Рішення № 137212299, 02.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Справа № 916/5121/25Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України (52150, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт. Вишневе(з), вул. Тимірязєва, буд. 4; код ЄДРПОУ 00496656),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРЗАН КАРГО" (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 15/17; код ЄДРПОУ 43614280),

про стягнення 384885,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Кислий Є.І., ордер серія АЕ № 1450874;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

Ерастівська дослідна станція державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРЗАН КАРГО" про стягнення суми заборгованості у розмірі 384885,94 грн, яка складається з 234954,53 грн заборгованість за поставлений товар, 99594,19 грн пені, 10551,85 3% річних, 39785,37 - інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на поставки товару № 24052024/P/ED-BC від 24.05.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу № 916/5121/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 26.12.2025 прийнято позовну заяву Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5121/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2026 о 10:30 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.02.2026 о 10:30 год.

Ухвалою суду від 10.02.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/5121/25 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі на 18.03.2026 о 10:00 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.03.2026 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 18.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/5121/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2026 о 10:00 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 16.04.2026 о 10:00 год.

16 квітня 2026 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 20.04.2026 призначено судове засідання у справі № 916/5121/25 на 19.05.2026 о 15:10 год.

У судовому засіданні 19.05.2026 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 15:30 год. 02.06.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 повідомлено ТОВ "БУРЗАН КАРГО", що наступне судове засідання у справі № 916/5121/25 призначено на 02.06.2026 о 15:30 год.

02 червня 2026 року до суду від Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України надійшло клопотання про долучення доказів.

Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 02.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду і повідомлено представника позивача про час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 24 травня 2024 року між Ерастівською дослідною станцією Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (надалі постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРЗАН КАРГО" (надалі покупець або відповідач) був укладений Договір на поставки товару № 24052024/P/ED-BC (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити зерно - просо, не насіннєве (код УКТ ЗЕД: 1008 29 0000) українського походження врожаю 2023, іменований надалі "Товар".

Відповідно до умов п. 1.2. Договору постачальник гарантує покупцю, що Товар є його власністю і вільний від прав третіх осіб: не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом, не є спільною власністю.

Відповідно до умов п. 2.1. Договору кількість, одиниця виміру товару вказується у Специфікаціях (Додаток № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною даного Договору та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію товару. Кількість поставленого товару визначається згідно реєстру від складу покупця.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору право власності на товар та ризик його втрати переходить до покупця з часу отримання товару в місці поставки, що підтверджується підписанням сторонами товарно-транспортної накладної.

Відповідно до умов п. 7.1. Договору пункт відвантаження: склад постачальника - 52150. Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт. Вишневе, вул. Тимірязєва, 4.

Відповідно до умов п. 8.1. Договору передача товару здійснюється партіями на складі покупця.

Відповідно до умов п. 8.2. Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 червня 2024 року, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Відповідно до умов п. 10.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до умов п. 10.3. Договору у випадку прострочення терміну (строку) оплати Товару на умовах відстрочення після факту отримання товару покупцем, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

24 травня 2024 року сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки товару № 24052024/P/ED-BC від 24.05.2024 року, що є Додатком №1 до Договору.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 на умовах Договору поставки № 24052024/P/ED- ВС від 24 травня 2024 року постачальник зобов`язується поставити товар за цінами та в кількості, що зазначено в специфікації: товар просо українського врожаю 2023 року, кількість +/- 10% - 200, одиниця тонна, ціна без ПДВ, грн 6333,33, сума без ПДВ, грн 1266666,00. Сума ПДВ: 253333,20 грн. Усього з ПДВ: 1519999,20 грн.

Згідно п. 3 Специфікації, строк поставки: з 27.05.2024 року до 20.06.2024 року включно.

30 травня 2024 року постачальником було поставлено покупцю просо українського походження врожаю 2023 року в кількості 52,22 т. на загальну суму 396871,79 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 116 від 30.05.2024.

31 травня 2024 року постачальником було поставлено покупцю просо українського походження врожаю 2023 року в кількості 51,79 т. на загальну суму 393603,79 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 117 від 31.05.2024.

10 червня 2024 року постачальником було поставлено покупцю просо українського походження врожаю 2023 року в кількості 51,07 т. на загальну суму 388131,79 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 120 від 10.06.2024.

14 червня 2024 року постачальником було поставлено покупцю просо українського походження врожаю 2023 року в кількості 46,20 т. на загальну суму 351119,82 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 125 від 14.06.2024.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору на товар, що постачається постачальником зобов`язується надати покупцю наступні документи: рахунок - фактуру, видаткову накладну, ТТН та відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженою платником особи, та зареєстровано в СРПН в строки - до 14 календарних днів. Оригінали вказаних документів повинні бути передані разом з товаром, але не пізніше 7 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до умов п. 6.1. Договору оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику у розмірі 80% після завантаження авто на складі по вазі, решта 20% - після отримання оригіналів документів від постачальника, та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі.

Згідно п. 6.2. Договору вид розрахунків: безготівковий.

Відповідно до умов п. 6.4. Договору днем виконання покупцем грошових зобов`язань по оплаті товару є день зарахування повної суми вартості товару на поточний рахунок постачальника.

Позивач вказує, що відповідачем було сплачено 80% вартості товару за видатковими накладними, що підтверджується платіжними інструкціями № 1193 від 30.05.2024 на суму 330726,49 грн, № 1202 від 31.05.2024 на суму 328003,16 грн, № 1219 від 12.06.2024 на суму 323443,16 грн, № 1235 від 14.06.2024 на суму 292599,85 грн, № 1305 від 16.07.2024 на суму 20000,00 грн. Отже, покупцем було всього сплачено за поставлений товар 1294772,66 грн.

Таким чином, за поставлений товар покупцем була недоплачена сума в розмірі 234954,53 грн, що складає 20% від вартості поставленого товару без ПДВ.

Також за наслідками переговорів, покупець 04.06.2025 надав постачальнику гарантійний лист за вих. № 0406/25-1 від 04.06.2025, в якому зобов`язався погасити наявну заборгованість перед постачальником в розмірі 234954,53 грн до 30 червня 2025 року.

Позивач зазначає, що згідно даних з Єдиного реєстру податкових накладних Ерастівською дослідною станцією державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України зареєстровані наступні податкові накладні:

- Податкова накладна № 22 від 30.05.2024, зареєстровано 31.05.2024 на суму 330726,50 грн та ПДВ в розмірі 66145,30 грн;

- Податкова накладна № 25 від 31.05.2024, зареєстровано 31.05.2024 на суму 328003,20 грн та ПДВ в розмірі 65600,60 грн;

- Податкова накладна № 3 від 10.06.2024, зареєстровано 11.06.2024 на суму 323443,20 грн та ПДВ в розмірі 64688,60 грн;

- Податкова накладна № 9 від 14.06.2024, зареєстровано 18.06.2024 на суму 292599,90 грн та ПДВ в розмірі 58519,90 грн.

Таким чином позивачем було виконано усі свої обов`язки з поставки та передання у власність покупця товару у відповідності до вимог Договору, а у покупця виникли обов`язки з оплати за поставлений товар у 100% розмірі на загальну суму 234954,53 грн.

Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення перед позивачем заборгованості в розмірі 234954,53 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив свої грошові зобов`язання за Договором, тобто допустив неповну оплату за поставлений товар, сплативши лише 1294772,66 грн, у зв`язку з чим за відповідачем перед позивачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 234954,53 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань за Договором по сплаті вартості товару на загальну суму 234954,53 грн, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 99594,19 грн, 3 % річних у розмірі 10551,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 39785,37 грн.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов`язок по сплаті загальної суми заборгованості не виконав.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України підлягають задоволенню, з таких підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши зміст Договору, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у період з 30.05.2024 по 14.06.2024 товар на загальну суму 1529727,19 грн.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджено доданим до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.

Строк та умови здійснення відповідачем оплати вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 6 Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата вартості партії товару має бути перерахована постачальнику у розмірі 80% після завантаження авто на складі по вазі, решта 20% - після отримання оригіналів документів від постачальника, та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі.

На виконання умов Договорів позивачем було зареєстровані податкові накладні №22 від 30.05.2024, зареєстровано 31.05.2024 на суму 330726,50 грн та ПДВ в розмірі 66145,30 грн; №25 від 31.05.2024, зареєстровано 31.05.2024 на суму 328003,20 грн та ПДВ в розмірі 65600,60 грн; №3 від 10.06.2024, зареєстровано 11.06.2024 на суму 323443,20 грн та ПДВ в розмірі 64688,60 грн; №9 від 14.06.2024, зареєстровано 18.06.2024 на суму 292599,90 грн та ПДВ в розмірі 58519,90 грн.

Таким чином, матеріали справі свідчать, що у відповідача виникли обов`язки з оплати отриманого за Договором товару у 100% розмірі.

Проте, відповідачем в порушення приписів розділу 6 Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, що призвело до виникнення простроченої заборгованості у розмірі 234954,53 грн.

Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 234954,53 грн відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 234954,53 грн - є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 99594,19 грн, суми 3 % річних у розмірі 10551,85 грн та суми інфляційні втрати у розмірі 39785,37 грн, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування пені сторони узгодили в розділі 10 Договору.

Згідно п. 10.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до умов п. 10.3. Договору у випадку прострочення терміну (строку) оплати Товару на умовах відстрочення після факту отримання товару покупцем, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних витрат, пені, 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 99594,19 грн, суми 3 % річних у розмірі 10551,85 грн та суми інфляційні втрати у розмірі 39785,37 грн - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до умов частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5773,29 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРЗАН КАРГО" (65082, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 15/17; код ЄДРПОУ 43614280) на користь Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур національної академії аграрних наук України (52150, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, смт. Вишневе(з), вул. Тимірязєва, буд. 4; код ЄДРПОУ 00496656) суму основного боргу у розмірі 234954,53 грн, суму пені у розмірі 99594,19 грн, суму 3% річних у розмірі 10551,85 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 39785,37 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5773,29 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 08.06.2026.

Суддя Нікітенко С.В.