Ухвала суду № 137213480, 09.06.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/704/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Федишина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Панасюк Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» в особі Старокостянтинівського центру обслуговування клієнтів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» в особі Старокостянтинівського центру обслуговування клієнтів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

В судове засідання представник позивача, належно повідомлена про день, час та місце судового розгляду справи надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного висновку.

З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4/2384 від 25.05.2026 на запит суду вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11.02.2026 призваний на військову службу до Збройних Сил України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження в справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження в справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження в справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності в сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються в провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Таким чином, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження в справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в складі Збройних сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 754/947/22, провадження № 14-74цс25 висловила позицію про те, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження в справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Введення на території України воєнного стану для забезпечення відсічі та стримування агресії російської федерації можливостями ЗСУ передбачає, що настає особливий період, упродовж якого здійснюється мобілізація.

В зв`язку з оголошенням воєнного стану на всій території України ЗСУ починає функціонувати на всій території України в умовах особливого періоду, який передбачає переведення ЗСУ в повному складі на території усієї України на воєнний стан, зокрема організацію і штат воєнного часу.

Відповідно, будь-який військовослужбовець в Україні, мобілізований до ЗСУ, який здійснює військову службу в конкретній військовій частині під час воєнного стану, введеного Указом, є таким, що перебуває в штаті воєнного часу ЗСУ, які переведені на воєнний стан.

Військовослужбовець може перебувати у військовій частині ЗСУ, яка незадіяна до ведення воєнних (бойових) дій, але це не виключає його оперативного відрядження до іншої військової частини, яка задіяна у відповідних діях. На переконання колегії суддів, у цьому й полягає одна зі складових функціонування ЗСУ в умовах особливого періоду. Це саме стосується, наприклад, військовослужбовців, які відряджені до військових адміністрацій.

Тому, з урахуванням процесуальних прав військовослужбовця, в пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України мова йде саме про переведення ЗСУ на воєнний стан. Ця норма процесуального права не містить виключень щодо ситуацій, коли здійснення конкретних завдань військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі у військовій частині ЗСУ під час воєнного стану, об`єктивно не перешкоджають йому приймати участь у судових засіданнях. У цьому випадку, до внесення змін у процесуальне законодавство, використання військовослужбовцем свого права залежить від його власної волі.

З урахуванням зазначеного слід прийти до висновку, що в даній справі існують обставини, які, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження в справі, а тому обов`язком суду є зупинення провадження в справі до припинення перебування відповідача в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

При цьому суд зауважує, що не порушує доступ позивача до правосуддя та гарантує дотримання процесуальних прав обох сторін, їх право на справедливий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись стст. 186, 247, 251, 253, 260, 352-355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» в особі Старокостянтинівського центру обслуговування клієнтів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію зупинити до припинення відносно відповідача обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення причин, які стали підставою для зупинення провадження в даній справі.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Федишин