Рішення № 137213914, 01.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/4049/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши заяву (вхідний № 12575 від 25 травня 2026 року) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відшкодування судових витрат на правову допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ", м. Харків про та зустрічним позовом до про стягнення 3659520,02 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД", м. Київ стягнення 1163021,90 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 травня 2026 року первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" заборгованість за договором № 1405225 від 14 травня 2025 року в сумі 3659520,02 грн, яка складається з: 3629982,90 грн авансових платежів та 29537,12 грн 3% річних, а також 54947,68 грн судового збору; в зустрічному позові відмовлено повністю.

25 травня 2026 року через систему "Електронний суд", представником Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" подано заяву (вхідний № 12575) про відшкодування судових витрат на правову допомогу, відповідно до якої відповідач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ" 80000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2026 року призначено заяву (вхідний № 12575 від 25 травня 2026 року) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відшкодування судових витрат на правову допомогу в судовому засіданні на 01 червня 2026 року о 14 годин.

29 травня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ" подані заперечення (вхідний № 13052) на заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відшкодування судових витрат на правову допомогу.

01 червня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "НК БУД" подано клопотання (вхідний № 13109) про відкладення розгляду заяви.

Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відкладення розгляду заяви зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Заяву (вхідний № 12575) про відшкодування судових витрат на правову допомогу представником Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" було подано до суду 25 травня 2026 року.

Строк протягом якого відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалює додаткове судове рішення спливає 04 червня 2026 року.

Враховуючи, що спливає строк розгляду заяви та продовження строку розгляду заяви про відшкодування судових витрат на правову допомогу, діючим законодавством не передбачено, суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відкладення розгляду заяви.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ" у судове засідання не з`явився, у наданих запереченнях проти заяви про відшкодування судових витрат на правову допомогу заперечує.

Розглянувши матеріали справи та заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відшкодування судових витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно частини 2 статті 126 Кодексу, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Кодексу). У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 18 березня 2025 року між Адвокатським об`єднанням "ЕФ ТІ ЛІГАЛ" (виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК БУД" (клієнтом) укладено договір № 18/03 про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. договору відповідно до умов даного договору виконавець, зобов`язується за завданням клієнта протягом дії даного договору надавати за винагороду клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити вартість наданої виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою сторін у даному договорі.

Згідно пункту 2.1. договору питання, щодо яких надається правнича допомога за договором, формуються клієнтом у замовленні.

Відповідно до пункту 2.2. обсяг та зміст правничої допомоги, строк виконання, умови оплати, порядок здійснення платежів та інші умови формуються у замовленні за взаємним погодженням сторін. Погодження замовлення підписується виконавцем та клієнтом, після чого становить невід`ємну частину договору.

Згідно 3.1. договору плата (гонорар) за договором та порядок розрахунків визначається та погоджується сторонами в замовленні. Якщо у виключних випадках, сторони не визначили плату (гонорар) у замовленні, він вказується в Акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.

Відповідно до пункту 3.2. договору підтвердженням надання правничої допомоги є підписаний сторонами Акт надання правничої допомоги.

Згідно пункту 3.3. договору клієнт зобов`язаний підписати та надати виконавцю Акт надання правничої допомоги протягом 5 днів з моменту його отримання.

Відповідно до пункту 3.6. договору клієнт зобов`язаний оплатити виконавцю суму зазначену в Акті надання правничої допомоги протягом 3 банківських днів з моменту підписання такого акту, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.

Згідно пункту 3.9 договору клієнт зобов`язується відшкодувати понесені виконавцем витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги за договором. Усі витрати сплачуються на підставі документів, що їх підтверджують.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту № 2/2025 приймання-передачі наданих послуг від 30 жовтня 2025 року клієнт прийняв надану виконавцем професійну правничу допомогу на суму 24000,00 грн; згідно акту № 3/2025 приймання-передачі наданих послуг від 15 грудня 2025 року клієнт прийняв надану виконавцем професійну правничу допомогу на суму 20000,00 грн; згідно акту № 1/2026 приймання-передачі наданих послуг від 18 травня 2026 року клієнт прийняв надану виконавцем професійну правничу допомогу на суму 36000,00 грн;

Також суми витрат на правову допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "НК БУД" підтверджується рахунком - фактурою № 30-10/25 від 30 жовтня 2025 року, рахунком - фактурою № 15-012/25 від 15 грудня 2025 року та рахунком - фактурою № 05-04/26 від 18 травня 2026 року.

Отримання зазначених коштів підтверджується платіжними інструкціями: № 1CADDBFD-0 від 05 листопада 2025 року на суму 24000,00 грн; F5BF876A-A від 19 грудня 2025 року на суму 20000,00 грн; BE1173E4-3 від 19 травня 2026 року на суму 36000,00 грн.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у даній справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу підлягають розподілу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені позивачем в даній справі на правову (правничу) допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Кодексу).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи суму задоволення позовних вимог, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг на правову допомогу в сумі 80000,00 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в сумі 80000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву (вхідний № 12575 від 25 травня 2026 року) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" про відшкодування судових витрат на правову допомогу задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСГАРД КОМПАНІ" (61032, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова, буд. 247, офіс 907, код ЄДРПОУ 42141140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НК БУД" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 38526899) 80000,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне додаткове рішення складено "08" червня 2026 р.

Суддя П.В. Хотенець