, за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023 в сумі 590120,00 грн, оскільки у ТОВ «Армійське Агро» перед ТОВ «Бров Міт Агро» існує заборгованість за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023.

За приписами статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 зазначив таке:

« 47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.».

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 590120,00 грн основного боргу та направляючи справу № 911/1351/25 в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 вказав, що ТОВ «Бров Мiт Агро» у цій справі вказує про безспірність вимог щодо стягнення з нього заборгованості та одночасно із цим у справі № 910/5031/25 фактично оспорює заборгованість, за якою провело зарахування однорідних вимог.

Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що така процесуальна поведінка ТОВ «Бров Мiт Агро» може призвести до того, що ТОВ «Армійське Агро» зазнає негативних наслідків економічного характеру.

Ухвалюючи судові рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що розмір заборгованості, який є предметом спору у цій справі, та за яким здійснено зарахування вимог, не є безспірним, оскільки є предметом судового розгляду у справі № 910/5031/25 (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 911/1351/25).

Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи суд установив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 відкрито провадження у справі № 910/5031/25 за позовом ТОВ «Бров Міт Агро» до ТОВ «Армійське Агро» про стягнення заборгованості за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023.

Крім того, згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/5031/25 суд прийняв до розгляду заяву ТОВ «Бров Міт Агро» про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив збільшити суму позову шляхом включення заборгованості у розмірі 1720700,00 грн у зв`язку із відмовою ТОВ «Армійське Агро» від зарахування однорідних зустрічних вимог.

Наведені обставини підтверджують наявність між сторонами спору щодо існування, змісту та розміру зустрічної вимоги, яка була заявлена відповідачем до зарахування.

Крім того, звертаючись у справі № 910/5031/25 із вимогою про стягнення повної суми заборгованості за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023, включаючи суму, яка раніше була заявлена до зарахування, ТОВ «Бров Міт Агро» фактично поставило під сумнів остаточність та безумовність проведеного ним зарахування.

Така процесуальна поведінка відповідача свідчить про відсутність безспірності зустрічної вимоги, яка є обов`язковою умовою для припинення зобов`язання шляхом зарахування відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу, що зарахування зустрічних однорідних вимог як спосіб припинення зобов`язання передбачає існування між сторонами чітко визначених, узгоджених та таких, що не оспорюються, грошових вимог. Саме безспірність вимоги забезпечує можливість припинення зобов`язання в позасудовому порядку шляхом одностороннього волевиявлення сторони без необхідності додаткового підтвердження судом.

Натомість у цьому випадку поведінка ТОВ «Бров Міт Агро» свідчить про відсутність послідовної та однозначної позиції щодо правової долі заборгованості за договором поставки № БМ-04/05-23 від 16.05.2023.

Так, у межах цієї справи відповідач посилається на припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та фактично стверджує, що відповідна частина заборгованості вже відсутня. Водночас у справі № 910/5031/25 ТОВ «Бров Міт Агро» звернулося до суду з вимогою про стягнення повної суми заборгованості за тим самим договором поставки, включаючи суму, яка, за твердженням відповідача у цій справі, вже була погашена шляхом зарахування.

Більш того, у заяві про збільшення позовних вимог у справі № 910/5031/25 ТОВ «Бров Міт Агро» прямо зазначило, що включає до позовних вимог додаткову суму заборгованості у зв`язку із «відмовою відповідача від зарахування однорідних зустрічних вимог», маючи на увазі відмову ТОВ «Армійське Агро» від визнання проведеного зарахування. Наведене свідчить про наявність між сторонами спору щодо правових наслідків заявленого зарахування та щодо існування і розміру відповідної зустрічної вимоги.

За таких обставин вимога, яка була заявлена відповідачем до зарахування, не може вважатися безспірною, оскільки її існування, розмір та правові наслідки припинення є предметом судового спору між сторонами.

Суд також враховує, що допущення можливості одночасного посилання сторони на припинення зобов`язання шляхом зарахування та паралельного судового стягнення тієї ж самої заборгованості суперечило б принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 3 та частині третій статті 509 Цивільного кодексу України.

Отже встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність необхідної умови для застосування статті 601 Цивільного кодексу України, а саме безспірності зустрічної вимоги, у зв`язку з чим підстави вважати спірне зобов`язання припиненим шляхом зарахування відсутні.

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами припинення зобов`язання зі сплати 590120,00 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/3-23 від 01.03.2023, тоді як факт надання позивачем послуг та наявність заборгованості відповідача підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Армійське Агро» про стягнення з ТОВ «Бров Міт Агро» 590120,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Необхідно зазначити, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи висновок суду про задоволення у повному обсязі позовних вимог в частині стягнення 590120,00 грн основного боргу, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 7081,44 грн, що становить 1,5% (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8) від суми задоволених вимог.

Крім того суд покладає на відповідача 10622,15 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 14162,88 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Також до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

Позивач у позовній заяві виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі витрат на правову допомогу адвоката 15000,00 грн. У прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

На підтвердження цих витрат до позовної заяви додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000578, видане 28.12.2018 Тоцькій Наталії Євгенівні, ордер на надання правничої допомоги серії СВ № 1123345 від 15.04.2025 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.04.2025 на суму 15000,00 грн.

Частиною другою статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини восьмої статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказані висновки щодо застосування частини восьмої статті 129 ГПК України наведені у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

За таких обставин суд роз`яснює, що питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу може бути вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов в частині стягнення суми основного боргу повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бров Міт Агро» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 20-А, офіс 11; код ЄДРПОУ 43407189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армійське Агро» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 66; код ЄДРПОУ 43831864) 590120 (п`ятсот дев`яносто тисяч сто двадцять) грн 00 коп. заборгованості, 7081 (сім тисяч вісімдесят одну) грн 44 коп. судового збору за подання позовної заяви, 10622 (десять тисяч шістсот двадцять дві) грн 15 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 14162 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн 88 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін