Рішення № 137222291, 08.06.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/189/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» Ткаченко Юлія Олегівна звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року у загальному розмірі 7739,20 грн. Одночасно просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 червня 2025 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №71674517, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 3500,00 грн та зобов`язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, а також виконати інші зобов`язання у строки та на умовах, визначених зазначеним договором.

Вказаний договір кредиту укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано ним із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором кредиту виконав належним чином та в повному обсязі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача з використанням платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система».

На підставі договору факторингу право грошової вимоги за вказаним договором кредиту було відступлено первісним кредитором Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», яке набуло статусу нового кредитора та, відповідно, права грошової вимоги до відповідача за вказаним зобов`язанням у повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором кредиту, що виразилося у порушенні обов`язку щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів, сплати процентів, комісії та неустойки, станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 7739,20 грн, яка складається з: 3500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 367,50 грн заборгованості за процентами; 525,00 грн заборгованості за комісією; 3346,70 грн заборгованості за пенею/неустойкою; 0,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитом.

До початку розгляду справи від представника позивача надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 16, 21), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.

З урахуванням того, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання повторно не з`явився, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2025 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит з комісією за надання кредиту №71674517.

Вказаний договір укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та сплатити кредитодавцю плату, тобто проценти від суми кредиту, і комісію за надання кредиту.

Згідно з пунктом 2.2 договору основні параметри кредиту визначені таким чином: сума кредиту становить 3500,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка за день 0,350 %, фіксована; комісія за надання кредиту 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 525,00 грн; дата надання кредиту 25 червня 2025 року; дата повернення кредиту 24 липня 2025 року; пеня 4,00 % за день.

Із таблиці основних умов кредиту також вбачається, що дата надання кредиту визначена як 25 червня 2025 року, останній день повернення кредиту 24 липня 2025 року, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 4392,50 грн, а загальні витрати за кредитом 892,50 грн.

Згідно з умовами договору проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. При сумі кредиту 3500,00 грн і визначеній договором процентній ставці 0,350 % на день розмір щоденного нарахування процентів становить 12,25 грн, що узгоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період користування кредитом.

Відповідно до умов договору позичальник підтвердив, що ознайомився з умовами договору та правилами надання кредиту, їх зміст йому зрозумілий, а також надав згоду на обробку персональних даних, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та можливість відступлення права вимоги третім особам.

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію, відповідно до якої ОСОБА_1 був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» при укладенні договору кредиту №71674517.

Згідно із зазначеною довідкою одноразовий ідентифікатор 66248 було надіслано відповідачу 25 червня 2025 року о 08:12:13. Також у довідці зазначено, що ідентифікація клієнта за посередництвом системи BankID НБУ здійснювалася 12 червня 2025 року о 15:01:51 через privatbank.

Суд враховує, що без проходження процедури реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ідентифікації позичальника, зазначення ним необхідних анкетних та контактних даних, реквізитів електронного платіжного засобу, отримання одноразового ідентифікатора та підтвердження акцепту умов договору укладення такого електронного договору є технічно неможливим.

У матеріалах справи наявні також Правила надання коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які є невід`ємною частиною договору кредиту. Відповідно до зазначених Правил договір кредиту укладається дистанційно, в електронній формі, шляхом акцепту пропозиції та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, при цьому укладений таким чином договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з Правилами позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним, комісію та інші платежі, передбачені договором. Крім того, Правилами передбачено право кредитора відступити право грошової вимоги третім особам без отримання додаткової згоди позичальника.

Судом також встановлено, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором кредиту, оскільки 25 червня 2025 року відповідачу було перераховано кредитні кошти у сумі 3500,00 грн шляхом безготівкового зарахування з використанням платіжного інструменту № НОМЕР_1 .

Вказане підтверджується платіжним документом, який містить відомості про здійснення платіжної операції від 25 червня 2025 року на суму 3500,00 грн, платіжний інструмент, за допомогою якого здійснювалося зарахування коштів, а також дані отримувача ОСОБА_2 .

На підтвердження належності платіжного інструменту позивачем також надано інформацію із сервісу визначення банку за номером картки, відповідно до якої за BIN 473121 платіжна картка належить до платіжної системи VISA та видана JSC CB PRIVATBANK.

Отже, факт надання відповідачу грошових коштів за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи письмових доказів, зокрема договором кредиту, платіжним документом про перерахування коштів, даними по кредиту та розрахунком заборгованості.

Разом із тим відповідач належним чином умови договору кредиту не виконав, у передбачений договором строк отримані грошові кошти, нараховані проценти та комісію у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим допустив порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Як убачається з розрахунку заборгованості, за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року станом на 21 січня 2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 7739,20 грн, яка складається з: 3500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 367,50 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами; 525,00 грн заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією; 3346,70 грн заборгованості за нарахованою та несплаченою пенею; 0,00 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування.

Поданий розрахунок заборгованості у частині основної суми боргу, процентів та комісії відповідачем не спростований, альтернативного розрахунку суду не надано, доказів повного або часткового погашення заборгованості за договором кредиту матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що 16 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу №16/09/25, за умовами якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до пункту 2.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі і на умовах, що існували на момент такого переходу.

23 грудня 2025 року сторони підписали Реєстр прав вимог №23/12/25-02, відповідно до якого право грошової вимоги за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року було відступлено позивачу. У вказаному реєстрі зазначено боржника ОСОБА_1 , номер і дату кредитного договору, а також суму заборгованості 7739,20 грн, з яких 3500,00 грн основна сума боргу, 367,50 грн проценти, 525,00 грн комісія, 3346,70 грн пеня/неустойка, 0,00 грн проценти за понадстрокове користування.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено договір факторингу, витяг з реєстру прав вимог та платіжне доручення про оплату за відступлення права грошової вимоги, які містять відомості про відповідача, номер та дату договору кредиту, а також розмір заборгованості.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах, оскільки набув право грошової вимоги до відповідача за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року на підставі договору факторингу та відповідного реєстру прав вимог.

Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Одним із передбачених законом випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу як з метою фінансування, так і з метою забезпечення виконання власного зобов`язання перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові додаткових послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він набуває.

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути як право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), так і право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт, при цьому фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на те, що відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином не виконав обов`язок щодо їх повернення, сплати процентів та комісії, а позивач набув право грошової вимоги за спірним кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, процентами та комісією є обґрунтованими.

Вирішуючи позовні вимоги у частині стягнення пені/неустойки у розмірі 3346,70 грн, суд виходить з того, що така сума за своєю правовою природою є штрафною санкцією за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому підлягає оцінці з урахуванням спеціальних норм цивільного законодавства, чинних у період дії воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Також встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними та підлягають застосуванню.

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли з кредитного договору, тобто договору, на який поширюється дія зазначеної норми.

Також судом установлено, що прострочення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором мало місце у період дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, які мають пріоритет у застосуванні.

Аналіз пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець встановив спеціальне правове регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами у період дії воєнного стану.

Таке регулювання полягає у звільненні позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені).

Отже, нарахування та стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану суперечить прямій нормі закону.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині стягнення пені/неустойки у розмірі 3346,70 грн задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3500,00 грн, процентами у розмірі 367,50 грн та комісією у розмірі 525,00 грн, а всього у розмірі 4392,50 грн. У частині стягнення пені/неустойки у розмірі 3346,70 грн слід відмовити.

Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява №19336/04, п.269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

За правилами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, було укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору адвокат бере на себе зобов`язання з надання клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правничої допомоги відповідно до умов договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правничу допомогу та здійснити її оплату.

Згідно з пунктом 4.1 договору сторони визначили вартість правничої допомоги, зокрема у розмірі 4500,00 грн за вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції, аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви у розмірі 500,00 грн, а також за підготовку/складання позовної заяви до боржника за договором кредиту у малозначній справі у розмірі 4000,00 грн.

На підтвердження фактичного надання правничої допомоги до матеріалів справи долучено витяг з Акту №4-ДІЛ від 30 грудня 2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що у справі щодо ОСОБА_1 адвокатом було надано послуги з вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції, аналізу судової практики та збору документів/доказів для формування позовної заяви вартістю 500,00 грн, а також судовий супровід у суді першої інстанції, що включає підготовку, складання та направлення/подачу позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді, вартістю 4000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №579938008.1 від 16 січня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» здійснено оплату на користь адвоката Ткаченко Юлії Олегівни за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги №4-ДІЛ від 30 грудня 2025 року.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує не лише факт їх документального підтвердження, але й критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. При цьому суд бере до уваги, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, подання великої кількості заяв по суті спору, участі представника у судових засіданнях чи формування нової або складної правової позиції, оскільки спір стосується типових правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а судова практика з даної категорії справ є усталеною. Крім того, предмет спору та ціна позову не є значними порівняно із заявленим до стягнення розміром витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4500,00 грн є завищеним і не відповідає критерію співмірності. За таких обставин суд вважає, що обґрунтованим, розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 3000,00 грн, який підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579938336.1.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 4392,50 грн із заявлених 7739,20 грн, що становить 56,76 % від заявлених позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1511,09 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1702,70 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 280282 ЦПК України, ст.ст. 14, 204, 512516, 525, 526, 546, 549, 629, 10461049, 1054, 10771079 ЦК України, п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за договором кредиту №71674517 від 25 червня 2025 року у загальному розмірі 4392,50 грн (чотири тисячі триста дев`яносто дві гривні 50 копійок), яка складається з: 3500,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 367,50 грн заборгованості за процентами; 525,00 грн заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» судовий збір у розмірі 1511,09 грн (одна тисяча п`ятсот одинадцять гривень 09 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1702,70 грн (одна тисяча сімсот дві гривні 70 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи, згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область, 08205, код ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 19 липня 2011 року Сарненським РВ УМВС.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.