Рішення № 137221034, 08.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/308/26

Провадження № 2/293/428/2026

08 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

І.Короткий зміст позовних вимог

05.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - ТОВ «ФК «Ейс») через підсистему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9635662 від 20.02.2024 у розмірі 39373,24 грн., з яких 5060,00 грн - тіло кредиту, 34313,24 грн - відсотки за користування кредитом. Також просить стягнути судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.02.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №00-9635662 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на виконання умов якого 20.02.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів у розмірі 5060,00 грн згідно договору на платіжну картку № 4731-21хх-хххх-2287, що підтверджується повідомленням від ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування коштів.

17.12.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9635662 від 20.02.2024.

В подальшому 02.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс`та позивачем укладено договір факторингу №02/06/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс`відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до відповідача.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІ. Процесуальні дії у справі, позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.03.2026 справа передана на розгляд судді Проценко Л.Й.

09.03.2026 на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою від 09.03.2026 суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження. Визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання на 11 годину 30 хвилин 09.04.2026.

09.04.2026 сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача в позові просив проводити розгляд справи без його участі. Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 09.04.2026, відклав розгляд справи на 11.05.2026 о 9год (а.с.129).

Ухвалою від 13.04.2026 задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.130).

07.05.2026 на виконання вимог ухвали від 13.04.2026 до суду надійшла відповідь АТ «КБ «Приватбанк» та витребувані докази (а.с.135-136).

11.05.2026 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Проценко Л.Й. в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні, про що свідчить довідка, складена секретарем судового засідання (а.с.139).

Розгляд справи суд призначив на 01.06.2026 о 14 год 30 хв.

01.06.2026 сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 20.02.2024 ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-9635662, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії у розмірі 4600,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів - до 14.02.2025.

Згідно п.1.3.1 договору позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 16.03.2024 та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п.1.4.1. процентна ставка фіксована. Стандартна процентна ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, в межах строку кредитування.

Згідно п.1.5 договору за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію в розмірі 10% від суми кредиту , що складає 460,00 грн.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на дату укладення договору становить 45963,20 грн.

Згідно п.2.8. договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 20.02.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4600, 00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Договір підписано відповідачем в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 11078, відправленим 20.02.2024 на мобільний телефон НОМЕР_2 (а.с.21-30).

ТОВ «Макс кредит» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 4600 грн. за договором №00-9635662 від 20.02.2024 на карту № НОМЕР_3 , яка імітована на ім"я ОСОБА_1 , що підтверджується випискою за договором б/н від 20.02.2024-25.02.2024 та листом АТ КБ «Приватбанк» про зарахування на рахунок коштів в сумі 4600,00 грн. від 20.02.2024 (а.с.135-136).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс кредит» за кредитним договором №00-9635662 від 20.02.2024 заборгованість відповідача станом на 17.12.2024 становить 39373,24 гривень і складається з: заборгованості за основним зобов`язанням - 4600,00грн, заборгованості за нарахованими процентами - 39373,24 грн, заборгованості за нарахованими комісіями 460,00 грн.(а.с.102-105).

17.12.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9635662 від 20.02.2024 (а.с. 66-71).

В подальшому 02.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс`та позивачем укладено договір факторингу №02/06/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс`відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до відповідача (а.с. 87-93).

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Між сторонами існують зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі приєднався до Правил надання грошових коштів у позику, визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про споживчий кредит перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

В матеріалах справи відсутні відомості щодо повернення відповідачем первісному кредитору, або ж позивачу, отриманих кредитних коштів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в розмірі 4600,00 грн тіла кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами в сумі 34313,24 гривень, судом зазначається наступне.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ(набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п.17розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Так, з розрахунку заборгованості ТОВ «Макс кредит» вбачається, що відповідачу нараховані відсотки в розмірі 34313,24 грн

За умовами договору (п.1.4.1 договору) визначено, що за кожен день користування кредитом стандартна процентна ставка складає 2,47 %.

Разом з тим, оскільки договір був укладений сторонами 20.02.2024, тобто в період дії згідно з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» то, на думку суду, правомірним буде наступне нарахування відповідачу відсотків:

- в період з 20.02.2024 по 22.04.2024 у розмірі 2,47% за кожен день такого користування, та становитиме 7158,06 грн. (4600х1,5% х63 дні);

- в період з 23.04.2024 по 20.08.2024 у розмірі 1,5% за кожен день такого користування, та становитиме 8280,00 грн. (4600х1,5% х120 дні);

- в період з 21.08.2024 по 14.02.2025 у розмірі 1,0% за кожен день такого користування, та становитиме 8188,00 (4600х1,0% х178 дні)

Відтак, вимога позивача про стягнення процентів в розмірі 34313,24 грн є протиправною та підлягає частковому задоволенню в розмірі 23626,06 грн (7158,06грн +8280,00грн+8188,00 грн)

Разом тим, суд вважає протиправним включення позивачем комісії до загальної суми кредиту та нарахування відсотків на вказану суму.

Водночас, щодо заявленої до стягнення комісії в сумі 460,00 грн (яку включив до тіла кредиту), суд встановив наступне.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Водночас, п.1.5 договору кредитної лінії №00-9635662 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, а також позивачем не надано доказів їх надання відповідачу.

З вказаних підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 28226,06 грн, з яких: 4600,00 грн - заборгованість за кредитом, 23626,06грн - заборгованість за процентами,

V. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги наведене, та те, що позовна заява задоволена на 71,69 % від заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1908,67 грн.

Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Соломко та партнери»; додаткову угоду № 25771056907 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг, за яким адвокатським бюро надано позивачу послуги на загальну суму 7000 грн (а.с.107-112).

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову, тому зменшує розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 247,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9635662 від 20.02.2024 у загальному розмірі 28226 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять шість) гривень 06 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) гривень 67 копійок та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000(три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників у справі:

Позивач:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956

Місце знаходження: 02094, м.Київ, вул.Поправки Юрія,6, каб.13.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4

Місце реєстрації: АДРЕСА_1

Повне рішення складено та підписано 08.06.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО