Ухвала суду № 137217863, 20.05.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8279/16

(4-с/199/20/26)

УХВАЛА

20.05.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за участі представника ОСОБА_1 адвоката Колошина В.П., державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч О.В., представника Дніпровської міської ради Дерила В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , поданою в інтересах останньої адвокатом Колошиним Вадимом Петровичем, на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч Ольги Вікторівни, про визнання дій неправомірними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначається заявником при зверненні до суду, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.02.2018 р. по справі №199/8279/16-ц за позовом прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Клуб», треті особи: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя», Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонінвестгруп», про витребування майна, було вирішено витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 51/100 частини нежитлового приміщення №4, розташованого по АДРЕСА_1 вартістю 163740,00 грн.; на виконання даного рішення суду 10.03.2026 р. було видано виконавчий лист, на підставі якого Головний державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч О.В. відкрила виконавче провадження №80634136 постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 р. На переконання заявника, постанова є незаконною, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України Про виконавче провадження встановлені вимоги до виконавчого документа. Так, серед іншого виконавчий документ має містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Згідно виконавчого документа, що був наданий стягувачем, зазначено наступне: "витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 ... на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 51/100 частини нежитлового приміщення...". Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже, зазначена резолютивна частина в виконавчому документі не передбачає заходи примусового виконання рішення суду. Крім того, судове рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист, вже було виконано стягувачем, про що заявник робить висновок про на підставі інформаційної довідки з ДРРПНМ від 05.01.2026 р., згідно з якою право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано в ДРРПНМ за Дніпровською міською радою на підставі вказаного рішення суду 25.12.2025 р.

Отже, на переконання заявника, рішення вже було реалізовано стягувачем, та як наслідок, не потребує примусового виконання, а державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, не перевірив вказану інформацію, що рішення суду вже було виконане (реалізоване самим стягувачем).

Окрім того, виконавчий лист містить невірні дані стосовно боржника, а саме зазначено дівоче прізвище боржника, тоді як ОСОБА_2 змінила прізвище у зв`язку з укладенням шлюбу в 2013 р. на ОСОБА_3 .

Разом з тим, виконання рішення суду про витребування нерухомого майна в примусовому порядку неможливе з огляду на існування арешту, накладеного в кримінальному провадженні; згідно інформації з довідки з ДРРПНМ, 19.09.2016 р. було накладено арешт на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2016 р. по справі №201/13116/16-к. З огляду на приписи ст. 170 КПК України, накладення арешту в кримінальному провадженні виключає можливість боржником користуватися зазначеним нерухомим майном, та відповідно, у боржника неможливо витребувати те, чим він не користується.

Представник заявника вимоги заяви в судовому засіданні підтримав повністю, просив суд її задовольнити.

Державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч О.В. та представник Дніпровської міської ради Дерило В.Г. просили суд відмовити в задоволенні скарги повністю, посилаючись на те, що виконання рішення суду включає в себе ряд дій спрямованих на його виконання, а не лише формальну складову, яка полягає в перереєстрації права власності згідно витягу, а й фактичному звільнені приміщення та надання доступу до нього стягувачеві, через що слід дійти висновку, що рішення суду боржником не виконано та підлягає подальшому примусовому виконанню, у зв`язку з чим головним державним виконавцем відділу здійснено всі передбачені Законом заходи для неупередженого та повного виконання рішення в межах компетенції та з дотриманням норм ЗУ «Про виконавче провадження».

Дослідив докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги повністю, враховуючи наступне.

Статтями 129, 129? Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у ЦПК України, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частинами першою, другою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 зазначеного вище закону визначені судові рішення, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України(п. 1 ч. 1 ст. 3).

Статтею 4 зазначеного вище закону передбачені підстави для повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем (п. 9 ч. 4 ст. 4).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 зазначеного вище закону встановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Разом з тим, згідно з частинами першою-третьою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Заперечуючи проти скарги, державний виконавець посилалася на те, що виконання рішення суду включає в себе ряд дій спрямованих на його виконання, а не лише формальну складову, яка полягає в перереєстрації права власності згідно витягу, а й фактичному звільнені приміщення та надання доступу до нього стягувачеві.

Як встановлено судом на підставі відповідного судового рішення та виданого на його виконання виконавчого документа, останній містить резолютивну частину рішення, яка викладена наступним чином: витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 51/100 частини нежитлового приміщення №4, розташованого по АДРЕСА_1 вартістю 163740,00 грн.

Обов`язок здійснювати заходи примусового виконання був би бути покладений на державного виконавця за умови, якщо би виконавчий лист містив про зобов`язання боржника передати мано (або його частину) стягувачу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 зазначеного вище закону під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

За змістом частини першої статті 63 зазначеного вище закону рішеннями немайнового характеру є рішення,за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється Розділом VIII зазначеного вище закону.

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64, 64? Закону № 1404-VIII); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону № 1404-VIII); про виселення божника (стаття 66 Закону № 1404-VIII); про вселення стягувача (стаття 67 Закону № 1404-VIII); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

Отже, за встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні державного виконавця перебуває судове рішення про витребування з володіння боржника нерухомого майна, яке фактично виконано стягувачем шляхом пред`явлення рішення державному реєстратору, яким вчинені дії з внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата та час державної реєстрації 25.12.2025 р., державний реєстратор Департаменту адміністративних послуг та довільних процедур Дніпровської міської ради Яворський Б.Я., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.12.2025 р, 18:16:37, індексний номер 82700844).

У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Відповідно до ст.ст. 76 - 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На переконання суду, ОСОБА_3 виконала обов`язок доказування: суд погоджується зі слушністю доводів боржника щодо того, що резолютивна частина судового рішення, яка викладена в виконавчому документі, не передбачає вчинення дій з примусового виконання рішення суду в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», тому суд задовольняє подану скаргу повністю.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 260- 261, ч. 1 ст. 447, ч. 1 ст. 450, ч. 1 та ч. 2 ст. 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч Ольги Вікторівни, про визнання дій неправомірними та про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Амур- Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч Ольги Вікторівни щодо відкриття виконавчого провадження № 80634136.

Визнати незаконними та скасувати:

-постанову головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч Ольги Вікторівни про відкриття виконавчого провадження від 30.03.2026 р. у ВП №80634136;

-постанову головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч Ольги Вікторівни від 30.03.2026 р. про стягнення виконавчого збору у ВП №80634136;

-постанову головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вонсовіч Ольги Вікторівни від 30.03.2026 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 80634136.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Дата складення повного тексту ухвали 25.05.2026 р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В.Спаї