Ухвала суду № 137218468, 09.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/11584/25

Провадження №2/204/983/26

УХВАЛА

іменем України

09 червня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЮДАМ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває зазначена цивільна справа за позовною заявою ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "ЮДАМ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до таких висновків.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Судом встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , який обслуговує ОСББ «ЮДАМ». Вказане приміщення відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є приміщенням аптеки (а.с.34-35).

Крім того, з 06 жовтня 2020 року відповідач є фізичною особою-підприємцем за наступними видами діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; консультування з питань комерційної діяльності й керування; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.47).

Відповідачем вказане нежитлове приміщення здається в оренду (а.с.59-63).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період із жовтня 2022 року по жовтень 2025 року (а.с.42-43).

Ураховуючи викладене, спір за позовом ОСББ про стягнення з фізичної особи, яка має статус ФОП, коштів за надані комунальні послуги по утриманню нежитлового приміщення, власником якого є відповідач як фізична особа, та за наявності доказів того, що відповідне приміщення використовується в комерційних цілях, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи зазначене, даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Згідно пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЮДАМ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Роз`яснити позивачу, що заявлені ним позовні вимоги можуть бути вирішені в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий