Рішення № 137211214, 18.05.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1432/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ", вул. Б. Лепкого, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 512667,50 грн,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ", вул. Б. Лепкого, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150

про стягнення 30369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних, 1083901,68 грн збитків,

за участі:

від позивача: Ущук Павло Зіновійович (в режимі вкз);

від відповідача: Остап"юк Михайло Петрович.

встановив: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 512667,50 грн.

Ухвалою від 17.12.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" до суду надійшла зустрічна позовна заява від 06.01.2026 б/н (вх. № 166/26) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 30369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних, 1083901,68 грн збитків.

Ухвалою суду від 22.01.2026 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом і об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом. Також, судом постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позиція Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія".

Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №ПК/МТЗ/24428/Ю від 23.08.2024 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів, відповідачем несвоєчасно поставлено товар та не поставлено частину товару, у зв`язку з чим просити суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 512667,50 з яких:

- 223308,54 грн - штраф у розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою 1;

- 162585, 25 грн - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару за рознарядкою 1;

- 33431,62 грн - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк товару за рознарядкою 2;

- 21451,15 грн - пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів (рознарядка 1).

- 71537,51 грн - пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів (рознарядка 1).

- 353,43 грн - пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Ттовару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів (рознарядка 2).

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ".

Позовні вимоги заперечує, зазначає, що згідно з п. 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: (на розсуд покупця), в т.ч., зокрема, шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Покупцем було направлено постачальнику дві рознарядки на поставку двох партій товару, у яких визначено асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару.

Разом з тим, рознарядка на поставку товару була направлена на іншу адресу, ніж визначена сторонами у договорі. Зокрема, в п.4.5 договору сторони імперативно визначили порядок надіслання рознарядки та вказали серед іншого, що вона може надсилатись на електронні адреси сторін, що вказані в договорі. У договорі електронна адреса відповідача значиться mistonw@gmail.com, однак як вбачається із долучених до позову доказів, а саме «скріншотів» надіслання рознарядки, однозначно вбачається, що вона надіслана на електронну адресу відмінні від договору. Вказане, призвело до суперечностей сторін щодо строку її надіслання.

Зазначає, що з огляду на відсутність у відповідача прямого умислу в простроченні поставки перед позивачем, зважаючи на порушення умов договору зі сторони позивача в частині надіслання рознарядки, беручи до уваги, що частина продукції була поставлена, однак позивач відмовився в супереч умовам договору приймати товар, вважає, що в даній справі є наявними правові підстави для зменшення судом нарахованих позивачем штрафу та пені на 90%. З огляду на викладене, просить суд при винесенні рішення в даній справі розмір нарахованої позивачем пені та штрафу зменшити на 90 %.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" виконано поставку товару, про що сторонами складено та підписано видаткові накладні, проте оплата Акціонерним товариством "Українська залізниця" проведена з порушенням встановленого договором строку.

В пункті 9.2 договору сторони дійшли згоди, що річні згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення зобов`язання становлять 0,1% від простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку, інфляційні втрати та 0,1% річних становлять 30369,79 грн., які нараховані на підставі ч. 2. ст. 625 ЦК України.

Окрім того, внаслідок порушення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" своїх договірних зобов`язань, Товариству з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" завдано збитків на загальну суму 1083901,68 грн з ПДВ, шляхом позбавлення його можливості отримання очікуваного доходу за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, покупець листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 повідомив постачальника про відмову від прийняття товару (бланків) «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984 ввезених на територію Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський в січні 2025 року без супровідних документів передбачених договором.

Постачальник виконав взяті на себе зобов`язання, однак покупець в порушення умов договору відмовився прийняти товар «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», який покупець вважає недопоставлений.

Загальна кількість товару, що відмовився приймати покупець, складає - 103822 од., а вартість Товару становить 1083901,68 грн з ПДВ.

За умови прийняття товару покупцем, що був вказаний у рознарядці до кінця строку дії договору він обґрунтовано міг очікувати на отримання прибутку не менше, ніж вартість товару, від якого покупець відмовився, зокрема кількість товару складає - 103822 од., а вартість товару становить 1083901,68 грн з ПДВ, а тому такий розмір збитків є обґрунтованим виходячи з розміру вартості фактично відмовленого товару покупцем, різниця яких становить суму 1083901,68 грн з ПДВ.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

За результатами проведеної процедури публічної закупівлі № UA-2024-05-21-006321-а 23 серпня 2024 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСТО-НВ» (як постачальником) укладено договір № ПК/МТЗ/24428/Ю від 23.08.2024 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (класифікатор та код: ДК 021:2015: 22820000-4 - Бланки) (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1) до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

У пункті 1.2 договору вказано найменування товару (ПК-24Т_0199_ВО) код: ДК 021:2015: 22820000-4 - Бланки) (далі - товар).

Пунктом 1.3 договору визначено, що кількість, асортимент, марка, рік / дата виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації №1 (додаток 1) до цього договору.

Відповідно п. 6.3 договору та специфікації № 1 (додаток 1) до договору загальна ціна договору становить 2 879 863,96 грн з ПДВ (копія договору та специфікація № 1 до договору додаються).

За умовами пункту 4.2 договору поставки товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» м. Київ або інший виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» на території України, вказаний в рознарядці замовника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Згідно з п. 4.5 договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: (на розсуд покупця), в т.ч., зокрема, шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Відповідно до п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому - передачі товару або видаткової накладної.

У пункті 7.2 договору зазначено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору.

Відповідно до п. 8.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024. На період дії воєнного стану строк дії договору визначається з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (п. 16.1 договору).

За умовами договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України (пункт 9.1 договору).

Згідно п. 9.3.1 договору, при порушенні строків поставки постачальник несе таку відповідальність - оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії договору. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Згідно розділу місцезнаходження та реквізити сторін електронна адреса постачальника: mistonw@gmail.com.

Згідно матеріалів справи, позивачем 17.10.2024 та 02.12.2024 направлено електронною поштою на адресу відповідача (buhmistonw) дві рознарядки на поставку двох партій товару, у яких визначено асортимент, кількість та вантажоодержувачів Товару:

1) Рознарядка від 17.10.2024 № ПК-07/2273 на поставку партії товару (далі - рознарядка 1) на загальну суму 2587728,62 грн з ПДВ. Враховуючи, що строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем, останній день поставки товару за рознарядкою 1 є 16.11.2024.

2) Рознарядка від 02.12.2024 № ПК-07/2663 на поставку партії товару (далі - рознарядка 2) на загальну суму 249733,44 грн з ПДВ. Враховуючи, що строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання покупцем письмової рознарядки 2, останній день поставкитовару за рознарядкою 2 є 01.01.2025.

Як вказує позивач, рознарядку 1 та рознарядку 2 були надіслані на електронну адресу з ім`ям «buhmistonw» відповідача, яка вказується відповідачем в якості другої електронної пошти під час проведення публічних закупівель.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" на виконання своїх зобов`язань поставило Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", товар за рознарядками 1 та 2 з порушенням строків.

Згідно рознарядки 1 від 17.09.2024 № ПК-07/2026 постачальник повинен був поставити товар на суму 2587728,62 грн з ПДВ в строк до 17.11.2024. Однак, постачальник поставив товар за рознарядкою 1 на суму 1500723,62 грн.

При цьому своєчасно постачальник поставив товар на суму 12000 грн з ПДВ за видатковою накладною № РН-0000443 від 28.10.2024.

Відповідачем несвоєчасно поставлено товар за рознарядкою 1 на суму 1 488 723,62 грн. Зазначене підтверджується видатковими накладними (далі - ВН): № РН-0000448 від 20.11.2024 всього з ПДВ 13 686,60 грн; № РН-0000449 від 21.11.2024 всього з ПДВ 19 356,00 грн; № РН-0000450 від 21.11.2024 всього з ПДВ 14 609,88 грн; № РН-0000451 від 22.11.2024 всього з ПДВ 71 508,00 грн; № РН-0000452 від 22.11.2024 всього з ПДВ 20 929,32 грн; № РН-0000456 від 25.11.2024 всього з ПДВ 21 040,80 грн; № РН-0000455 від 25.11.2024 всього з ПДВ 52 200,00 грн; № РН-0000459 від 26.11.2024 всього з ПДВ 22 718,66 грн; № РН-0000461 від 26.11.2024 всього з ПДВ 11 598,00 грн; № РН-0000457 від 26.11.2024 всього з ПДВ 40 497,84 грн; № РН-0000458 від 26.11.2024 всього з ПДВ 31 320,00 грн; № РН-0000460 від 26.11.2024 всього з ПДВ 60 828,00 грн; № РН-0000462 від 27.11.2024 всього з ПДВ 10 440,00 грн; № РН-0000463 від 27.11.2024 всього з ПДВ 5 760,00 грн; № РН-0000464 від 27.11.2024 всього з ПДВ 27 127,20 грн; № РН-0000465 від 28.11.2024 всього з ПДВ 15 660,00 грн; № РН-0000467 від 02.12.2024 всього з ПДВ 250 885,20 грн; № РН-0000468 від 02.12.2024 всього з ПДВ 125 934,00 грн; № РН-0000470 від 04.12.2024 всього з ПДВ 20 022,00грн; № РН-0000471 від 04.12.2024 всього з ПДВ 34 848,00 грн; № РН-0000472 від 04.12.2024 всього з ПДВ 23 274,60 грн; № РН-0000474 від 13.12.2024 всього з ПДВ 35 772,00 грн; № РН-0000479 від 17.12.2024 всього з ПДВ 52 200,00 грн; № РН-0000490 (№ 1-7) від 27.12.2024 всього з ПДВ 32 653,20 грн; № РН-0000492 від 30.12.2024 всього з ПДВ 41 760,00 грн; № РН-0000008 від 03.01.2025 всього з ПДВ 52 200,00 грн; № РН-00000113 від 03.01.2025 всього з ПДВ 36 540,00 грн; № РН-00000017 від 03.01.2025 всього з ПДВ 10 440,00 грн; № РН-0000497 від 03.01.2025 всього з ПДВ 31 320,00 грн; № РН-0000011 (№ 5-6) від 03.01.2025 всього з ПДВ 52 308,00 грн; № РН-0000018 (№ 8) від 03.01.2025 всього з ПДВ 25 056,00 грн; № РН-0000502 від 06.01.2025 всього з ПДВ 15 430,32 грн; № РН-0000498 (№ 1) від 23.01.2025 всього з ПДВ 187 920,00 грн; № РН-0000503 від 27.01.2025 всього з ПДВ 20 880,00 грн.

Постачальник поставив товар «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів М-11)» в не повному обсязі.

Загальна кількість непоставленого товару складає - 103822 од., а вартість недопоставленого товару становить 1083901,68 грн з ПДВ.

Згідно з п. 9.3.1. договору, штраф за непоставлений товар «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів М-11)» становить 162585,25 грн (1 083 901,68 грн х 15% ).

Позивач листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 повідомив постачальника про відмову від прийняття товару (бланків) «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984 ввезених на територію Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський в січні 2025 року без супровідних документів передбачених договором та втрату інтересу до товару (бланків): «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984, які завезені ТОВ «Місто-НВ» з простроченням зобов`язання постачальника більше ніж на 2 (два) місяця.

Пеня за непоставлений товар «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів М-11)» становить 71537, 51 грн (1 083 901,68 грн х 0.1% х 66).

Враховуючи, що останній день поставки товару за рознарядкою 1 - 16.11.2024, а загальна сума несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою 1 становить 1488723,62 грн, тому згідно підпункту 9.3.1. договору, розмір штрафу складає 223308, 54 грн (15 відсотків від суми несвоєчасно поставленого товару 1488723,62 грн).

Згідно рознарядки 2 від 02.12.2024 № ПК-07/2663 постачальник повинен був поставити товар на суму 249733,4 грн з ПДВ в строк до 02.01.2025.

При цьому постачальник поставив своєчасно товар на суму 26856,00 грн, про що свідчить видаткові накладні № № РН-0000485 від 24.12.2024 всього з ПДВ 8488,80 грн; № РН-0000486 від 24.12.2024 всього з ПДВ 3801,60грн; № РН-0000487 від 24.12.2024 всього з ПДВ 4572,00 грн; № РН-0000489 від 26.12.2024 всього з ПДВ 4708,80 грн; № РН-0000490 (№ 8-11) від 27.12.2024 всього з ПДВ 5284,40 грн.

Таким чином, відповідачем несвоєчасно поставлено товар за рознарядкою 2 на суму 222877,44 грн.

Зазначене підтверджується видатковими накладними: № № РН-0000001 від 02.01.2025 всього з ПДВ 1 562,40 грн; № РН-0000007 від 03.01.2025 всього з ПДВ 12 119,04 грн; № РН-0000002 від 03.01.2025 всього з ПДВ 6 136,80 грн; № РН-0000004 від 03.01.2025 всього з ПДВ 15 242,40грн; № РН-0000005 від 03.01.2025 всього з ПДВ 13 406,40 грн; № РН-0000006 від 03.01.2025 всього з ПДВ 13 010,40 грн; № РН-0000009 від 03.01.2025 всього з ПДВ 7 634,40 грн; № РН-0000012 від 03.01.2025 всього з ПДВ 8 092,80 грн; № РН-0000014 від 03.01.2025 всього з ПДВ 7 994,40 грн; № РН-0000015 від 03.01.2025 всього з ПДВ 6 170,40 грн; № РН-0000016 від 03.01.2025 всього з ПДВ 7 992,00грн; № РН-0000496 від 03.01.2025 всього з ПДВ 8 080,80 грн; № РН-0000011 (№1-4) від 03.01.2025 всього з ПДВ 4 315,20 грн; № РН-0000018 (№ 1-7) від 03.01.2025 всього з ПДВ 40 432,80 грн; № РН-0000499 від 23.01.2025 всього з ПДВ 58 528,80 грн; № РН-0000498 (№ 2-5) від 23.01.2025 всього з ПДВ 12 158,40 грн.

Враховуючи умови договору, останнім днем поставки товару за рознарядкою 2 - 01.01.2025, а загальна сума несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою 2 становить 222877,44 грн, тому згідно підпункту 9.3.1. договору, розмір штрафу складає 33431, 62 грн (15 відсотків від суми несвоєчасно поставленого товару 222877,44 грн).

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 512667,50 грн, з яких:

- 223308,54 грн - штраф у розмірі 15% від вартості несвоєчасно поставленого товару за рознарядкою 1;

- 162585, 25 грн - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару за рознарядкою 1;

- 33431,62 грн - штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк товару за рознарядкою 2;

- 21451,15 грн пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів (рознарядка 1).

- 71537,51 грн пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів (рознарядка 1).

- 353,43 грн - пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів (рознарядка 2).

Судом встановлено наступні обставини зустрічного позову.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням договірних зобов`язань Акціонерним товариством "Українська залізниця" за договором №ПК/МТЗ/24428/Ю від 23.08.2024 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів в частині оплати товару з порушенням встановленого договором строку.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснено оплату товару з порушенням строків встановлених у п. 7.2. договору.

Згідно п. 9.2 договору сторони дійшли згоди, що річні згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення зобов`язання становлять 0,1% від простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ", інфляційні втрати та 0,1% річних становлять 30369,79 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерне товариство "Українська залізниця" у листі направленому Товариству з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" від 07.02.2025 № ПК-07/420 зазначило: "В січні 2025 року на територію Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський безпідставно було ввезено товар (бланки) без супровідних документів передбачених п. 2.2., 3.2. договору в зв`язку з чим товар (бланки) не були прийняті покупцем за кількістю і якістю, як це передбачено п. 5.4. договору.

Після огляду товару (бланків) і спілкування з контрагентами покупця - постачальниками поліграфічної продукції було встановлено, що завезений товар (бланки) належать ТОВ «Місто-НВ».

Філія «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», як покупець за договором, втратило інтерес до товару (бланків): «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984, які завезені ТОВ «Місто-НВ» з простроченням зобов`язання постачальника більше ніж на 2 (два) місяця.

Керуючись ст. 612 Цивільного кодексу України покупець повідомляє постачальника про відмову від прийняття товару (бланків) «Накладна вимога на 2 відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984 ввезених на територію Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський в січні 2025 року без супровідних документів передбачених договором.

Просимо ТОВ «Місто-НВ» до 12.02.2025 вивезти з території Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський товар (бланки): «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів» (майно перебуває в тому ж стані в якому було ввезено)".

Як вказує ТОВ «Місто-НВ», постачальник виконав взяті на себе зобов`язання, однак покупець в порушення умов договору відмовився прийняти товар «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», який покупець вважає недопоставлений. За умови прийняття товару покупцем, що був вказаний у рознарядці до кінця строку дії договору він обґрунтовано міг очікувати на отримання прибутку не менше, ніж вартість товару, від якого покупець відмовився, зокрема кількість повару складає - 103822 од., а вартість товару становить 1083901,68 грн з ПДВ, а тому розмір збитків становить вартість фактично відмовленого товару покупцем, різниця яких становить суму 1083901,68 грн з ПДВ.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач здійснив поставку товару з порушенням строку встановленого п. 4.2 договору.

Доводи відповідача щодо надіслання рознарядок на електронну адресу з ім`ям «buhmistonw» не спростовують факту отримання відповідачем рознарядок, адже відповідачем частково здійснено поставку товару за договором, хоч і з порушенням строку.

Листом від 07.02.2025 № ПК-07/420 позивач, керуючись ст. 612 Цивільного кодексу України повідомив постачальника про відмову від прийняття товару (бланків) «Накладна вимога на 2 відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984 ввезених на територію Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський в січні 2025 року без супровідних документів передбачених договором та повідомив про втрату інтересу до товару (бланків), які завезені ТОВ «Місто-НВ» з простроченням зобов`язання постачальника більше ніж на 2 (два) місяця.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частини перша та третя статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.3.1 договору, при порушенні строків поставки постачальник несе таку відповідальність - оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених пунктом 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії договору. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Факт порушення відповідачем строків поставки товару підтверджується матеріалами справи.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 419325,41 штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого у строк товару та непоставленого товару за договором, 93342,09 грн пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у строк товару та непоставленого товару за кожен день прострочення понад 15 календарних днів є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого. Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (правової позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

При цьому, суд зазначає про те, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Суд зазначає, що можливість зменшення розміру штрафних сканцій є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

При цьому, щодо визначення розміру до якого суд її зменшує, суд звертається до висновку викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22: У зв`язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 щодо застосування, зокрема, положень частини третьої статті 551 ЦК України.

Як вбачається з встановлених судом обставин справи, відповідачем з порушенням строків здійснено поставку товару, а також в січні 2025 року здійснено поставку товару (бланків) «Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984, до якого позивач втратив інтерес внаслідок простроченням зобов`язання постачальника більше ніж на 2 (два) місяця.

При цьому позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності не подано, тому з урахуванням інтересів сторін в межах їх аргументів та наданих доказів, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені на 50%, а саме до 209662 грн 71 коп. штрафу та 46671 грн 05 коп. пені.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом вище, Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснено оплату поставленого товару з порушенням строків встановлених у п. 7.2. договору.

При цьому, Акціонерним товариством "Українська залізниця" зустрічні позовні вимоги в частині прострочення оплати за договором не спростовано, доказів оплати у визначені договором строки не надано.

За порушення строків оплати, Товариством з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" нараховано Акціонерному товариству "Українська залізниця" на підставі п. 9.2 договору та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 0,1% річних в сумі 30369,79 грн.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, нарахування позивачем 0,1% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Судом здійснено перевірку розрахунку 0,1% річних та інфляційних втрат та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність. Отже, зустрічні позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 1083901,68 грн суд зазначає наступне.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, та відшкодування збитків (згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частини перша та третя статті 612 ЦК України).

Правило, викладене у частині третій статті 612 ЦК України, конкретизовано приписами статті 615 ЦК України, за змістом яких у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, внаслідок чого відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Як встановлено судом, філія «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у листі направленому Товариству з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" від 07.02.2025 № ПК-07/420, керуючись ст. 612 Цивільного кодексу України , повідомила постачальника про відмову від прийняття товару (бланків) «Накладна вимога на 2 відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», код СЗС 2820000-4, Код МТР УЗ 21984 ввезених на територію Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський в січні 2025 року без супровідних документів передбачених договором, у зв`язку з простроченням зобов`язання постачальника більше ніж на 2 (два) місяця.

Відповідно до частини 1 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

А згідно з частиною 4 статті 690 цього Кодексу, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Отже, продавець має право вимагати від покупця прийняти та оплатити товар лише у разі, коли останній без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти.

Разом з тим, така обставина, як порушення строку поставки товару, є достатньою підставою для відмови від прийняття товару, тому продавець не має право вимагати прийняття та оплати цього товару покупцем (постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №904/5046/19).

Враховуючи, що законом не визначені форма та момент відмови від прийняття виконання кредитором, і прийняття простроченого виконання є правом, а не обов`язком кредитора, останній може реалізувати своє право будь-яким чином, не забороненим законом.

З огляду на те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" відмовлося від отримання товару у порядку, передбаченому законом (ч. 3 ст. 612 ЦК України), відсутні підстави вважати, що товариство порушило своїх зобов`язань щодо прийняття товару.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено і не обґрунтовано наявність чотирьох складових цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 512667,50 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ", вул. Б. Лепкого, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30106695) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150 (ідентифікаційний код 40075815) 209662 (двісті дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 71 коп. штрафу, 46671 (сорок шість тисяч шістсот сімдесят одну) грн 05 коп. пені, 6152 (шість тисяч сто п`ятдесят дві) грн 01 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 30369,79 грн інфляційних втрат та 0,1 % річних, 1083901,68 грн збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150 (ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ", вул. Б.Лепкого, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30106695) 30369 (тридцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 79 коп. інфляційних втрат та 0,1 % річних, 364 (триста шістдесят чотири) грн 43 коп. судового збору.

У решті зустрічного позову - відмовити.

Провести зустрічне зарахування стягнутих сум та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Місто-НВ", вул. Б. Лепкого, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30106695) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія", вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150 (ідентифікаційний код 40075815) 225963 (двісті двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 97 коп., 5787 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 58 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 08.06.2026.

Суддя Неверовська Л. М.