Ухвала суду № 137213863, 01.06.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01 червня 2026 рокуСправа № 921/38/26УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумський І.П.

розглянув заяву б/н від 01.05.2026 (вх. №3368 від 01.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника

у справі

за заявою боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про неплатоспроможність фізичної особи.

За участі від:

кредитора ОСОБА_2

боржника не з`явився

арбітражного керуючого не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність Доскоча Руслана Олеговича.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2026: відкрито провадження у справі №921/38/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_3 ; попереднє засідання призначено на 04.05.2026.

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 05.03.2026 (номер публікації 78665).

01.05.2026 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп подало заяву б/н від 01.05.2026 (вх. №3368), в якій просило визнати кредиторські (грошові) вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 4491,90 грн заборгованості, 5324,80 грн судового збору, 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Зміст заяви від 01.05.2026 вказаує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на підставі укладеного 20.04.2026 між ним та ТОВ Фінансова компанія Кіф договору факторингу №20042026, а також на підставі укладеного 06.03.2026 між ним та ТОВ "Іннова-Нова" договору факторингу № 06032026, відповідно до умов яких ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп набуло право вимоги до боржника у даній справі.

При цьому, відповідно до змісту заяви сума 4491,90 грн складається з:

- 2594,90 грн: 1100 грн - заборгованість за тілом кредиту; 445,50 грн - заборгованість по пільговій відсотковій ставці; 1049,40 грн - заборгованість по стандартній процентній ставці, яка виникла на підставі укладеного боржником з ТОВ «ФК «Кіф» договору №2951073 від 20.12.2025;

- 1897 грн: 1000 грн заборгованості за тілом кредиту; 897 грн - заборгованості за відсотками, яка виникла на підставі укладеного боржником з ТОВ «Іннова-фінанс» договору №1420430823 від 28.08.2023.

За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп заявлено вимоги до Доскоча Р.О. після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для їх подання.

Ухвалою від 06.05.2026 заяву б/н від 01.05.2026 (вх. №3368 від 01.05.2026) ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп з кредиторськими (грошовими) вимогами до боржника у даній справі призначено до розгляду на 01.06.2026.

11.05.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 09.05.2026 (вх. №3598) арбітражного керуючого з повідомленням про результати розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп. За змістом поданої заяви арбітражний керуючий повідомив про часткове визнання грошових вимог на суму 3070,20 грн (1100 грн заборгованості за тілом кредиту та 970,20 грн заборгованості за відсотками згідно договору №2951073 від 20.12.2025, а також 1000 грн заборгованості за тілом кредиту за договором №1420430823 від 28.08.2023) та 5324,80 грн судового збору. Решту грошових вимог не визнає у зв`язку з нікчемністю положень кредитного договору №2951073 від 20.12.2025 в частині розміру процентів, відсутністю факту переходу права вимоги на суму 897 грн заборгованості за відсотками за договором №1420430823 від 28.08.2023, необґрунтованістю витрат на професійну правничу допомогу, оскільки положення КУзПБ (який є спеціальним у порівнянні з ГПК України) не містить норми, що включає компенсацію понесених кредитором витрат на правничу допомогу.

27.05.2026 ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп через систему "Електронний суд" подало додаткові пояснення б/н від 26.05.2026 (вх. №4082), у яких погодилось з проведеним керуючим реструктуризацією перерахунком суми відсотків за договором №2951073 від 20.12.2025, підтримуючи решту вимог своєї заяви.

Представником кредитора в судовому засіданні 01.06.2026 підтримано заяву від 01.05.2026 з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням додаткових пояснень від 26.05.2026.

Решта учасників справи не приймали участі в судовому засіданні 01.06.2026, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши вказану кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

20.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кіф (далі - товариство) та боржником (далі - клієнт) було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2951073 (далі кредитний договір), у якому сторони погодили, зокрема:

товариство надає клієнту кредит у гривні, а клієнт зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити передбачені цим договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 3.1);

сума кредиту складає 1100 гривень. Тип кредиту кредит (п.3.2);

строк пільгового кредитування 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором (далі за текстом графік платежів), що є додатком №1 до цього договору (п. 3.3.);

пільгова процентна ставка (знижка) фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду/наступного пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду/наступного пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка (п. 3.4.1);

стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду (п. 3.4.2);

денна процентна ставка на дату укладення цього договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України Про споживче кредитування: 970,20 (загальні витрати) грн /1100 (сума кредиту)) грн) / 90 (строк кредитування) дн * 100% = 0.98% в день (п. 3.6);

видача (надання) товариством кредиту клієнту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок клієнта за стандартом IBAN UA, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. Дата надання кредиту 20.12.2025 (п. 4.1);

клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 20.03.2026 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно графіку платежів (п. 4.2);

клієнт підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані у пункті 14 цього договору (або надані клієнтом товариству окремо) належать саме клієнту та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Клієнт погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим договором. Така взаємодія здійснюється товариством з урахуванням вимог законодавства (п. 8.3);

цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 20.03.2026, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором (п. 11.1).

цей договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п. 13.1);

цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України «Про електронну комерцію» (п. 13.2);

оскільки цей договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого Законом України «Про електронну комерцію», цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі (в т.ч. електронній), або через особистий кабінет. Сторони домовились, що примірник цього договору вважається отриманим клієнтом, якщо товариство його направило на електронну адресу вказану клієнтом в особистому кабінеті/договорі та/або безпосередньо в особистий кабінет. Електронні документи, створені в процесі взаємодії за цим договором через особистий кабінет зберігаються в особистому кабінеті клієнта, в якому клієнт має можливість переглядати укладений договір та інші документи, завантажити їх на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати у формі, що унеможливлює зміну їх змісту для наступного пред`явлення третім особам у разі виникнення такої необхідності. Примірник договору, а також додатки до нього надсилаються клієнту одразу після його підписання, але до початку надання кредиту (п. 13.3);

укладаючи цей договір, клієнт надає свою згоду/дозвіл на передачу/переуступку/відступлення будь-яких обов`язків товариства за цим договором іншій особі у будь-який час без додаткової згоди клієнта на це. Товариство зобов`язане повідомити клієнта про відступлення права вимоги протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування» (наприклад, шляхом направлення відповідного смс-повідомлення на зазначений клієнтом у своєму особистому кабінеті номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку або іншими каналами зв`язку, визначеними згідно п. 13.8.10 цього договору) (п. 13.8.9);

укладаючи цей договір, клієнт підтверджує, що ознайомився та погоджується з усіма умовами правил та договору, вивчив їх суть, зміст, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 13.9.1).

Додатком №1 до вищевказаного договору є графік платежів.

Відповідно до п. 14 договору «Адреси, реквізити та підписи сторін», а також додатку №1 до нього ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором LL874496.

Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 20.12.2025 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором LL578206.

На підтвердження послідовності дій боржника (як позичальника) при укладенні кредитного договору, заявник додає до цієї заяви Log-файл укладення електронного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № кредиту 2951073 від 20.12.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кіф надало ОСОБА_1 кредит в сумі 1100 грн, що не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

20.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кіф (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп (надалі - фактор) укладено договір факторингу №20042026 (надалі договір факторингу №20042026), відповідно до умов якого ТОВ ФК Кіф відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №2951073 від 20.12.2025.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу №20042026 клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Пунктом 2.1.3 договору факторингу №20042026 погоджено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в дату підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

20.04.2026 ТОВ Фінансова компанія Кіф та ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп підписано акт прийому передачі документів за договором факторингу №20042026.

Згідно з доданим до заяви витягом з реєстру прав вимог № 1 від 20.04.2026 до договору факторингу №20042026, ТОВ ФК Ел.Ен.Груп набуло право грошової вимоги до Доскоча Руслана Олеговича, що виникло за кредитним договором №2951073 від 20.12.2025, в сумі 2594,90 грн, з яких: 1100 грн - заборгованість за тілом кредиту (основна сума боргу); 445,50 грн - заборгованість по пільговій відсотковій ставці; 1049,40 грн - заборгованість по стандартній процентній ставці.

Відповідно до платіжної інструкції №1497 від 23.04.2026 ТОВ ФК Ел.Ен.Груп сплатило на користь ТОВ ФК Кіф 619936,58 грн згідно договору факторингу №20042026 від 20.04.2026.

Окрім цього, 28.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Іннова-фінанс (ідентифікаційний код 44127243) (надалі позикодавець) та Доскочем Русланом Олеговичем (надалі - позичальник) укладено договір про надання грошових коштів у позику №1420430823, у якому сторони погодили, зокрема:

за цим договором позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 1000 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та/або 1.5. цього договору, його додатків (п.1.1);

тип позики кредит (п. 1.1.1);

мета отримання кредиту для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.1.2);

процентна ставка фіксована (п. 1.1.3);

дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності ТОВ Іннова фінанс - 1.99% на день (726.35 річних) (п. 1.1.4);

процентна ставка позаакційна (базова) 2,99% на день (1091,35 % річних) (п.1.1.5);

строк позики (строк дії договору) становить 30 днів (п. 1.2);

дата надання позики 28-08-2023 (п. 1.3.1);

дата повернення позики 27-09-2023 (п. 1.3.2);

відповідно до умов правил товариства позичальник погоджується та беззастережно приймає умови, що акцептуючи оферту шляхом здійснення дій позичальником на укладення (прийняття) договору надання грошових коштів всі додаткові угоди та додатки, які можуть бути укладені у зв`язку із повним чи частковим невиконанням, вважаються підписаними та погодженими сторонами у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування» (п. 1.6);

невід`ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, ТОВ «Іннова фінанс» (далі - правила). Підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких у вільному доступі та https://finsfera.ua/raskritie_informacii/uridichna_informaciya (п. 5.1);

сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором у вигляді унікального буквено-цифрової комбінації відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму силу як і власноручний підпис (п.5.5);

позичальник засвідчує, що умови цього договору є зрозумілим, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу та недобросовісних положень відносно позичальника (п. 5.10);

позичальник підтверджує, що отримав підписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів (таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику), паспорт позики (п. 5.13);

Додатком №1 до вищевказаного договору є Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику.

Відповідно до п. 6 договору «Реквізити сторін», а також додатку №1 до нього ОСОБА_1 підписав договір одноразовим ідентифікатором 6n1eki3cz 28.08.2023 19:30.

Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 28.08.2023 одноразовим ідентифікатором i7oteu7gl. 28.08.2023 19:30.

Товариство з обмеженою відповідальністю Іннова-фінанс надало ОСОБА_1 кредит в сумі 1000 грн, що не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

До заяви додано детальний розрахунок заборгованості, за кредитним договором №1420430823, згідно якого, станом на 01.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Іннова фінанс» становить: 1000 грн - заборгованість за кредитом.

06.03.2026 між ТОВ Іннова-нова (ідентифікаційний код 44127243) (надалі клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №06032026 (надалі договір факторингу №06032026), відповідно до умов якого ТОВ Іннова-нова відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором про надання грошових коштів у позику №1420430823 від 28.08.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу №06032026 клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Пунктом 2.1.3 договору факторингу №06032026 погоджено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в дату підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

У п.2.7. договору факторингу №06032026 обумовлено, що у випадку, якщо станом на дату виникнення обставин, визначених в п.2.5 цього договору, боржник частково повернув заборгованість фактору або якщо після підписання реєстру прав вимог необхідний перерахунок заборгованості, сторони здійснюють такий перерахунок шляхом підписання додатковї угоди до цього договору, форма якої погоджена у відповідному додатку до цього договору.

06.03.2026 ТОВ Іннова-нова та ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп підписано акт прийому передачі документів за договором факторингу №06032026.

Згідно з доданим до заяви витягом з реєстру прав вимог № 2 від 06.03.2026 до договору факторингу №06032026, ТОВ ФК Ел.Ен.Груп набуло право грошової вимоги до Доскоча Руслана Олеговича, що виникло за кредитним договором №1420430823 від 28.08.2023, в сумі 1000 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Разом з тим, ТОВ ФК Ел.Ен.Груп до своєї заяви долучено виконаний ним, станом на 06.03.2026, розрахунок заборгованості за відсотками за період 28.08.2023 27.09.2023 (дії кредитного договору №1420430823), донарахованих ним самостійно на суму 897 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №1280 від 06.03.2025 на суму 2974436,06 грн, №1288 від 10.03.2026 на суму 1500000 грн, №1501 від 31.03.2026 на суму 1000000 грн, №1497 від 09.04.2026 на суму 1273715 грн, ТОВ ФК Ел.Ен.Груп здійснило оплати на користь ТОВ Іннова-нова згідно договору факторингу №06032026 від 06.03.2026.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 05.03.2026 (номер публікації 78665) та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Після закінчення встановленого ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, а саме 01.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп через систему "Електронний суд" подало до Господарського суду Тернопільської області заяву б/н від 01.05.2026 (вх. №3368) з грошовими вимогами до боржника в сумі 4491,90 грн у справі №921/38/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно з п.6 ч.1 ст.120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відносини між кредитодавцями та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України від 15.11.2016 за № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (надалі - Закон № 1734-VIII).

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 1 Закону № 1734-VIII споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 5 розділу І Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, до Закону України "Про споживче кредитування" внесено зміни, зокрема стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".

Суд враховуючи додаткові пояснення кредитора, перерахунок відсотків щодо розміру денної процентної ставки, який не суперечать Закону України "Про споживче кредитування", визнає заявлені кредитором грошові вимоги в сумі 970,20 грн як заборгованість за відсотками за користування позикою згідно договору №2951073 від 20.12.2025.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За відсутності в матеріалах справи додаткової угоди до договору факторингу №06032026 щодо необхідності перерахунку заборгованості, яка виникла на підставі договору №1420430823, з урахуванням ст. 1077 ЦК України, суд враховує фактично переданий розмір грошових вимог згідно договору факторингу №06032026, не зважаючи на зазначену в розрахунку кредитора ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» донараховану ним самостійно суму заборгованості за відсотками згідно договору №1420430823.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп до боржника підлягають частковому визнанню на суму 3070,20 грн:

1100 грн - заборгованість за тілом кредиту; 970,20 заборгованість за відсотками, яка виникла на підставі укладеного боржником з ТОВ «ФК «Кіф» договору №2951073 від 20.12.2025;

- 1000 грн заборгованості за тілом кредиту, яка виникла на підставі укладеного боржником з ТОВ «Іннова-фінанс» договору №1420430823 від 28.08.2023.

Нараховані відсотки в сумі 897 грн згідно договору №1420430823 від 28.08.2023 та 424,70 грн згідно договору №2951073 від 20.12.2025 визнанню не підлягають.

У заяві з вимогами до Доскоча Р.О. ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп просить покласти на боржника витрати кредитора на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн та судовий збір в сумі 5324,80 грн.

Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, до заяви з вимогами до боржника надано:

- договір про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025, укладений між Адвокатським бюро "Калачик та партнери" (як адвокатом) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (як клієнтом);

- Акт від 30.04.2026 про надання правничої (правової) допомоги до договору № 8/2025 від 18.11.2025;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1247554 від 18.11.2025.

Згідно п.1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10 днів з дня підписання відповідного акту.

Договір набрав чинності з 18.11.2025 і діє до 18.11.2026 (2.1 договору).

Відповідно до акту про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2026, підписаного сторонами, ними підтверджено, що адвокатом в повному обсязі надано послуги з правничої допомоги щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі №921/38/26 про неплатоспроможність Доскоча Р.О., а саме здійснено:

аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок, тривалістю 1 год, вартістю 1000 грн;

аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, тривалістю 1 год, вартістю 1000грн;

визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, тривалістю 1 год, вартістю 1000 грн;

підготовку заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45-47, 122 КУзПБ, тривалістю 2 год, вартістю 2000 грн;

підготовку пакету документів для подання до суду в ЄСІТС, тривалістю 1 год, вартістю 1000 грн. Загальна вартість послуг склала 6000 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та відносяться: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (частина перша статті 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (частина друга статті 133 КУзПБ).

Інтереси ТОВ ФК Ел.Ен.Груп у справі №921/38/26 представляв адвокат Калачик Володимир Вікторович, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва серії №000529, виданого 30.11.2018 Радою адвокатів Чернігівської області.

Відомостей про зупинення або припинення права Калачика В.В. на заняття адвокатською діяльністю Єдиний реєстр адвокатів України не містить.

Судом з`ясовано, що адвокат Калачик В.В. відповідно до умов договору №8/2025 від 18.11.2025, виданого Адвокатським бюро «Калачик та партнери» ордера на надання правничої допомоги серії АА №1247554 від 18.11.2025, від імені ТОВ ФК Ел.Ен.Груп здійснював представництво інтересів кредитора у даній справі, а саме:

- підготував з метою подачі до суду заяву про грошові вимоги кредитора до боржника від 01.05.2026 з додатками; додаткові пояснення від 26.05.2026 з додатками.

- приймав участь в судовому засіданні 01.06.2026.

Суд зазначає, що договором №8/2025 від 18.11.2025 не обумовлено фіксованого розміру оплати послуг адвоката.

Суд зазначає, що кредитором надано належні докази на підтвердження наданих йому послуг правничої допомоги.

Наведені Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 висновки спростовують твердження арбітражного керуючого щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" у частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ Фінансова компанія Ел.Ен.Груп б/н від 01.05.2026 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 921/38/26 з мотивів наведених вище, та визнання заявлених вимог в розмірі 3070,20 грн (2100 грн тіло кредиту, 970,20 грн відсотки), які підпадають під другу чергу задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви та 6000 грн - витрат на правову допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першоюцієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства,

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 01.05.2026 (вх. №3368 від 01.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп про визнання кредиторських (грошових) вимог задоволити частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп (01001, м Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, оф.89, ідентифікаційний код 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в розмірі 3070,20 грн заборгованості, а також 5324,80 грн витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви та 6000 грн витрат на правову допомогу.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора:

- 5324,80 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог та 6000 грн - витрат на правову допомогу (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);

- 3070,20 грн (2100 грн тіло кредиту, 970,20 грн відсотки) - вимоги другої черги.

3. Решту вимог заяви б/н від 01.05.2026 (вх. №3368 від 01.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ел.Ен.Груп про визнання грошових вимог до боржника відхилити.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Мотальовій - Кравець В.Ю. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника по справі №921/38/26.

5. Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України.

6. Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08 червня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський