Ухвала суду № 137223858, 14.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

м. Київ

14.05.2026Справа № 910/921/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А. М., при секретарі судового засідання Колосовій О.П., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВЕЙ» просп. Берестейський, 11, 1, прим. 18, м. Київ, 03115

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ,01001

про зобов`язання виконати умови договору

Представники сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Синенко О.М. (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТВЕЙ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про зобов`язання відповідача виконати умови Договору № UUB-22423-1 купівлі - продажу необробленої деревини від 13.08.2025 року та поставити товар (поставити у визначений в договорі обсяг продукції, за визначеною в ньому ціною як примусове виконання обов`язку в натурі).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № UUB-22423-1 купівлі - продажу необробленої деревини від 13.08.2025 року в частині своєчасної та повної поставки продукції відповідно до погодженого обсягу та графіку поставки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними вимогами про примусове виконання обов`язку в натурі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через систему "Електронний суд" 16.02.2026 року від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2026 року надійшла заява б/н від 14.02.2026 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/921/26, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2026.

Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 26.02.2026 від представника відповідача - адвоката Синенко Олени Михайлівни надійшла заява б/н від 25.02.2026 року про проведення судового засідання 19.03.2026 року та всіх наступних судових засідань у справі № 910/921/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні 19.03.2026 та всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/921/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Крім того, через систему "Електронний суд" 10.03.2026 від представника позивача - адвоката Маркової Олесі Ігорівни надійшла заява б/н від 10.03.2026 року про проведення судового засідання 19.03.2026 року та всіх наступних судових засідань у справі № 910/921/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 19.03.2026 та всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/921/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У підготовчому засіданні 19.03.2026 представники позивача та відповідача взяли участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» подано: 25.02.2026 представником відповідача - відзив на позовну заяву б/н від 25.02.2026, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог; 03.03.2026 представником позивача - відповідь на відзив б/н від 03.03.2026; 04.03.2026 представником відповідача - заперечення на відповідь на відзив б/н від 03.03.2026, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача.

Також, через систему «Електронний суд» представником позивача подано: 11.03.2026 заяву б/н від 11.03.2026 про уточнення розрахунку позовних вимог, а також 19.03.2026 заяву б/н від 18.03.2026 про визначення порядку виконання рішення, з доказами надсилання вказаних документів до електронного кабінету відповідача.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 910/921/26 та призначено розгляд справи по суті на 09.04.2026.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.04.2026 у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення судового розгляду протокольною ухвалою оголошено перерву до 14.05.2026.

У підготовче засідання 14.05.2026 року з`явився представник відповідача, представник позивача - не з`явився.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставку копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Про дату, час та місце проведення судового засідання 14.05.2026 відповідно до норм ст. 6 ГПК України позивач повідомлений належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 09.04.2026 про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду по суті у справі № 910/921/26 до електронного кабінету позивача, факт отримання якої 10.04.2026 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку процесуального документу до електронного кабінету останнього.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему «Електронний суд» 14.05.2026 представником позивача подано клопотання б/н від 14.05.2026 про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю адвоката Маркової О.І. у проведенні слідчих дій (обшуку) в приміщенні клієнта в межах виконання обов`язків за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) № 5/02/2025 від 05.02.2025, яке судом долучено до матеріалів справи.

В свою чергу, розглянувши в судовому засіданні клопотання представника позивача б/н від 14.05.2026 про відкладення підготовчого засідання суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору або заяв процесуального характеру у відповідному судовому засіданні.

Судом встановлено, що клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 08.04.2026, у якому підставою для відкладення судового засідання, призначеного на 09.04.2026 у справі № 910/921/26, зазначено участь адвоката як захисника гр. ОСОБА_1 у судовому засіданні з розгляду справи про адміністративне правопорушення № 636/2499/26, призначеному Чугуївським міським судом Харківської області, а також чергове клопотання про відкладення розгляду справи по суті, подане представником позивача 14.05.2026, у якому останній посилається на участь адвоката Маркової О.І. у проведенні слідчих дій (обшуку) в межах виконання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/02/2025 від 05.02.2025, не містять доказового підтвердження викладених у них обставин, зокрема, до зазначеного клопотання не додано належних доказів на підтвердження факту залучення адвоката як захисника чи представника відповідних осіб у зазначеному проваджені або під час проведення конкретних процесуальних дій 14.05.2026, у зв`язку з чим, за відсутності належного підтвердження наведених обставин, судом протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час проведення судового засідання 14.05.2026 до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи суд зазначає, що згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Суд зауважує, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізацію особою прецесуальних прав невіддільна від виконання нею прецесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Поряд із цим, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Наразі, принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, вказане право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, в контексті вищенаведеного учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, позаяк його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто, визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд може розглядати справу без участі позивача лише за умови, що той чітко висловив таке волевиявлення у відповідному клопотанні та відсутність позивача не перешкоджає розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, позивач про можливість розгляду справи за його відсутності у підготовчих судових засіданнях та засіданнях з розгляду справи по суті суд не повідомляв.

Поряд із цим суд зазначає, що належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за умови належним чином здійсненого повідомлення судом позивача про дату, час і місце проведення судових засідань у справі № 910/921/26, що підтверджується матеріалами справи, в судові засідання з розгляду справи по суті 09.04.2026 та 14.05.2026 уповноважений представник позивача не з`явився.

При цьому необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін, відтак неявка уповноваженого представника позивача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Як зазначено вище, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте, згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу, у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Так, дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 4 якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або якщо позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, системний аналіз змісту частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Так, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

При цьому, з огляду на факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі ухвалою суду від 09.04.2026 про оголошення перерви у розгляді по суті справи № 910/921/26, строки розгляду справи по суті, приймаючи до уваги оголошення перерви в судовому засіданні, враховуючи повторну неявку представника позивача, в даному випадку у суду відсутні підстави для чергового відкладення судового засідання через неявку представника позивача.

Аналіз положень статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про можливість розгляду позовних вимог у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце проведення судового засідання позивача (його представника), неповідомлення позивача про причини такої неявки лише за наявності двох умов: якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та, одночасно, якщо його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засідання, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь - якій стадії розгляду справи.

Отже, системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне.

Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес в найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Додатково оцінюючи процесуальну поведінку позивача в частині неявки в судові засідання з розгляду справи по суті та за відсутності клопотання про розгляд справи без участі позивача судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 висновки, згідно яких проаналізувавши зміст ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд дійшов висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених вказаними нормами закону процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, згідно з вимогами ГПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Якщо належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання позивач (його представник) не з`явився у судове засідання, не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності, не повідомив про неявку та про поважність причини такої неявки, суд не має передбаченої процесуальним законом можливості для розгляду позовних вимог.

Додатково судом взято до уваги обставини попередження позивача про передбачені п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальні наслідки неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки в ухвалах суду від 19.03.2026 та 04.04.2026 відповідно.

При цьому судом врахована правова позиція щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, згідно якої передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 зазначив, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Суд констатує, що представником не визначено належної пріоритетності саме цього судового засідання порівняно з іншими процесуальними діями, не наведено переконливих доводів щодо неможливості своєчасної організації участі або залучення іншого представника, який міг би забезпечити належне представництво інтересів сторони без порушення її процесуальних прав, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що неявка представника зумовлена виключно організацією його робочого графіка та не пов`язана з об`єктивними непереборними обставинами, а отже не є поважною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТВЕЙ" ініціювало даний судовий процес, однак його уповноважений представник повторно не з`явився у судове засідання з розгляду справи по суті, приймаючи до уваги строки розгляду справи, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, зважаючи на визнання причин неявки неповажними та відсутність заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та п. 4 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТВЕЙ" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про зобов`язання виконати умови договору у справі № 910/921/26 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. М. Селівон