Рішення № 137222747, 09.06.2026, Тальнівський районний суд Черкаської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

704/180/26

09.06.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуюча - суддя: Воронкова І.Г.

секретар судового засідання: Джуська Л.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Алекскредит» звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши суду, що відповідно до укладеного кредитного договору № 4409962 від 15.01.2021 р., відповідач отримав кредит у сумі 2550 грн. Однак всупереч підписаній угоді відповідач не виконав умови договору, не сплатив відсотки за користування коштами, своєчасно не здійснив повне погашення коштів за договором, що стало причиною виникнення простроченої заборгованості.

02.03.2026 року ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 18.05.2026 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача разом з позовом надав суду заяву, в якій позов підтримав повністю, не заперечив проти винесення заочного рішення та просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, у зв`язку з чим на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» був укладений кредитний договір № 4409962, відповідно до якого товариство надає позичальнику кредит у розмірі2550 грн. без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов?язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору (а.с. 14-15).

Згідно п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту складає 2550 грн., кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в договорі, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.

Згідно п. 1.7.2 договору ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: базовий період складає протягом 20 календарних дніву розмірі 1,53 % за один день користування кредитом: спеціальний період протягом 180 календарних днів у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Даний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора PS4409962 (а.с. 15 зв.).

Як вбачається з довідки від 05.11.2024 на картковий рахунок № НОМЕР_1 15.01.2021 р. зараховані кошти в сумі 2550 грн. (а.с. 18).

З витребуваної судом з АТ «Державний Ощадний Банк України» інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 , на рахунок якої було зарахування коштів у сумі 2550 грн. 16.01.2021 року (а.с. 48, 49).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4409962 від 15.01.2021 р. станом на 31.10.2025 р.,заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 17490 грн. 45 коп., яка складається з: 2550 грн.00 коп. суми основного боргу; 14940 грн. 40 коп. суми заборгованості за відсотками (а.с. 20-21).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір № 4409962 від 15.01.2021 року між ТОВ Алекскредит та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. По даному договору сторонами була досягнута згода з істотних його умов, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, суд дослідив наведений позивачем в позовній заяві розрахунок кредитної заборгованості, перевірив його, оцінив в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, та прийшов до наступного висновку.

Наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 2550 грн. за кредитним договором № 4409962 від 15.01.2021 року суд не піддає сумніву, так як він не суперечить умовам укладеного між сторонами договору та підтверджується належними та допустимими доказами.

Так як матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих у кредит за вказаним договором грошових коштів у строки, передбачені договором, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення загального залишку заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 14940,45 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, а вимога щодо сплати споживачем процентів в сумі 14940,45 грн. є непропорційно великою сумою компенсації порівняно з сумою тіла кредиту - 2550 грн.

З огляду на наведене, суд вважає справедливим до стягнення з відповідача процентів у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі не більше п`ятдесяти відсотків вартості продукції, що складає 1275 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становить 3825 грн., з яких 2550 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 1275 грн. - проценти за користування кредитом.

Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (21,87%), судові витрати у справі, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову, а саме: судовий збір в сумі 582,27 грн.

Керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (код ЄДРПОУ 41346335, адреса: 49044, Дніпропетровіська обл., м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А) заборгованість за кредитним договором № 4409962 від 15.01.2021 р. в сумі 3825 грн. 00 коп., яка складається з: 2550 грн. 00 коп. суми тіла кредиту; 1275 грн. 00 коп. суми заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (код ЄДРПОУ 41346335, адреса: 49044, Дніпропетровіська обл., м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А) витрати по сплаті судового збору в сумі 582 грн. 27 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Тальнівського районного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.Г. Воронкова