Постанова № 13722271, 08.02.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.02.2011 р. справа №25/147

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченко К.І., Чернота Л.Ф.

за участю представників сторін :

від позивача: Булій Т.В. дов. № ЦХП-18/2370 від 31.12.2010 р.

від відповідача:Семигук Н.В. дов. № Н-01/518 від 22.02.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” м.Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від02.11.2010р.

у справі№ 25/147 (суддя І.А. Бойко)

за позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” м.Київ

доДержавного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк

простягнення 116 442грн. 14коп. В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” м.Київ звернулось з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення 116 442грн.14коп. вартості поставлених за умовами договору № ЦХП-10208 від 29.12.2007р. нафтопродуктів.

Господарський суд Донецької області рішенням від 02.11.2010р. у справі №25/147 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі. Рішення господарського суду вмотивоване тим, що позивач, відповідно до умов договору, не представив документів, підтверджуючих факт наявності заборгованості за цим договором, наданими документами не довів заявлену до стягнення суму боргу.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” м. Київ, не погоджуючись із рішенням господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 02.11.2010р. у справі №25/147, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі у сумі 116 442грн. 14коп.

Заявник скарги вважає, що факт належного виконання своїх зобовязань за договором з боку позивача підтверджується квитанціями про приймання вантажу та залізничними накладними, які підтверджують прийняття залізницею до перевезення дизельного палива у кількості, передбаченій договором.

Заявник скарги не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем залишені без задоволення та відповіді претензії відповідача, оскільки вищевказані претензії позивачем були відхилені, оригінали листів-відповідей надавались суду, проте судом не дана належна оцінка даним документам.

Заявник скарги вважає, що господарський суд безпідставно не прийняв до уваги та не надав правової оцінки тим обставинам, що кількість відвантаженого дизельного палива підтверджена актом експертизи Вінницької торгово-промислової палати України.

Заявник скарги вважає, що судом не досліджені умови та терміни поставки, які передбачені умовами договору № ЦХП-10208 від 29.12.2007р. укладеного між сторонами. На думку заявника скарги нафтопродукти у спірних цистернах є поставленими з моменту передачі їх перевізникові, і що з моменту здачі вантажу перевізникові, всі ризики втрати товару перейшли до відповідача і саме з цього моменту позивачем у повному обсязі були виконані договірні зобовязання з поставки товару, тому отримання нафтопродуктів з недостачею не є підставою для неоплати товару у повному обсязі.

Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2007 року між Державним підприємством матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту „Укрзалізничпостач” (Постачальник) та Державним підприємством „Донецька залізниця” (Покупець) був укладений договір № ЦХП-10208, відповідно до якого Постачальник зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (товар), найменування, марка, ціна та кількість яких вказується в специфікаціях, які є невідємними частинами договору.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. та 3.3. договору Постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом або автомобільним транспортом за вантажними реквізитами Покупця на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невідємними його частинами.

Покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню товару, який було поставлено Постачальником.

Дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що зазначені в специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам Інкотермс в редакції 2000.

За специфікаціями №№ 1 - 10 до договору № ЦХП-10208 від 29.12.2007року сторонами узгоджена поставка нафтопродуктів згідно з переліком.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві дизельне паливо марки Л-0,2 -62 ДСТУ 3868-99 на загальну суму 42769 305грн.82коп., із врахуванням транзитної націнки та ПДВ, що підтверджено квитанціями про приймання вантажу № 32554688, № 32554620, № 32554831, № 32555638.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2., 6.4. договору для проведення розрахунків Постачальник надає Покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення „авізо” на товар, який було поставлено Покупцю.

Позивач виставив рахунки-фактури на оплату № ТОП08-435 від 16.05.2008р. (сповіщення № 3159), № ТОП08-1552 від 25.12.2008р. (сповіщення № 9845), № ТОП08-1464 від 10.12.2008р. (сповіщення № 9579), № ТОП08-487 від 17.05.2008р. (сповіщення № 3295), № ТОП08-1127 від 15.09.2008р. (сповіщення № 7789), № ФАС08-722 від 31.03.2008р. (сповіщення № 1637), № ФАС08-380 від 25.02.2008р. (сповіщення № 588), № ФАС08-378 від 25.02.2008р. (сповіщення № 586), № ФАС08-4305 від 31.10.2008р. (сповіщення № 8854).

Покупець протягом двох днів з дати отримання документів, зазначених в п. 6.1. договору, здійснює розрахунки за поставлений Постачальником товар шляхом акцепту сповіщення при умові фактичного отримання товару, що відповідає специфікації.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що поставка товару підтверджується сторонами підписаними ними актами приймання-передачі, які покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 робочих днів після його отримання.

Згідно з п. 4.2 договору приймання товару за кількістю, який поставлено, зокрема, в залізничній цистерні, здійснюється Покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 07.10.1999р. за № 685/3978 за формою № 5-НП.

Залізниця оплатила позивачу продукцію відповідно до вимог п.6. вказаного договору, якій передбачає оплату тільки фактично отриманої продукції, тобто із дотриманням порядку, встановленого пунктами 2.2, 2.6.1 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 року у сумі 42652863,68грн.

Відповідачем під час комісійного приймання вантажу, поставленого на паливний склад локомотивного депо Попасна, локомотивного депо Красний Лиман та моторвагонного депо Родакове, виявлена розбіжність між показниками за відвантажувальними документами та фактичною наявністю продукції та в девяти цистернах №72878911, №74127382, №77002061, №72378151, №74199910, №73947848, №74028333, № 73721920, № 73718959 встановлена нестача дизельного палива з урахуванням природної втрати склала 20011кг на суму 116442,14грн. 14 коп.

Відповідачем сума 116442,14грн. не оплачена.

Колегія суддів погоджується із висновками господарського суду стосовно дотримання порядку приймання дизельного палива із цистерн № 72878911, № 74127382, № 77002061, № 72378151, № 74199910, № 73947848, № 74028333, № 73721920, № 73718959 та визнає складені за результатами приймання нафтопродуктів за кількістю акти № 50 від 23.05.2008р., № 131 від 26.12.2008р., № 95 від 14.12.2008 року, № 1 від 21.05.2008р., № 54 від 19.09.2008р., № 55 від 21.09.2008р., № 115 від 04.11.08р., № 28 від 29.03.2008р., №11 від 17.02.2008року належними доказами, які підтверджують отримання продукції з недостачею.

Заявник вважає, що з моменту здачі вантажу перевізнику, всі ризики втрати товару перейшли до відповідача і саме з цього моменту позивачем у повному обсязі були виконані договірні зобовязання з поставки товару. Доказом того, що нестача виникла не з вини перевізника повинні бути комерційні акти, складені органом транспорту (залізницею) не пізніше наступної доби після прибуття вантажу на станцію призначення або відмітки в графі 6 залізничних накладних. Також, позивач стосовно претензій від 12.03.2008 № 6/18-523, від 01.12.2008 № 6/18-2401, від 12.03.2008 № 6/18-52, від 10.04.2008 № 6/18-894 зазначив, що відвантаження дизпалива, заміри по кількості, визначення ваги, опломбування ЗПУ проводилось у присутності експертів Торгово-Промислової Палати, про що свідчать акти експертизи, тому всі претензії про вину відправника в нестачі є безпідставними. З посиланнями на ст. ст. 687, 689, 14, 526 ЦК України, позивач вказав на те, що неакцептування відповідачем авізо, повязане з нестачею вантажу, є необґрунтованим.

Доводи заявника скарги про те, що виходячи з приписів Правил Інкотермс в редакції 2000, з моменту здачі вантажу перевізнику, всі ризики втрати товару перейшли до відповідача і саме з цього моменту позивачем у повному обсязі були виконані договірні зобовязання з поставки товару спростовуються наступним.

За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Особливості поставки регулюються Правилами Інкотермс в редакції 2000.

Так, згідно статті А.4 «а»Інкотермс 2000 поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Відповідно до ст. 5 Б Правил „Інкотермс" в редакції 2000р. (FCA) покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару: з моменту, коли він є поставленим у відповідності з статтею А.4.

Як було досліджено, дизельне паливо надійшло до відповідача за залізничними накладними в непошкоджених залізничних цистернах, за справними ПЗУ та було видано перевізником без ознак втрати та пошкодження вантажу згідно ст. 52 Статуту залізниць України. У звязку з цим підстави для складання комерційних актів були відсутні.

Таким чином, у відповідача не виникає обов'язку нести ризик втрати чи пошкодження товару, оскільки такого факту не було встановлено ні перевізником, ні одержувачем товару, тому як факт виявленої нестачі є результатом неналежного виконання зобовязань щодо постачання товару в обумовленому обсязі.

Колегією суддів прийнято до уваги те, що відповідачем при прийманні нафтопродуктів по кількості були дотримані вимоги щодо збереження вантажу, про що свідчать довідки про охорону цистерн.

Згідно з п. 6.4. договору визначає, що розрахунки за поставлений товар здійснюються відповідно до наказу Укрзалізниці від 30.04.2004 року № 329-ЦЗ «Про затвердження «Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП «Укрзалізничпостач»і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи».

Відповідно до вимог зазначеного наказу структурний підрозділ - вантажоодержувач (в даному випадку локомотивне депо Попасна, Локомотивне депо Красний Лиман, моторвагонне депо Родакове, які с структурними підрозділами ДП „Донецька залізниця") акцептує авізо на суму фактично отриманих ТМЦ, які відповідають специфікації до договору поставки, за виключенням неякісної продукції, нестач або бракованої продукції згідно складених рекламацій.

З огляду на виявлені факти нестачі, відображені в актах про приймання нафтопродуктів по кількості, відповідачем акцептована сума 42652863,78грн. Сума 116442,14грн., заявлена позивачем до стягнення, складається з вартості товару, який не було поставлено, про що відображено в актах про приймання по кількості та в заявлених на адресу позивача претензіях.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пункт 3.4. договору визначає, поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який Покупець повинен підписати і повернути Постачальнику протягом 5-ти робочих днів після його отримання.

Позивачем не надано актів прийому-передачі, підписаних представниками сторін, підтверджуючих факт поставки спірного товару.

Отже, господарський суд правильно дійшов до висновку, що відповідач правомірно не сплатив вартість недопоставленого дизельного палива, оскільки підтвердив належними доказами факт поставки позивачем продукції з недостачею.

Доводи заявника скарги про неможливість утворення недостачі з тих причин, що відвантаження дизпалива, заміри по кількості, визначення ваги, опломбування ЗПУ проводилось у присутності експертів Торгово-Промислової Палати є недоведеними, оскільки в залізничних накладних відсутні відмітки про такий спосіб відвантаження вантажу і в договору не зазначено про дотримання при відправлення дизпалива у такий спосіб.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2010р. у справі №25/147 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” м.Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2010р. у справі №25/147 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 позивачу,

2 відповідачу,

3 до справи,

4 гос. суду Донецької області, 5 ДАГС