№ 137223767, 28.05.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/62/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 Справа № 908/1194/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засіданні Соколові А.А., розглянувши заяву Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради від 18.05.20206р. про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1194/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (електронна пошта: ngt@naftogaztrading.com.ua; vkemin@ukr.net; вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676)

До відповідача: Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради (електронна пошта: school.myrne@gmail.com; вул. Фанатська, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 26372992)

про стягнення 523 498,20 грн.

Без участі представників сторін,

СУТЬ СПОРУ:

29.04.2026 Господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі №908/1194/25, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради про стягнення 523 498,20 грн. Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2026.

18.05.2026 до суду від Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1194/25, в якій він просить, посилаючись на ст. 244 ГПК України, прийняти додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2026, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

Ухвалою від 18.05.2026 судом прийнято заяву до розгляду. Розгляд заяви призначено на 28.05.2026 без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу у строк до призначеної дати направити на адреси суду та заявнику письмові пояснення по суті заяви, докази направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду. Копію ухвали суду направлено учасникам справи до їх електронних кабінетів ЕСІКС.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі суд поклав судові витрати зі сплати судового збору на Позивача, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

У відзиві на позовну заяву від 23.05.2025р. Відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 30 000 грн. за надання правничої допомоги, відповідні докази будуть надані пізніше.

Вказане відповідає вимогам ст. 124 ГПК України, якою визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В своїх поясненнях від 09.03.2026р. Відповідач також вказав, що у відзиві на позовну заяву, ним попередньо зазначалась сума витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., які залишились незмінними та відповідач разом з цими поясненнями надав повний пакет документів для вирішення судом судових витрат під час прийняття рішення по справі: Договір про надання правничої допомоги від 21.05.2025р. з адвокатським бюро «Іванов», Акти приймання-передачі від 09.06.2025р., платіжну інструкцію від 11.06.2025р. № 09/06/2025№138, про перерахування 30000,00 грн. на рахунок АБ «Іванов» в оплату юридичних послуг. Просив врахувати додаткові пояснення під час розгляду справи.

19.05.2026р. Позивач надав до суду заперечення щодо заяви Відповідача від 18.05.2026р., в якій просить в відмовити у її задоволенні і зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на відсутність процесуальних підстав для застосування механізму ч. 1 ст. 244 ГПК України, оскільки під час розгляду справи відповідач не заявляв відповідного клопотання про розподіл витрат, до ухвалення рішення відповідачем не робилася обов`язкова заява про надання доказів понесених витрат протягом п`яти днів після закінчення судових дебатів, як того вимагає ч. 8 ст. 129 ГПК України. Також посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4494/18, в якому вказано, що неподання стороною разом з першою заявою по суті спору попереднього розрахунку суми судових витрат є самостійною підставою для відмови у їх відшкодуванні. Відповідач у відзиві обмежився лише вказівкою на загальну суму без надання належного орієнтовного розрахунку. Також позивач звертає увагу на недотримання відповідачем критеріїв співмірності та розумності витрат, встановлених ч. 4 ст. 126 та ст. 129 ГПК України. Так, аналіз змісту пунктів 1.1 та 1.2 договору про надання правової допомоги від 21.05.2025 свідчить, що фіксований гонорар охоплює послуги з юридичного консалтингу, які взагалі не пов`язані з розглядом справи № 908/1194/25, а тому заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, оскільки включає оплату послуг, що виходять за межі предмета судового представництва у даному спорі. На підтвердження необхідності оцінки співмірності витрат позивач посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19, де закріплено право суду обмежувати розмір витрат з огляду на їх розумну необхідність. Додатково позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц щодо обов`язкового застосування критеріїв реальності та неминучості адвокатських витрат, а також на практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України». Вказує, що заявлений фіксований розмір гонорару хоча і передбачений договором, проте має бути належним чином доведений щодо його зв`язку з конкретною справою відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Посилаючись також на постанову Касаційного господарського суду у справі № 922/2685/19, позивач також стверджує, що стягненню підлягають виключно ті витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

28.05.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частину прийнятого додаткового рішення.

Розглянувши в порядку ст. 244 ГПК України заяву Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/1194/25, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в заяві від 18.05.2026р. про ухвалення додаткового рішення представник Відповідача послався на те, що у відзиві на позовну заяву ним зазначено попередній розмір судових витрат в сумі 30 000 грн., який складається у вигляді витрат на правничу допомогу. 09.03.2026 ним надані додаткові пояснення по справі та додано підтверджуючі документи понесених витрат на правничу допомогу Відповідачем в сумі 30 000 грн. Однак під час прийняття рішення по справі суд не вирішив питання про судові витрати. Всі докази, що підтверджують дані витрати знаходяться в матеріалах справи. Просить прийняти по справі № 908/1194/25 додаткове рішення, яким стягнути з ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», код ЄДРПОУ 42399676 на користь МИРНЕНСЬКОГО ОПОРНОГО ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ І-ІІІ СТУПЕНІВ «ІНТЕЛЕКТ» МИРНЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ витрати на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. Розгляд даної заяви провести без участі Відповідача та його представника.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 23.05.2025р. Відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає 30 000 грн. за надання правничої допомоги, відповідні докази будуть надані пізніше.

До відзиву додано Ордер Серії АР № 1241500 на надання правничої допомоги Мирненському опорному закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради на підставі договору від 21.05.2025р. адвокатом Івановим Артемом Валерійовичем. Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 3983 від 30.11.2009р., посвідчення адвоката № 3983 від 30.11.2009р., які також долучені до відзиву. Ордер виданий Адвокатським Бюро «Іванов» 22.05.2025р.

Вказане відповідає вимогам ст. 124 ГПК України, якою визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В подальшому в поясненнях від 09.03.2026р. Відповідач також вказав, що у відзиві на позовну заяву, ним попередньо зазначалась сума витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн., які залишились незмінними та відповідач разом з цими поясненнями надав повний пакет документів для вирішення судом судових витрат під час прийняття рішення по справі: Договір про надання правничої допомоги від 21.05.2025р. з адвокатським бюро «Іванов», Акт приймання-передачі від 09.06.2025р., платіжну інструкцію від 11.06.2025р. № 09/06/2025№138, про перерахування 30000,00 грн. на рахунок АБ «Іванов» в оплату юридичних послуг. Просив врахувати додаткові пояснення під час розгляду справи.

Згідно Договору про надання правничої допомоги від 21.05.2025р. адвокатське бюро «Іванов», зокрема:

(п.1.1) надає послуги з юридичного консультування та юридичного представництва Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, зокрема: здійснює захист і представництво Клієнта та його інтересів; надає Клієнту правові інформацію, консультацію, аналіз і роз`яснення з правових питань, які спрямовані на забезпечення реалізації прав і законних інтересів Клієнта і недопущення їх порушення; сприяє відновленню прав і свобод Клієнта у разі їх порушення.

(1.2) Бюро надає правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав і інтересів в суді у справі № 908/1194/25 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Клієнта про стягнення 523498,20 грн.

(4.1) Гонорар Бюро є фіксованим та складає 30 000,00 грн. без ПДВ.

(4.2) Клієнт здійснює оплату за надані послуги шляхом перерахування кошті на розрахунковий рахунок Бюро протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акти приймання-передачі наданих послуг.

(8.1) Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами або уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2025р. В частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов`язків, визначених цим Договором.

Згідно Акту приймання-передачі від 09.06.2025р. до договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.05.2025р. АБ «Іванов» (Виконавець) надало, а Мирненський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради (Замовник) прийняв юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів в суді у справі № 908/1194/25 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Клієнта про стягнення 523498,20 грн. Загальна вартість наданих послуг 30 000,00 грн. без ПДВ. Замовник не має претензій до якості наданих послуг та строків їх надання Виконавцем. Акт скріплено підписами уповноважених осіб виконавця та клієнта, а також їх печатками.

Платіжною інструкцією від 11.06.2025р. № 09/06/2025№138 Відповідач перерахував 30000,00 грн. на рахунок АБ «Іванов» в оплату юридичних послуг згідно Договору від 21.05.2025р. та акту від 09.06.2025р. без ПДВ.

Наведене свідчить про те, що Відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу із правового супроводу АБ «Іванов» у справі № 908/1194/25 у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частина 1 ст. 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України).

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 2 та 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3)

Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Оцінюючи подані Відповідачем докази на підтвердження таких витрат у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.

19.05.2026р. Позивач надав до суду заперечення щодо заяви Відповідача від 18.05.2026р., в якій вказав на відсутність процесуальних підстав для застосування механізму ч. 1 ст. 244 ГПК України, оскільки під час розгляду справи відповідач не заявляв відповідного клопотання про розподіл витрат, до ухвалення рішення відповідачем не робилася обов`язкова заява про надання доказів понесених витрат протягом п`яти днів після закінчення судових дебатів, як того вимагає ч. 8 ст. 129 ГПК України. Відповідач у відзиві обмежився лише вказівкою на загальну суму без надання належного орієнтовного розрахунку. Також позивач звертає увагу на недотримання відповідачем критеріїв співмірності та розумності витрат, встановлених ч. 4 ст. 126 та ст. 129 ГПК України. Так, аналіз змісту пунктів 1.1 та 1.2 договору про надання правової допомоги від 21.05.2025 свідчить, що фіксований гонорар охоплює послуги з юридичного консалтингу, які взагалі не пов`язані з розглядом справи № 908/1194/25, а тому заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, оскільки включає оплату послуг, що виходять за межі предмета судового представництва у даному спорі.

Відповідач проти вказаних доводів Позивача заперечень суду не надав.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами Позивача в цій частині, оскільки у відзиві на позовну заяву Відповідач прямо зазначив попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у сумі 30 000,00 грн. При цьому ст. 124 ГПК України не визначає ступінь деталізації такого попереднього розрахунку, а тому Відповідачем повністю дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України - попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат був вчасно відображений у відзиві на позовну заяву.

Крім цього, Відповідач належним чином виконав обов`язок, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України, надавши повний пакет підтверджуючих документів щодо витрат на правову допомогу разом з поясненнями від 09.03.2026р., тобто до закінчення судових дебатів, які відбулись 29.04.2026р., що свідчить про безпідставність посилань Позивача на порушення Відповідачем ч. 8 ст. 129 ГПК України. При цьому Відповідач не мав обов`язку заявляти про подання доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення, оскільки такі докази ним подані ще на стадії підготовчого провадження.

Норми ГПК України, на які посилається Позивач не містять прямих вказівок на те, що Відповідач має зазначити в прохальній частині Відзиву на позовну заяву чи інших заявах по суті справи про стягнення з Позивача понесених Відповідачем витрат на правничу допомогу (ч. 8 ст. 165). Якщо сторона вказала орієнтовний розрахунок у тексті відзиву, вона тим самим виконала вимоги ГПК України та задекларувала свій намір, а тому відсутність спеціального клопотання в прохальній частині самого відзиву про стягнення понесених витрат з Позивача не позбавляє Відповідача права заявити про це пізніше в межах строків, визначених ч. 2 ст. 244 ГПК.

Відносно посилань Позивача на недотримання відповідачем критеріїв співмірності та розумності витрат суд зазначає наступне.

Перевіривши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. суд зазначає, що згідно з Актом приймання-передачі від 09.06.2025р. до договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.05.2025р. АБ «Іванов» (Виконавець) надало, а Мирненський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради (Замовник) прийняв юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів в суді у справі № 908/1194/25 за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Клієнта про стягнення 523498,20 грн. Загальна вартість наданих послуг 30000,00 грн. без ПДВ. Замовник не має претензій до якості наданих послуг та строків їх надання Виконавцем. Акт скріплено підписами уповноважених осіб виконавця та клієнта, а також їх печатками.

Вказане свідчить, що сторони Договору від 21.05.2025р. погодили фіксований розмір плати за надану правову допомогу у сумі 30000,00 грн. саме за захист інтересів Відповідача у суді по справі 908/1194/25 без детального опису, погодинного обліку витраченого адвокатом часу та без поділу на інстанційність судового розгляду, що відповідає умовам п. 1.2 Договору.

Платіжною інструкцією від 11.06.2025р. № 09/06/2025№138 Відповідач перерахував 30000,00 грн. на рахунок АБ «Іванов» в оплату юридичних послуг згідно Договору від 21.05.2025р. та акту від 09.06.2025р. без ПДВ.

Дослідженням змісту Договору про надання правничої допомоги від 21.05.2025 суд встановив, що його предмет дійсно складається з двох самостійних елементів: надання загальних послуг з юридичного консультування (пункт 1.1) та надання правової допомоги щодо захисту інтересів клієнта безпосередньо у суді у справі № 908/1194/25 (пункт 1.2).

Згідно з пунктом 4.1 Договору, гонорар адвокатського бюро є фіксованим, складає 30 000 грн. та становить комплексну оплату за весь обсяг послуг, передбачених обома пунктами без відповідного розмежування.

Отже, первісним волевиявленням сторін була визначена сума у 30 000 грн., яка включає в себе як вартість послуг з надання загальної правової допомоги (консалтингу), що об`єктивно виходять за межі предмета судового представництва у межах однієї конкретної господарської справи, так і надання правової допомоги у справі № 908/1194/25.

Таким чином, звуження Замовником та Виконавцем цільового призначення фіксованого гонорару в розмірі 30 000 грн. виключно до послуг судового представництва (пункт 1.2 Договору) шляхом відображення цього в акті приймання-передачі суперечить встановленому порядку зміни договірних умов, оскільки за своєю правовою природою акт приймання-передачі є первинним обліковим документом, а не правочином, що самостійно змінює структуру узгодженого гонорару.

Так, п. 8.3 Договору передбачено, що зміна умов правочину допускається виключно за спільною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, а одностороння зміна не допускається. За відсутності належним чином оформленої додаткової угоди, яка б скасовувала дію пункту 1.1 або прямо переносила всю суму виключно на оплату послуг за пунктом 1.2, сам лише зміст акта приймання-передачі не свідчить про досягнення між сторонами згоди на таке звуження предмета оплати за Договором.

Суд враховує, що процесуальний тягар доказування розміру, реальності та неминучості судових витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє їх до відшкодування (Відповідача).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, компенсації за рахунок іншої сторони підлягають виключно ті витрати, які були фактичними та безпосередньо пов`язаними з розглядом конкретної справи.

Отже, Відповідач був зобов`язаний надати суду деталізований опис робіт або матеріалізовані результати консультацій, щоб довести, що послуги за пунктом 1.1 мали виключно прикладний характер і виступали невіддільним підготовчим етапом у справі № 908/1194/25. Однак, таких доказів Відповідачем суду не надано.

Таким чином, відсутність деталізації з боку відповідача таких робіт перешкоджає суду достеменно встановити, яка саме частина фіксованого гонорару була спрямована на необхідний захист у суді, а яка - на абонентське чи консультаційне обслуговування за Договором.

При цьому Позивач належним чином реалізував своє процесуальне право, обґрунтовано заперечивши проти заявленого розміру відшкодування шляхом поєднання Відповідачем у гонорарі за представництво у цій справі разом з іншими послугами за Договором. Відсутність у клопотанні Позивача конкретної альтернативної суми чи розрахунку не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий розподіл таких витрат.

З огляду на викладене суд констатує, що фіксований гонорар за Договором від 21.05.2025р. має комплексний характер, а тому первісно заявлена Відповідачем до відшкодування сума у 30 000,00 грн. є недоведеною в частині її виключного спрямування на ведення судової справи № 908/1194/25.

Оскільки суд зобов`язаний самостійно визначити суму, що підлягає відшкодуванню, застосовуючи критерії розумної необхідності та здійснюючи комплексну оцінку фактично виконаного адвокатом обсягу робіт, який об`єктивно підтверджений матеріалами справи (відзив на позовну заяву, письмові пояснення, участь представника Відповідача адвоката Іванова А.В. у судових засіданнях) та з огляду на складність справи та її значення для Відповідача, суд дійшов висновку, що недоведеність Відповідачем частки гонорару, що стосується виключно пункту 1.2 Договору, є підставою для зменшення заявленої суми до співмірного та доведеного розміру.

При цьому суд також враховує, що предметом судового розгляду у цій справі було стягнення заборгованості у розмірі 523 498,20 грн. Водночас узгоджений сторонами фіксований розмір винагороди адвокатського бюро становить 30 000,00 грн. без ПДВ, що становить близько 5,7% від загальної ціни позову, що свідчить про його об`єктивну пропорційність та розумність, оскільки адекватно відображає обсяг потенційних майнових втрат (ризиків) клієнта у випадку задоволення позову та корелює з рівнем професійної відповідальності адвоката за результати вирішення спору.

Зважаючи на принципи пропорційності та реальності фактично понесених витрат, та з огляду на принцип справедливості суд вважає за необхідне частково зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 25 000 грн., оскільки саме ця сума є такою, що об`єктивно та повною мірою відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності для забезпечення ефективного судового захисту прав відповідача виключно у межах розгляду справи № 908/1194/25, та з урахуванням інтересів обох сторін не покладає на Позивача недоведені витрати за абстрактні консалтингові послуги за Договором від 21.05.2025р.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що надані Відповідачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для часткового відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн., оскільки вони є співмірними з розміром позовних вимог, складністю справи та підтверджені відповідними доказами, а також відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради від 18.05.20206р. про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1194/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Прийняти додаткове рішення у справі № 908/1194/25 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) на користь Мирненського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Інтелект" Мирненської селищної ради (вул. Фанатська, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 26372992) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням чинності.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 08.06.2026.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.