Рішення № 137222295, 08.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВЕ)

08 червня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубровиця заяву представника позивача Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №8553230625 від 16 червня 2025 року у розмірі 20 485,80 грн, яка складається з: 9 000,00 грн заборгованості за кредитом; 11 485,80 грн заборгованості за процентами. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

14 травня 2026 року через систему «Електронний суд», від представника позивача Андрущенка М.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що у зв`язку з розглядом вказаної справи, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, на підтвердження чого долучив копію договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року; копію ордера на надання правничої допомоги серії АН №1685877; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; заявку про надання послуг; акт приймання-передачі наданих послуг; платіжну інструкцію про сплату професійної правничої допомоги; картку руху документа рішення суду; протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису рішення суду, а також документи щодо зміни найменування позивача.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просив проводити розгляд заяви без участі представника ТОВ «Іннова Фінанс».

Відповідач в судове в судове засідання не з`явився. Про місце, день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причину неявки суд не повідомив (а.с.54-55).

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення та додані до неї матеріали, а також матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №447/3950/21 (провадження №61-11490св23).

Судом встановлено, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 07 травня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №8553230625 від 16 червня 2025 року у розмірі 20 485,80 грн, яка складається із: 9 000,00 грн - заборгованості за кредитом; 11 485,80 грн - заборгованості за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

При цьому питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у рішенні суду від 07 травня 2026 року не вирішувалось.

Як вбачається із позовної заяви, представником позивача було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до якого включено судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. Також у позовній заяві було зазначено, що документальне підтвердження понесених судових витрат у частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» («Іннова-Нова») професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

З долучених до заяви додаткових доказів вбачається, що адвокат Андрущенко Михайло Валерійович надавав позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», професійну правничу допомогу на підставі договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, укладеного між адвокатом Андрущенком Михайлом Валерійовичем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс».

Як вбачається з пункту 1.1. Договору, виконавець зобов`язується надавати на користь замовника послуги правничого та консультаційного характерів, а замовник - приймати та в порядку, визначеному цим Договором, сплачувати такі надані послуги.

Відповідно до пункту 1.2. Договору №06-05/2025 до переліку послуг за договором, зокрема, належить надання правових консультацій з питань, пов`язаних із правовідносинами замовника з третіми особами в контексті матеріального та процесуального законодавства України, формування правової позиції замовника по спорах з клієнтами (споживачами), складання правової документації, у тому числі процесуального характеру: заяви, позовні заяви, відповіді на відзиви, клопотання, заперечення тощо, супровід процесу розгляду справ в судах, пов`язаних із правами та інтересами замовника, у будь-якому форматі судочинства, у тому числі із використанням ресурсу «Електронний суд».

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, послуги за договором надаються на підставі усної чи письмової заявки з боку замовника. З моменту отримання заявки від замовника сторони погоджують зміст послуги чи послуг, що надаватимуться виконавцем за такою заявкою. Суттєвими умовами кожної із заявок є ціна послуг, строки їх надання та деталізація кожної з послуг.

Повноваження адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АН №1685877, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06 травня 2025 року, відповідно до якого адвокат надає правничу допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» у Дубровицькому районному суді Рівненської області. Договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Крім того, до матеріалів заяви долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №6216 від 07 липня 2022 року, виданого Радою адвокатів Донецької області на підставі рішення №6 від 13 червня 2022 року.

Як вбачається із заявки №3084519470 про надання послуг по Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, на виконання пункту 1.1. Договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання надати наступні послуги за договором: складання правової документації процесуального характеру: позовної заяви; за необхідності: заяв, відповіді на відзив, клопотань, заперечень тощо; супровід процесу розгляду справ в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами замовника, в будь-якому форматі судочинства, у тому числі із використанням ресурсу «Електронний суд». Вартість послуг сторони визначили у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 заявки про надання послуг, сторони погодили, що оплата послуг згідно заявки здійснюється у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дати отримання рішення суду.

Як вбачається з акту №3084519470 приймання-передачі наданих послуг до Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року по справі №949/139/26, складеного 14 травня 2026 року, адвокатом Андрущенком Михайлом Валерійовичем як виконавцем було надано замовнику, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» отримано належним чином послуги, а саме: складення правової документації процесуального характеру (позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також супровід процесу розгляду справи в суді з питань, пов`язаних із правами та інтересами замовника, в будь-якому форматі судочинства, у тому числі із використанням ресурсу «Електронний суд». Загальна вартість послуг згідно з пунктом 1 акту становить 5000,00 грн.

Пунктом 3 акту приймання-передачі наданих послуг визначено, що послуги, надані замовнику згідно заявки, цілком та повністю відповідають умовам договору, а також бажанню замовника. Отриманий результат відповідає номенклатурі послуг та кінцевій меті замовника, а відтак приймається замовником у повному обсязі. Згідно з пунктом 5 акту сторони не мають претензій щодо якості, обсягу та результату наданих послуг.

Відповідно до платіжної інструкції №22 від 13 травня 2026 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» сплатило адвокату Андрущенку Михайлу Валерійовичу за надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 суму у розмірі 5000,00 грн.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з такого.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі №580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

При визначенні суми компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суті виконаних послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.

Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Так, розглядаючи надані представником позивача докази понесених витрат на правничу допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, та дійшов висновку, що заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн не відповідає повною мірою критерію розумності їх розміру та співмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично наданих адвокатом юридичних послуг і характером виконаної роботи.

При цьому суд враховує, що справа за своїм характером є справою про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову становила 20 485,80 грн, справа відноситься до категорії малозначних справ та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Спірні правовідносини не були ускладнені необхідністю дослідження значного обсягу нетипових доказів, проведення експертиз, витребування великої кількості документів, допиту свідків чи вирішення складних питань матеріального або процесуального права.

Суд також враховує, що представник позивача безпосередньої участі у судовому засіданні не брав, а разом із позовною заявою просив проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова». Отже, фактичний обсяг правничої допомоги у цій справі полягав переважно у підготовці та поданні через підсистему «Електронний суд» позовної заяви з додатками, клопотання про витребування доказів, формуванні пакета доказів та супроводі справи без участі представника в судовому засіданні.

Водночас суд бере до уваги, що правнича допомога у цій справі фактично була надана, витрати позивача підтверджені договором про надання правничої допомоги, заявкою, актом приймання-передачі наданих послуг та платіжною інструкцією про оплату послуг адвоката. Вказані витрати пов`язані з розглядом цієї справи та є такими, що підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, сам по собі факт документального підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідача, оскільки суд при розподілі судових витрат має оцінити не лише факт їх понесення, а й реальність, необхідність, розумність та співмірність таких витрат із конкретними обставинами справи.

Суд враховує, що заявлена сума витрат на правничу допомогу становить майже чверть від ціни позову, яка складає 20 485,80 грн, що за обставин цієї справи не повною мірою відповідає критерію пропорційності витрат до предмета спору. При цьому характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів, типовість заявлених вимог, відсутність заперечень відповідача по суті позову, відсутність необхідності участі представника позивача в судовому засіданні та розгляд справи у спрощеному позовному провадженні дають підстави для висновку, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі 5000,00 грн буде надмірною для відповідача.

Слід зазначити, що 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу є неспівмірними у повному розмірі 5000,00 грн зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом юридичних послуг, враховуючи необхідний час, який міг бути витрачений адвокатом на опрацювання спірних правовідносин, підготовку позовної заяви, клопотання про витребування доказів, формування пакета документів та подання їх до суду через підсистему «Електронний суд».

При цьому, зважаючи на те, що фактично правнича допомога у цій справі була надана, та враховуючи повне задоволення позовних вимог, предмет позову, категорію справи, яка відноситься до малозначних та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судовому засіданні не брав, характер виконаної представником позивача роботи, її доцільність і об`єм, співмірність витрат на правничу допомогу з обсягом і змістом наданої адвокатом правничої допомоги, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката та визначити розмір у сумі 4000,00 грн, який є співставним з обсягом і змістом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

За наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви та ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення на користь позивача відповідних витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 133, 134, 137, 141, 246, 263, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судові витрати, що складаються з: витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», юридична адреса: 04071, місто Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 25 квітня 2001 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.