Ухвала суду № 137211164, 08.06.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.06.2026 Справа № 908/1357/26

м. Запоріжжя

Cуддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., без виклику представників сторін, розглянувши заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області за вих. від 04.06.26 № 53-102-2434-25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.06.26) про забезпечення позову у справі № 908/1357/26

за позовною заявою: заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача: фізичної особи-підприємця Буртового Дмитра Олександровича, АДРЕСА_1

про стягнення 148 650,86 грн

ВСТАНОВИВ:

04.06.26 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 04.06.26 № 53-102-2434-25 заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Запорізької міської ради до фізичної особи-підприємця Буртового Дмитра Олександровича (надалі ФОП Буртовий Д.О.) про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 11.09.24 по 30.11.25 у розмірі 148 650,86 грн.

Разом з позовною заявою 04.06.26 до суду в системі Електронний суд надійшла заява за вих. від 04.06.26 № 53-102-2434-25 про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівлю літ. А, споруди, літ. Б, В автостоянки № 12, розташовані за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 627778323101), які належать на праві власності Буртовому Дмитру Олександровичу.

05.06.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1357/26 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.26 заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області зазначено наступне (дослівно):

«… Буртовий Д.О. починаючи з 11.09.2024 по теперішній час використовує земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:027:0177 без достатньої правової підстави.

Згідно Витягу № НВ-2300168212024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.12.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:027:0177 складає 3 723 109,10 грн.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.01.2026 № 612/5/08-01-24-05-11 Буртовий Д.О. не звітує та не сплачує земельний податок та/ або орендну плату за землю з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:027:0177 за період 2024-2025 роки.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», плати за землю)», від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Буртовим Дмитром Олександровичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 10090 кв.м., з кадастровим номером 2310100000:04:027:0177, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 11.09.2024 по 30.11.2025.

Згідно вказаного розрахунку загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 11.09.2024 по 30.11.2025 становить 148 650,86 грн., зокрема:

- за період з 11.09.2024 по 31.12.2024 34 179,04 грн.;

- за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 114 471,82 грн.

Враховуючи, що ФОП Буртовий Д.О. у вищезазначений період часу користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 11.09.2024 по 30.11.2025 у розмірі 148 650,86 грн. …

… з моменту набуття права власності на нерухоме майно у Буртового Д.О. виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку.

Поряд із цим встановлено, що з 11.09.2024 по теперішній час Буртовий Д.О. будучи фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є « 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту» використовує земельну ділянку для платної автостоянки без укладення із Запорізькою міською радою договору оренди землі. …

… Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету суми коштів в розмірі понад 148 тис. грн, від сплати яких відповідач упродовж тривалого часу безпідставно ухиляється.

Ураховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану.

Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.

У даній позовній заяві необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним.

Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та вплинути на виконання цього рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №№ 490/6312/19 від 11.11.2020 та 487/5726/19 від 21.12.2020.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі в№ 910/15328/23 та від 17.04.2025 у справі № 910/6863/24).

Не накладення арешту на майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.

До ФОП Буртового Д.О. заявлена позовна вимога, про стягнення 148 650,86 грн. При цьому, об`єкт нерухомості - будівля літ. А, споруди, автостоянки № 12, розташовані за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 627778323101) належить Відповідачу з 04.09.2019 та на момент набуття ним права власності мав вартість 55 410 грн.

Таким чином, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.

З урахуванням вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог.

При вирішенні застосування заходу забезпечення позову слід врахувати, що підставою звернення прокурора до суду стало невиконання ФОП Буртовим Д.О. своїх зобов`язань із внесення до місцевого бюджету обов`язкових платежів за використання без укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:04:027:0177, на якій розташовані належні з 09.12.2022 йому «спірний» об`єкт нерухомого майна будівля літ. А, споруди літ. Б, В автостоянки № 12 (РНОНМ 627778323101).

ОСОБА_1 є достовірно обізнаним про наявність у нього зобов`язань щодо внесення обов`язкових платежів за використання зазначеної ділянки та укладення договору оренди землі, проте останній не вчинив жодних дій до усунення таких порушень.

Вказана недобросовісність дій Відповідача підтверджується тим, що:

- відповідно інформації Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 12.01.2026 № 212/01/01-07/15369 та відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно звернення від Буртового Д.О. з питань укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:027:0177 до Запорізької міської ради не надходили, договір оренди не укладено;

- відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 16.01.2026 № 612/5/08-01-24-05-11 ОСОБА_1 не звітує та не сплачує земельний податок та/або орендну плату за землю з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:027:0177. Інформація щодо сплати земельного податку або орендної плати за вказану земельну ділянку відсутня.

З урахуванням вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити майновий стан останнього, у той час як накладення арешту на транспортний засіб, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність. Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Зазначений захід забезпечення позову не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Отже, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача. …».

Розглянувши заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області за вих. від 04.06.26 № 53-102-2434-25 про забезпечення позову у справі № 908/1357/26 суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно із ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Судом враховано, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним ін. осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

На підтвердження виникнення у заявника підстав для того, щоб просити суд забезпечити позов, до матеріалів заяви про забезпечення позову надано до суду копії: Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.05.26 № 477835117; ухвали Шевченкіського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.24 у справі № 336/9620/24; договору дарування від 04.09.19 зареєстрованого в реєстрі за № 5512; договору дарування від 04.09.19 зареєстрованого в реєстрі за № 5510; договору дарування від 04.09.19 зареєстрованого в реєстрі за № 5509; договору дарування від 04.09.19 зареєстрованого в реєстрі за № 5508; договору дарування від 04.09.19 зареєстрованого в реєстрі за № 5507; договору дарування земельної ділянки від 06.09.19 зареєстрованого в реєстрі за № 1930; листа ГУ ДПС у Запорізькій області ДПС України за вих. від 16.01.26 № 612/5/08-01-24-05-11; листа департаменту управління активами Запорізької міської ради за вих. від 20.01.26 № 425-26; листа відділу по роботі із зверненнями громадян та з питань доступу до публічної інформації департаменту (апарату) виконавчого комітету Запорізької міської ради за виїх від 06.01.26 № 077/03.4-18; листа департаменту (апарату) виконавчого комітету Запорізької міської ради за вих. від 09.01.26 № 13-32/146; листа департаменту правового забеспечення Запорізької міської ради за вих. від 09.01.26 № 02-07/5660.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що п. 1 ст. 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Згідно із ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав і обов`язків передбачених цим кодексом (ч. 2). Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З наведеного вище вбачається, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на утруднення або неможливість виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити … предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (п. 4).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Частинами 5 та 6 ст. 140 ГПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Вбачається, що за своєю суттю арешт це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатись майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється його (майна).

Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати своє майно третім особам. …

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.22 у справі № 908/2382/21.

Здійснюючи аналіз норм права, які регулюють інститут забезпечення позову, Верховний Суд неодноразово висновував, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (див. постанови Верховного Суду від 04.09.24 у справі № 915/249/24, від 21.02.24 у справі № 201/9686/23).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.20 у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.23 у справі № 905/448/22, у постанові Верховного Суду від 21.03.24 у справі № 910/15328/23).

У постанові від 19.12.24 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.24 у справі № 915/249/24).

При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.24 у справі № 910/15328/23, від 17.12.18 у справі № 914/970/18, від 10.11.20 у справі № 910/1200/20).

З огляду на викладене вище в тексті цієї ухвали, а також приймаючи до уваги те, що:

- предметом позову у цій справі є вимога позивача стягнути з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 11.09.24 по 30.11.25 в розмірі 148 650,86 грн;

- згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.05.26 № 477835117, об`єкти нежитлової нерухомості, а саме: будівля літ. А, споруди літ. б, В автостоянки № 12, загальна площа 32,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності ОСОБА_1

- обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову;

- підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, а забезпечення позову повинне бути співмірним із заявленими позивачем вимогами;

- приймаючи до уваги обґрунтованість вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги у цій справі;

- метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення, в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову;

- обраний захід по забезпеченню позову не має наслідком повного припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання (ФОП Буртового Д.О.) у цій справі, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного майна чи зниження його вартості;

суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: будівля літ. А, споруди літ. б, В автостоянки № 12, загальна площа 32,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 627778323101.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 53, 73-74, 76, 77, 79, 86, 136-141, 144, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ (УХВАЛИВ):

Заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області за вих. від 04.06.26 № 53-102-2434-25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.06.26) про забезпечення позову у справі № 908/1357/26 задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Буртовому Дмитру Олександровичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: будівля літ. А, споруди літ. б, В автостоянки № 12, загальна площа 32,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 627778323101.

Роз`яснити, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Екземпляр цієї ухвали надіслати на адресу учасників справи (при цьому, оригінал Дніпровській окружній прокуратурі міста Запоріжжя Запорізької області).

Попередити, що особи, винні у не виконанні ухвали суду про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 08.06.26.

Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя В.Л. Корсун