Рішення № 137210373, 08.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/142/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Справа № 908/3142/25(908/187/26)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши матеріали позовної заяви ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 9 152, 64 грн.

в межах справи № 908/3142/25

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686)

Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЕНПРОД" (ел. пошта: 42689527@gmail.com, адреса: 04112, Україна, м. Київ, вул. Телигі Олени, 15, ЄДРПОУ 42689527)

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 26.01.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686) про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 9 152, 64 грн., для розгляду в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство відповідача.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/187/26 між суддями, та визначено до розгляду судді Юлдашеву О.О.

Ухвалою від 18.02.2026 року прийнято позовну заяву ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 для розгляду в межах справи № 908/3142/25 про банкрутство відповідача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви.

Визначено відповідачу строк для подання до суду: заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали; для подання відзиву на позов, у порядку ст. 165 ГПК України, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (якщо такі докази не надані позивачем) та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; для подання заперечень на відповідь на відзив (в порядку ст. 167 ГПК України (якщо такі будуть подані)) та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши встановлені обставини справи, приходить до висновку, що позовну заяву належить задовольнити з наступних підстав.

Між військовою частиною НОМЕР_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» було укладено договір про закупівлю товарів в умовах воєнного стану (за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки) від 22.01.2025 № 4 (далі - Договір) на загальну суму 2 860 200, 00 гривень з ПДВ.

Предметом закупівлі по Договору був товар, а саме: Масло вершкове 72,5 %, код ДК 021:2015 (15530000-2 "Вершкове масло"), (далі-Товар). Зазначена інформація міститься в пункті 1.1. Договору.

Підставою для укладання Договору стала наявна поточна потреба у Товарі в умовах воєнного стану, який був введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), термін дії якого не закінчився та не був скасованим. На момент укладення договору потреба у Товарі була нагальною.

Відповідно до пунктів 5.1 та 6.3.1 Договору, поставка Товару здійснюється партіями за письмовою заявкою Замовника, направленою Учаснику електронною поштою. Учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором.

З метою виконання зазначеного, військовою частиною НОМЕР_1 на адресу ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» було надіслано заявку від 24.01.2025 № 307 щодо поставки масла вершкового у кількості 2000 кілограм протягом 3 (трьох) календарних днів в термін до 27.01.2025.

Факт направлення заявки від 24.01.2025 № 307 з електронної пошти військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на електронну пошту ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» (ispolinplus@gmail.com додається до позову. ) підтверджується знімком екрану з електронної пошти.

Разом з тим, поставку зазначеного товару ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не здійснило.

В подальшому, керуючись пунктами 6.2.1, 12.2 Договору військовою частиною НОМЕР_1 було розірвано Договір в односторонньому порядку (лист командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 №450, копія додається). Договір був розірваний з 12.02.2025.

Таким чином, ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» порушило умови Договору в частині строків поставки Товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору. Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» та ЦК України.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду Верховного суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 19 січня 2024 року по справі №911/2269/22 зазначено: "7.2. Визначення неустойки, що наведене в частині першій статті 549 ЦК України, передбачає як одну із умов для її застосування порушення зобов`язання, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке. 7.3. Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов`язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов`язання (основного зобов`язання), якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України). 7.4. Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). 7.5. Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. 7.7. Отже сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу). 7.8. Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань. 7.9. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов`язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). 7.10. Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання."

Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення строків передачі Товару з Учасника стягується пеня у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості Товару, з якої допущено прострочення передачі за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів або за відмову від передачі Товару з Учасника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Пеня, що передбачена даним пунктом Договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Отже, на підставі наведених вище положень, ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» зобов`язане сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якої допущено прострочення передачі за кожний день прострочення, що становить 9152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 64 копійки , згідно з Розрахунком, який додано до позовної заяви.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно з положеннями статей 546 та 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частинами першою та другою статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівліпродажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також за приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати за позовом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (адреса: 69005, Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158, ЄДРПОУ 33667686) на користь ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 9 152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ.

У зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України, веденням бойових дій на території Запорізької області, інтенсивними ракетними та артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя з початку військової агресії рф по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.06.2026.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.