Рішення № 137213915, 01.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2978/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши заяву (вхідний № 11865 від 18 травня 2026 року) представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про відшкодування судових витрат на правову допомогу по справі

за позовом Комунальний заклад охорони здоров`я "Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики", м. Харків до Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича, м. Чугуїв про про визнання недійсним договору за участю Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача не з`явився

прокурора Трофіменко О.О., посвідчення № 068189 від 01.11.2022

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальний заклад охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича, м. Чугуїв, в якій просить суд визнати недійсним договір відповідального зберігання №0204/20-1 від 02 квітня 2020 року укладений між Комунальним закладом охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я" (код ЄДРПОУ 02001920) та Фізичною особою-підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо зберігання товару "Альбом для зразків" - код ДК 021:2015:22840000-0 (альбом для фотографій).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 травня 2026 року у позові відмовлено повністю.

18 травня 2026 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича подано заяву (вхідний № 11865) про відшкодування судових витрат на правову допомогу, відповідно до якої відповідач просить суд стягнути з позивача 40108,65 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2026 року призначено заяву (вхідний № 11865 від 18 травня 2026 року) представника Фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича про відшкодування судових витрат на правову допомогу в судовому засіданні на 26 травня 2026 року о 15:30 годин.

26 травня 2026 року через систему "Електронний суд", представником Фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича подано заяву (вхідний № 12664) про розгляд справи без участі відповідача та його представника, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 26 травня 2026 року на підставі статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді заяви (вхідний № 11865 від 18 травня 2026 року) представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про відшкодування судових витрат на правову допомогу до 01 червня 2026 року о 15:00 годин.

01 червня 2026 року через систему "Електронний суд", Харківською місцевою прокуратурою № 4 подані заперечення (вхідний № 13200), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданій заяві просить задовольнити заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Прокурор у судовому засіданні та у наданих запереченнях просить відмовити у задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Розглянувши матеріали справи та заяви представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про відшкодування судових витрат на правову допомогу, вислухавши пояснення прокурора, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 126 Кодексу, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Кодексу). У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 12 лютого 2021 року між адвокатом Прядко Олександром Олександровичем (адвокатом) та Фізичною особою - підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем (клієнтом) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 6/21.

Згідно пункту 1.1. договору за цим договором адвокат бере на себе зобов`язання здійснити представництво або надати інші види правової допомоги клієнту у господарській справі №922/2978/20 на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 1.5. договору правова допомога вважається наданою після підписання Акту приймання - передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печаткою (за наявності)

Згідно пункту 3.1. договору гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва, надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Відповідно до 3.2. договору розмір гонорару обчислюється від кількості годин, витрачених адвокатом на виконання доручення клієнта.

Згідно пункту 3.3. договору вартість 1 години роботи адвоката складає 50% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на дату укладання цього договору або додаткових угод до нього.

Відповідно до пункту 10.1. договору цей договір укладено у двох автентичних примірниках, по одному для кожної сторони.

18 лютого 2021 року сторони погодили вартість послуг із надання професійної правничої допомоги у господарській справі у акті прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно погодженого сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт адвокатом Прядко Олександром Олександровичем виконано: складання заяви про вступ у справу, ознайомлення із матеріалами справи і формування правової позиції захисту від позову, складання процесуальних заяв щодо залишення позову без розгляду, залишення заяви прокурора про вступ у справу без задоволення, про розподіл судових витрат, участь у судовому розгляді 15 лютого 2021 року. Вартість послуг склала 13687,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту виконаних робіт № INV-000040 від 19 лютого 2021 року послуги з надання правової (правничої) допомоги були надані якісно та у відповідності до домовленості сторін, клієнт не має зауважень до повноти, якості, обсягу, своєчасності, ціни наданої за цим актом правової (правничої) допомоги.

Розрахунок із оплати послуг адвоката Фізичною особою - підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем здійснено у готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів у касу адвоката, що підтверджується квитанціями №1 від 19 лютого 2021 року на суму на 10000,00 грн та №2 від 22 лютого 2021 року на суму 3687,50 грн.

Раніше, як свідчать матеріали справи, представництво інтересів Фізичної особи - підприємця Панова Андрія Миколайовича здійснював адвокат Донський Дмитро Борисович на підставі договору від 31 серпня 2020 року, який передбачав фіксований гонорар за надання правничої допомоги у господарському суді Харківської області у розмірі 12000,00 грн.

Так, в період із 31 серпня 2020 року по 08 грудня 2020 року адвокат Донський Дмитро Борисович, відповідно до погодженого сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт виконав: складання відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях 19 жовтня 2020 року, 16 листопада 2020 року, 08 грудня 2020 року.

Розрахунок із оплати послуг адвоката Фізичною особою - підприємцем Пановим Андрієм Миколайовичем здійснено у готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів у касу адвоката, що підтверджується квитанціями №4 від 20 лютого 2021 року на суму на 10000,00 грн та № 5 та 21 лютого 2021 року на суму 2000,00 грн.

Після винесення ухвали Господарським судом Харківської області від 17 лютого 2021 року про залишення позовної заяви Комунального закладу охорони здоров`я "Харківський міський центр здоров`я" без розгляду, відповідачем були понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представником відповідача було надано додаткові послуги, серед яких подання заяви про ухвалення додаткового рішення, подання апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, подання клопотань про поновлення провадження, участь у судовому розгляді, подання інших заяв із процесуальних питань на загальну суму 14421,15 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №INV-000235 від 09 травня 2026 року.

Таким чином загальний розмір витрат на правову допомогу складає суму у розмірі 40108,65 грн.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу підлягають розподілу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на правову (правничу) допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Кодексу).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи суму задоволення позовних вимог, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг на правову допомогу в сумі 40108,65 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в сумі 40108,65 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву (вхідний № 11865 від 18 травня 2026 року) представника Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича про відшкодування судових витрат на правову допомогу задовольнити.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров`я "Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики" (61068, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова, буд. 179, код ЄДРПОУ 37459696) на користь Фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 40108,65 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне додаткове рішення складено "08" червня 2026 р.

Суддя П.В. Хотенець