Рішення № 137211255, 08.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2026Справа № 910/14236/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Благодійної організації "Український благодійний фонд "Захист та допомога"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення 200 000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Благодійної організації "Український благодійний фонд "Захист та допомога" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення частини суми за правочином у розмірі 200 000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 матеріали справи №910/14236/25 передано на розгляд судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 24.11.2025 позовну заяву Приватного акціонерна товариство "Айбокс Банк" залишено без руху.

28.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.12.2025 самовідвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/14236/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" до Благодійної організації Благодійний фонд „Порятунок про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено. Матеріали судової справи № 910/14236/25 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 матеріали справи №910/14236/25 передано на розгляд судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16, оф. 316.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Правління НБУ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Приватного акціонерного товариства «АЙБОКС БАНК» № 89-рш від 07.08.2023 почато процедуру ліквідації АТ «АЙБОКС БАНК».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.05.2023 №531 уповноваженою особою на здійснення ліквідації Банку, починаючи з 05.05.2023 призначено Паламарчука Віталія Віталійовича.

Із метою перевірки виявлення правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Приватним акціонерним товариством «АЙБОКС БАНК», що є нікчемними відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», комісією складено Акт № 8 від 10.07.2022 року.

Так, комісією встановлено, що 07.03.2023 до АТ «АЙБОКС БАНК» надійшло звернення №1/2 Благодійної організації "Український благодійний фонд "Захист та допомога" із проханням розглянути можливість надання благодійної допомоги.

На підставі рішення Правління від 07.03.2023, оформленого протоколом № 17, із метою реалізації проектів благодійної організації щодо надання допомоги населенню, яке постраждало від бойових дій, збройним силам України, військовим організаціям, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим особам, які забезпечують національну безпеку і оборону, АТ «АЙБОКС БАНК» перераховано на користь Благодійної організації "Український благодійний фонд "Захист та допомога" 51 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7736740 від 07.03.2023 року.

Водночас, відповідно до доповідної записки начальника відділу по роботі з правоохоронними органами АТ «АЙБОКС БАНК» від 08.07.2024, Благодійна організація "Український благодійний фонд "Захист та допомога" не веде публічної діяльності, у публічному просторі відсутня будь-яка інформація чи відомості про неї, окрім інформації щодо цієї юридичної особи у публічних реєстрах. Також встановлено, що вказана благодійна організація не подає офіційну фінансову звітність впродовж тривалого часу. Номери телефонів, що вказані як контакті - не обслуговуються. Комісією встановлено, що Банк у день прийняття Національним банком України рішення про початок процедури ліквідації здійснив перерахування коштів, як благодійної допомоги на користь Благодійної організації "Український благодійний фонд "Захист та допомога", без обов`язку контрагентів повернути такі кошти. Враховуючи вищевикладене, відповідно до пп. 1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», такий правочин є нікчемним.

У зв`язку з цим, 11.07.2024 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів № 1164/012-24 лк від 10.07.2024, в якому просив негайно повернути 51 000 000,00 грн. на накопичувальний рахунок АТ «АЙБОКС БАНК» в Національному банку України.

Проте, відповідач грошові кошти на вимогу не повернув, відповіді не надав, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правило ст. 216 ЦК України щодо двосторонньої реституції стосується виключно сторін правочину. Для повернення виконаного за недійсним правочином у разі, коли тільки одна із сторін виконала цей правочин, положення ст. 216 ЦК України не застосовуються. Таке повернення здійснюється відповідно до приписів гл. 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набут я або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У пункті 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «АЙБОКС БАНК» перераховано в річний період до запровадження процедури ліквідації банку на користь відповідача в якості надання благодійної допомоги грошові кошти в розмірі 51 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7736740 від 07.03.2023 року.

У той же час, даний правочин відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним.

Згідно з частиною 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, сторона правочину зобов`язана повернути банку майно (кошти), яке (які) вона отримала від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (частина 5 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/6085/17, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. За змістом частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб такий правочин є нікчемним з моменту укладення.

Таким чином, наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу вимог закону, у зв`язку з чим позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з відповідача 200000 грн. визнаються судом обґрунтованими та доведеними.

При цьому, судом ураховано, що позивач заявив до стягнення лише частину грошових коштів у розмірі 200000 грн. із перерахованої відповідачу за нікчемним правочином суми 51000000 грн.

Доказів повернення в повному обсязі грошових коштів за нікчемним правочином, зокрема, спірної суми боргу в розмірі 200000 грн., у добровільному порядку або наявності рішення суду про стягнення такої суми боргу з відповідача матеріали справи не містять.

У свою чергу, відповідачем доказів на спростування викладених позивачем обставин або контррозрахунку поточного стану боргу також не надано.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" задовольнити повністю.

Стягнути з Благодійної організації "Український благодійний фонд "Захист та допомога" (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16, оф. 316; ідентифікаційний код 44879032) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9А; ідентифікаційний код 21570492) 200000 (двісті тисяч) грн. безпідставно набутих коштів, а також 2400 (дві тисячі чотириста) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова