Рішення № 137216420, 08.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5690/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ЕГА № 2004663 від 02.04.2026 про притягнення позивача до відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.04.2026 о 22:47 год. інспектором УПП в Закарпатській області капралом поліції Турянчиком Б. І. було винесено постанову серії ЕГА № 2004663 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Позивач вважає означену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Покликається на відсутність у його діях складу правопорушення. Стверджує, що ним ставилась вимога викликати слідчо-оперативну групу для реагування на викрадення документів та ігнорування 29 попередніх заяв. Крім того, під час руху патрульне авто д. н. з. НОМЕР_1 під час маневрування здійснило дзеркалом контакт з тілом позивача, що змусило останнього повторно звернутись на 102.

Вказує про порушення права на правову допомогу. Позивачем під час розгляду справи неодноразово було заявлено усне клопотання про залучення адвоката або перенесення розгляду справи для отримання професійної правничої допомоги. Водночас, представником поліції означені клопотання були проігноровані.

Позивач стверджує про приховування свідка захисту та неповноту розгляду, оскільки дружиною позивача, ОСОБА_2 було на місці надано пояснення поліції. Однак, інспектором умисно не вказано дані про свідка у постанові.

Позивач вказує на необ`єктивність доказів та процесуальні порушення. На його думку, запис у постанові про ознаки сп`яніння є безпідставним суб`єктивним припущенням, так як не було проведено огляду.

Представником Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач вказує, що 02.04.2026 на спецлінію 102 від позивача надійшов виклик про ДТП по вул. Василя Драгомирецького (Можайського). Невідкладно прибувши за вказаною адресою екіпажем поліції було виявлено позивача, який повідомив про те, що працівники поліції на службовому транспортному засобі боковим дзеркалом зачепили руку позивача та поїхали з місця події.

Також, поліцейськими було виявлено екіпаж патрульної поліції, які прибули на попередній виклик позивача.

Відповідач зазначає, що поліцейський всебічно, повно і об`єктивно дослідив обставини справи в їх сукупності та дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Повідомляє, що позивачу було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення усні доводи позивача було взято до уваги, водночас письмових пояснень позивач не надавав.

Відповідач наводить, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення. Застосування скороченої процедури у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Вказує, що дії позивача були спрямовані на зрив нормальної роботи поліції. Позивач викликав представників поліції на ДТП, усвідомлюючи, що факт ДТП чи наїзд на нього відсутні.

Відповідач зазначає, що поліцейськими було переглянуто відеозапис з відео реєстратору службового транспортного засобу та встановлено факт відсутності ДТП чи наїзду на позивача. Крім того, позивачем не було надано даних, що свідчили б про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших дій, що порушували б права позивача, його інтереси або створювали загрозу його здоров`ю, життю або майну та були б обґрунтованою підставою виклику поліції.

Повідомляє про дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, покликаючись на дані відеозаписів з нагрудних камер поліцейських. Зокрема, позивачу було роз`яснено право на отримання правової допомоги та виклику адвоката, однак останній відмовився від реалізації даного права.

Вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП проводиться в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення та в такому порядку не передбачено можливості перенести або відкласти розгляд справи та винесення постанови.

Покликаючись на положення Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та Порядку інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стверджує, про відсутність обов`язку особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ст. 183 КУаАП, здійснювати інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки розгляду таких справ. Таким чином, позивач мав право самостійно залучити особу, яка надає правничу допомогу.

На думку відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно з яким вважає наведені у відзиві доводи безпідставними та такими, що не спростовують незаконність оскаржуваної постанови.

Позивач спростовує твердження відповідача про завідомо неправдивий виклик. Зазначає, що згідно даних картки події № 273066503, позивач повідомляв про контакт з боковим дзеркалом службового автомобіля у зв`язку з тим, що був переконаним у тому, що його зачепив службовий автомобіль.

Відсутність пошкоджень на кузові автомобіля, на думку позивача, не спростовує можливості контакту дзеркала з його рукою. Наданий відповідачем диск з фрагментами відеозапису не містить належної фіксації моменту можливого контакту під таким кутом огляду, який би дозволяв об`єктивно спростувати пояснення позивача.

Таким чином, позивач повідомляє про відсутність у його діях прямого умислу на введення поліції в оману, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Позивач зазначає, що під час спілкування працівники поліції ставили питання щодо необхідності виклику швидкої медичної допомоги, яку однак не викликали та самостійно оцінювали стан його здоров`я.

Вказує про порушення процедури розгляду справи та порушення його права на отримання правової допомоги, оскільки розгляд справи було проведено негайно без надання реальної можливості скористатись правом на захисника.

Позивач висловлює сумніви щодо упередженості дій поліції під час розгляду справи, адже до цього його неодноразові звернення щодо можливого викрадення дитячих речей та документів не отримали належного реагування. А приблизно за місяць до винесення оскаржуваної постанови під час одного зі звернень на спецлінію 102, йому повідомляли про можливість складання щодо нього матеріалів за ст. 183 КУпАП.

Позивач повідомляє, що твердження відповідача про нібито пасивну процесуальну поведінку позивача є безпідставними та саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності винесення оскаржуваної постанови.

На думку позивача, відповідач не надав належних та достатніх доказів наявності в діях позивача прямого умислу на завідомо неправдивий виклик поліції.

Ухвалою суду від 22.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.05.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідача, який належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, явку уповноваженого представника для участі у ньому не забезпечив.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, судом встановлено таке.

Згідно з постановою ЕГА № 2004663 від 02.04.2026 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 02.04.2026 в м. Ужгород, вул. Василя Драгомирецького (Можайського) 9А гр. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме здійснив виклик на лінію 102 та повідомив про те, що службовий автомобіль патрульної поліції здійснив наїзд на нього, також при цьому гр. ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в громадському місці.

Дії позивача кваліфіковано за ст. 183 КУпАП.

В обґрунтування складеної постанови відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію витягу ІПНП виклику позивача, відеозапис з реєстратора службового транспортного засобу та відеозаписи з бодікамер працівників поліції.

Вважаючи означену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: передбачені ст. 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою (ч. 1 ст. 254 КУпАП).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 258 КУпАП протоколи не складаються, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 7 ст. 258 КУпАП).

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Згідно із ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч. 1 ст. 283 КУпАП).

Судом встановлено, що 02.04.2026 капралом поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області Турянчиком Б. І. було винесено постанову серії ЕГА № 2004663 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови 02.04.2026 в м. Ужгород, вул. Василя Драгомирецького (Можайського) 9А гр. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме здійснив виклик на лінію 102 та повідомив про те, що службовий автомобіль патрульної поліції здійснив наїзд на нього, також при цьому гр. ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в громадському місці.

Згідно ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач повідомляв про ушкодження правої руки бічним дзеркалом службового транспорту працівників поліції, що стало підставою звернення позивачем на спецлінію 102.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з реєстратора службового транспортного засобу вбачається рух службового транспорту представників поліції заднім ходом та перебування позивача та його дружини з правої сторони від службового транспорту під час руху. Також, з дослідженого відеозапису встановлено, що в момент руху автомобіля позивач був повернений до автомобіля лівою стороною, а правою рукою тримав сигарету.

З досліджених в судовому засіданні відеозаписів з бодікамер працівників поліції встановлено прибуття працівників поліції за викликом позивача, огляд позивача на наявність ушкоджень, дослідження запису з реєстратора службового транспортного засобу та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З дослідженого в судовому засіданні витягу ІПНП щодо події № 273066503 встановлено зміст повідомлення: заявник ОСОБА_1 повідомив, що 5 хв. працівники поліції на службовому автомобілі «Міцубісі» боковим дзеркалом заднього виду зачепили йому руку та поїхали з місця події. Заявник не може відповісти чи отримав він травму. Заявник розмовляє агресивно, висловлюється нецензурною лайкою.

Ст. інспектором Григоренко О. С. надано рапорт від 02.04.2026 23:19, згідно з яким: прибувши на місце події було виявлено заявника ОСОБА_1 , який повідомив, що поліцейські, які були на його попередньому зверненні, зачепили йому руку боковим дзеркалом службового транспортного засобу та покинули місце події. Проведеною перевіркою встановлено, що на місці перебував наряд Олімп-0302 (Зорочев/НГУ), яких було викликано на місце події. Переглянувши відеозапис з реєстратора, який розміщений в службовому транспортному засобі «Мітсубісі Оутлендер» н. з 4634 було встановлено, що вищезазначений факт не підтвердився.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови, при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення поліцейським було здійснено виїзд на місце події, проведена належна оцінка наявних доказів та повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи. На підставі чого, з`ясовано наявність умислу позивача на повідомлення поліції неправдивих відомостей, тобто було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Позивачем не надані дані, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших не передбачених законом дій, які б порушували його права, інтереси або створювали загрозу його здоров`ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.

Судом також враховано наведену в позовній заяві твердження позивача, згідно з яким позивачем ставилась вимога викликати слідчо-оперативну групу для реагування на викрадення документів та ігнорування 29 попередніх заяв.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм логічно випливає, що наявність обов`язку у суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, не звільняє іншу сторону від обов`язку довести перед судом обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, відповідачем доведено та позивачем не спростовано факт безпідставного виклику працівників поліції 02.04.2026 ОСОБА_1 . У його діях мали місце як об`єктивні так і суб`єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що були підтверджені під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом установлено, що, під час винесення оскаржуваної постанови, капрал поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області Турянчик Б. І. діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений нормами Закону України «Про Національну поліцію» та КУпАП, неупереджено, з урахуванням усіх обставин справи, з дотриманням розумного балансу між необхідністю притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу, з необхідністю забезпечення громадського порядку, дотримуючись при цьому прав особи під час притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема на участь у процедурі прийняття рішення.

Стосовно тверджень позивача про порушення права на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відбувся у його присутності на місці вчинення правопорушення. При цьому, позивачу було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України та надано можливість зателефонувати адвокату та отримати правничу допомогу в розумний строк. Крім того, працівниками поліції було запропоновано позивачу надати письмові пояснення, від надання яких позивач відмовився. Копію постанови надано на місці оформлення правопорушення під підпис.

Суд зауважує, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомив про необхідність виклику йому адвоката саме представниками поліції.

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що у разі звернення осіб, зокрема, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт, про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або надходження інформації про затриманих осіб від близьких родичів та членів їхніх сімей, перелік яких визначено Кримінальним процесуальним кодексом України, центр з надання безоплатної правничої допомоги зобов`язаний прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з моменту затримання особи.

Порядком інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено загальні вимоги та механізм інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги про випадки затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, застосування адміністративного затримання чи адміністративного арешту або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно органами (посадовими особами), уповноваженими здійснювати адміністративне затримання, органами досудового розслідування, слідчими, дізнавачами, прокурорами, службовими особами, відповідальними за перебування затриманих, іншими уповноваженими службовими особами, а також особами, затриманими за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, затриманими на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, особами, до яких застосовано адміністративне затримання, адміністративний арешт або обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, близькими родичами та членами їх сімей, перелік яких визначено Кримінальним процесуальним кодексом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, його представниками чи регіональними представництвами.

Матеріали справи не містять доказів застосування щодо позивача заходів адміністративного затримання чи адміністративного арешту. Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав забезпечення участі адвоката для надання правничої допомоги позивачу саме представниками поліції.

Судом не встановлено істотних порушень норм процесуального права під час притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності та винесення постанови серії ЕГА № 2004663 від 02.04.2026.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про порушення його процесуальних прав працівниками поліції під час притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що надані представником відповідача відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та процес складання відповідних матеріалів відносно позивача.

Тобто у матеріалах справи наявні належні докази, які свідчать про те, що позивач повідомляючи інформацію на лінію «102», цілком розумів та усвідомлював, що вона є неправдивою, і бажав даремного виїзду на місце виклику працівників спецслужби.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, рішення від 10.02.2010).

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі ст. 121, 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд

ухвалив:

постанову ЕГА № 2004663 від 02.04.2026 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Ф. Ернста, будинок 3 в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 88006, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця М. Польового, будинок 2.

Суддя В. В. Чепка