Рішення № 137213447, 09.06.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/698/26

Провадження № 2/674/752/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 72486,95 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 72 486,95 грн за кредитним договором № Z52.19768.005920567 від 07.11.2019 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором акціонерним товариством "Ідея Банк". За результатами укладення договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перейшло до позивача.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань, правових наслідків відступлення права вимоги та особливостей укладення і виконання кредитних договорів, а також норми Закону України "Про споживче кредитування".

Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 10.04.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № Z52.19768.005920567 від 07.11.2019, який є змішаним договором у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК України та поєднує елементи кредитного договору і договору добровільного страхування життя. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит готівкою у сумі 37 200,00 грн з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,01% річних, строком на 36 місяців, з кінцевою датою повернення 07.11.2022. Із суми кредиту 7 200,00 грн спрямовано на сплату страхового внеску за договором добровільного страхування життя, решту коштів перераховано на банківський рахунок, реквізити якого відповідач самостійно вказала первісному кредитору.

Невід`ємними складовими кредитного договору є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБОФО), Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, з умовами яких відповідач погодилася, підписавши договір.

Видачу кредитних коштів у сумі 37 200,00 грн підтверджено ордером-розпорядженням про видачу кредиту та випискою по рахунку. Часткове погашення кредиту відповідачем призвело до зменшення заборгованості за тілом кредиту до 23 767,86 грн.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість у сумі 72 486,95 грн, з яких: 23 767,86 грн заборгованість за тілом кредиту; 7,15 грн заборгованість за процентами; 48 711,94 грн заборгованість за комісією. Пеня, штрафи, інфляційні втрати та 3% річних позивачем до стягнення не заявлялися.

Заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором була передана первісним кредитором позивачу на підставі договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору, в якому зазначено відповідача, кредитний договір та розмір заборгованості.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором у неї виникла заборгованість перед первісним кредитором, а за результатами укладення договору факторингу право вимоги за заборгованістю відповідача перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані з невиконанням останньою зобов`язань за укладеним нею кредитним договором. Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України і Законом України "Про споживче кредитування".

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором. Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України повернути їх на умовах та у строк, передбачені укладеним договором. При цьому в матеріалах справи документів, які б підтверджували повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, немає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив таке.

Заборгованість за тілом кредиту у сумі 23 767,86 грн та за процентами у сумі 7,15 грн нарахована відповідно до умов кредитного договору. Процентна ставка у розмірі 0,01% річних узгоджена сторонами та не перевищує жодних установлених законом обмежень. Зазначені складові заборгованості суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Водночас щодо заявленої до стягнення заборгованості за комісією у сумі 48 711,94 грн суд зазначає таке.

Як вбачається з паспорта споживчого кредиту та графіка платежів, спірна комісія є платою за обслуговування кредитної заборгованості, встановленою у розмірі 3,69% щомісячно від початкової суми кредиту. За своєю правовою природою така комісія не є платою за окрему фінансову чи іншу послугу, надану споживачу, а є платою за дії, які кредитодавець вчиняє з обслуговування наданого ним кредиту у власному інтересі.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування врегульовано Законом України "Про споживче кредитування", який був чинним на момент укладення кредитного договору. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги, тобто платежі, що відповідають реально наданим споживачеві послугам.

Суд виходить з того, що встановлення кредитодавцем щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, яка не відповідає жодній окремій послузі, наданій споживачеві, а опосередковує звичайні дії банку з адміністрування власного кредиту, суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3 ЦК України, та не узгоджується з вимогами ст. 509, 627, 628 ЦК України і наведеними положеннями Закону України "Про споживче кредитування". Така умова покладає на споживача надмірний обов`язок, не забезпечений зустрічним наданням.

Зазначений підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), що не пов`язана з наданням споживачеві самостійної послуги, не підлягає стягненню.

Про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту Верховний Суду звертав увагу у постановах від 07.04.2021 у справі №766/8096/20, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19.

Відтак суд доходить висновку, що нарахування та стягнення з відповідача комісії у сумі 48 711,94 грн є неправомірним, а в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі: основний борг 23 767,86 грн, проценти за користування кредитом 7,15 грн, загалом 23 775,01 грн. У задоволенні решти позовних вимог (стягнення комісії у сумі 48 711,94 грн) слід відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

З`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 72 486,95 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 23 775,01 грн, що становить 32,8% від заявленої суми, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 873,24 грн.

Що стосується заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, суд зазначає таке. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд враховує, що дана цивільна справа є малозначною. Нормами Цивільного процесуального кодексу України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена ціна послуг повинна відповідати складності спору та обсягу робіт, часу, витраченому на виконання відповідних робіт. Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 747 від 02.02.2026 та витяг з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, суд доходить висновку, що ці витрати підтверджені належними доказами.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 8 199,75 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 3, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 627, 628, 629, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, Законом України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за кредитним договором № Z52.19768.005920567 від 07.11.2019 у сумі 23 775,01 грн, з яких:

- сума заборгованості за основною сумою боргу - 23767,86 грн;

- сума заборгованості за відсотками - 7,15 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" судові витрати у сумі 873,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" витрати на правничу допомогу в сумі 8 199,75 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (місцезнаходження: м. Київ вул. Ґедройця Єжи , буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2026 року.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ