Рішення № 137218130, 09.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/997/26

Провадження № 2/211/4713/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 875,00 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (далі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №20563-01/2024, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 120 днів. 29.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 29052024, згідно із яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 16 875,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 11 875,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заявлений загальний розмір заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою від 02.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 01.04.2026 розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.

01.05.2026 відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.04.2026 у вказаній цивільній справі та, посилаючись на неповноту встановлення обставин при винесенні рішення, що мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

04.05.2026 заява була прийнята до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою від 18.05.2026 заяву задоволено, заочне рішення від 01.04.2026 скасовано, справу призначено до судового розгляду.

25.05.2026 представником позивача Сердійчук Я.Я. скеровано до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» письмові пояснення, в яких представник відхиляє заперечення сторони відповідача, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання сторони у справі не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Від представника відповідача - адвоката Ніколенка М.Є. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість 09.06.2026 о 10:00 год. в іншому судовому засіданні, яке суд не приймає до уваги враховуючи те, що сторони мали достатній час задля обміну заявами по суті та для викладення своїх позицій щодо суті спору.

Ураховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що 15.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №20563-01/2024, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 120 днів, процентна ставка 2,50 %. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами, які надані позичальником № НОМЕР_1 . Вказаний Договір та додатки до договору були підписані відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W1563 (а.с. 13-17 довідка про ідентифікацію, а.с. 36-38 копія договору, а.с. 53 паспорт споживчого кредиту).

Перерахування грошових коштів відповідачу за Договором про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024 у сумі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується листом-відповіддю ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 10).

Доказів на спростування факту укладення Договору про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024 та отримання кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн відповідачем та її представником не надано. Підписавши вказаний вище кредитний договір та супутні до нього документи, відповідач погодилася з умовами цього договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи наведене, кредитні договори між відповідачем та кредитною установою укладені сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник свої зобов`язання у погоджені сторонами строки виконала частково, але суму кредиту та проценти за користування ним не сплатила.

29.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу № 29052024, згідно із яким відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024 (а.с. 26-35).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №20563-01/2024 від 15.01.2024 (а.с. 40).

Отже, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024 утворилась заборгованість у розмірі 16 875,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 11 875,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги (а.с. 22-23, 25 - розрахунок).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача, як на підставу для скасування заочного рішення від 01.04.2026, та відповідно для відмови у задоволенні позовних вимог позивача, посилається на те, що первісним кредитором було нараховано не проценти, а штрафних санкцій у розмірі 11 875,00 грн.

У свою чергу, представник позивача Сердійчук Я.Я. вказані заперечення, звертаючи увагу суду на те, що первісним кредитором було нараховано саме проценти за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача, частково погоджується з доводами представника позивача, та вважає, що проценти за кредитом мають відповідати умовам чинного законодавства з огляду на таке.

Договір про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 було укладено 15.01.2024, тобто після набрання законної сили Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 22.11.2023 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Проте відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» впровадження ліміту має відбуватися поетапно через перехідний період, щоб фінансовий ринок зміг адаптуватися.

І етап (перші 120 днів з 24.12.2023 по 22.04.2024): максимальна ставка 2,5%,

ІІ етап (наступні 120 днів з 23.04.2024 по 20.08.2024): максимальна ставка 1,5%,

ІІІ етап (з 241 дня з 21.08.2024 і надалі): максимальна ставка 1,0%,

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як вбачається з умов п. 1.4.1. Договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього Договору.

Позивачем до матеріалів позову було долучено розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором, з якого вбачається, що проценти за Договором були нараховані за період з 15.01.2024 по 29.05.2024, при цьому у період з 15.01.2024 по 08.02.2024 проценти нараховувалися кредитором відповідно до умов Договору за ставкою 2,5%, але з урахуванням індивідуальної знижки, визначеної п. 1.4.2. Договору; за період з 09.02.2024 по 13.05.2024 за ставкою 2,5%; за період з 14.05.2024 по 29.05.2024 не зрозуміло, за яким принципом. Станом на 22.04.2024 розмір процентів 6 250,00 грн.

Отже, наведене вище свідчить про те, первісним кредитором проценти за період з 23.04.2024 по 13.05.2024 були нараховані за завищеною процентною ставкою 2,5%, що є невірним та суперечить приписам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що відсоткова ставка за Договором має бути визначена Кредитором за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 в межах 1,5% на день.

Відповідно нарахування процентів за користування кредитом за період з 23.04.2024 по 13.05.2024 мало б здійснюватися наступним чином: 5 000,00 грн (тіло Кредиту) * 21 днів * 1,5% / 100% = 1 575,00 грн.

Крім того, є незрозумілим нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 13.05.2024.

При цьому суд приймає до уваги те, що 22.02.2024 відповідачем було внесено 3 125,00 грн, які були зараховані первісним кредитором у рахунок сплати. Проте це не може автоматично свідчити про продовження строку кредитування, з огляду на п. 1.3. Договору, яким визначено, що клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Доказів укладання між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_2 додаткового договору про продовження строку кредитування суду не надано. Відповідно суд приходить до висновку, що строк кредитування становив 120 днів. Тому нарахування процентів після 13.05.2024 суперечить умов Договору.

Ураховуючи викладене, загальний розмір процентів за користування кредитом становитиме 7 825,00 грн (6 250,00 грн + 1 575,00 грн).

У зв`язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення процентів слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 7 825,00 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, судом вставлено, що відповідач належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів, процентів не виконала, в результаті виникла заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024, право вимоги за яким на підставі Договору факторингу № 29052024 від 29.05.2024 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягненні з відповідача на користь позивача загальної суми заборгованості в розмірі 12 825,00 грн.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Представниками позивача заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат, також представником відповідача заявлено вимогу про зменшення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо вимоги про стягнення правової (правничої) допомоги.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано відповідні докази та представником заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн. Суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги, що представник відповідача вважає витрати на правничу допомогу занадто завищеними та не співрозмірними з огляду на категорію справи та витрачений час адвокатом, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн. При прийнятті такого рішення судом враховані вимоги частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, відсутність фактичних судових засідань за участю осіб, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності. Суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та з метою уникнення можливості неправомірного збагачення позивача за рахунок відповідача.

Щодо вимоги про стягнення судового збору.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 662,40 грн. (а.с. 1), сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 2 023,42 грн (12 825,00 грн (сума боргу, стягнута судом) х 2 662,40 грн (сума судового збору, сплачена позивачем) / 16 875,00 грн (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521) суму заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №20563-01/2024 від 15.01.2024 у розмірі 12 825 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за нарахованими процентами 7 825 (сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок; та в рахунок відшкодування судового збору 2 023 (дві тисячі двадцять три) гривні 42 копійки та витрати на правову допомогу 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 червня 2026 року.

Суддя Д.М. Ніколенко