Ухвала суду № 137210506, 08.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11535/26

Провадження № 2-з/752/140/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в забезпеченні позову

08 червня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І.А., при секретарі Сінчук І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справ за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про захист прав споживачів.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року за поданим позовом відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справ за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про захист прав споживачів залишено без задоволення.

При цьому, 05 червня 2026 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла повторна заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про захист прав споживачів, відповідно до вимог якої позивач просить суд:

1) заборонити ТОВ «ХОЛД ГРУП» у будь який спосіб стягувати штрафні санкції зазначені у квитанції від 11.04.2026 року у розмірі 10 (десять) гривень з ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення суду.

2) заборонити ТОВ «ХОЛД ГРУП» включати в платіжні квитанції ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) штрафні санкції у розмірі 10 (десять) тисяч гривень до набрання законної сили рішення суду.

Заяву обґрунтовано тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 12 травня 2026 року від ТОВ «ХОЛД ГРУП» ним отримано вимогу-попередження щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні та додаткові послуги із вимогою її сплати протягом п`яти робочих днів. Не погоджуючись із діями відповідача, 29 квітня 2026 року заявник звернувся до суду з позовом. Разом з тим, 12 травня 2026 року відповідачем направлено платіжну квитанцію за квітень 2026 року, до якої включено штраф у розмірі 10 000 грн, який є предметом судового спору. У поданій повторно заяві про забезпечення позову, заявник додає, що 02 червня 2026 року знов отримав від відповідача ТОВ «Холд груп» квитанція за травень 2026 року до якої включено штраф у розмірі 10000,00 грн. Повторну заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що після подання позову відповідач продовжує включати до платіжних квитанцій штраф у розмірі 10 000 грн, який є предметом спору у даній справі. На думку заявника, у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може продовжити нарахування штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором. Також заявник зазначає, що заявлені заходи забезпечення мають тимчасовий характер та не є тотожними позовним вимогам.

Під час вивчення матеріалів за поданою повторною заявою про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення заяви про забезпечення позову без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно з частини другої статті 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Разом з тим, відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частин першої другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Відповідно до роз`яснень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

У відповідності до пункту сьомого частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить, зокрема, визнати неправомірним складення акту про виявлення порушення та зобов`язати ТОВ «ХОЛД ГРУП» здійснити перерахунок і виключити з обліку заборгованість у розмірі 10 000 грн, яка, на думку позивача, нарахована безпідставно.

Водночас у поданій заяві про забезпечення позову заявник просить повторно заборонити відповідачу стягувати штрафні санкції у розмірі 10 000 грн та не включати їх до платіжних квитанцій до набрання законної сили рішенням суду.

При цьому, як було проаналізовано судом в ухвалі від 13 травня 2026 року про відмову у забезпечені позову, заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані на досягнення того самого правового результату, який є предметом заявлених позовних вимог, а саме - припинення обліку та стягнення спірної заборгованості у розмірі 10 000 грн. Отже, задоволення заяви про забезпечення позову на даній стадії призвело б до фактичного вирішення спору між сторонами по суті до ухвалення рішення у справі, що не узгоджується із метою та правовою природою інституту забезпечення позову.

Разом із тим, подана 05 червня 2026 року заява фактично містить ті обставини, аналогічні тим, які вже були предметом розгляду суду та за результатами розгляду яких ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Посилання заявника на те, що після постановлення вказаної ухвали відповідачем до квитанції за травень 2026 року повторно включено суму штрафу у розмірі 10 000 грн, саме по собі не свідчить про виникнення нових обставин, які б обумовлювали необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі дії відповідача є продовженням тих самих правовідносин, що вже стали предметом судового розгляду.

Крім того, заявником не наведено належних доводів та не надано доказів того, що включення спірної суми до платіжних документів створює реальну загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Саме лише припущення про можливе нарахування в майбутньому додаткових штрафних санкцій чи інших платежів не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Окрім цього, заявлені заходи забезпечення фактично спрямовані на заборону відповідачу вчиняти дії, правомірність яких є предметом спору у даній справі, а тому їх застосування призвело б до фактичного вирішення спору по суті до ухвалення рішення у справі, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову.

Отже суд наголошує, що заявлені заходи забезпечення позову є фактично тотожними заявленим позовним вимогам та їх задоволення на даній стадії призвело б до передчасного вирішення спору по суті до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому позивач не скористався передбаченим процесуальним законом правом на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Натомість доводи повторно поданої заяви фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду, викладеними у вказаній ухвалі, та спрямовані на їх повторну оцінку судом першої інстанції. Однак подання повторної заяви про забезпечення позову не може використовуватись як спосіб перегляду раніше прийнятого судового рішення чи підміняти собою процедуру його апеляційного оскарження, оскільки це суперечило б принципу інстанційності.

Відповідно до пункту першого статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ураховуючи вищевикладене, предмет позову, а також викладені у повторні заяві доводи позивача та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності щодо співставлення їх належності, допустимості, достовірності кожного окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку між собою, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв`язку із цим заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справ за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Груп» про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала виготовлена 08 червня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук