Ухвала суду № 137208663, 08.06.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 938/811/26

Судове провадження № 1-кс/938/140/26

УХВАЛА

щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

08 червня 2026 року, слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина клопотання слідчого слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у об`єднаному кримінальному провадженні №12026091130000063 від 02.06.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 без визначення розміру застави, -

в с т а н о в и в :

слідчий слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області із клопотанням, яке погоджене з процесуальним керівником - Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, стосовно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками ч.4 ст.153 КК України та ч.6 ст. 153 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що зібраними доказами у кримінальному провадженні ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.153 КК України та особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.153 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Крім цього, необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України. Зокрема вважає, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він будучи обізнаним із фактами встановленими органом досудового розслідування та усвідомлюючи можливість призначення йому покарання та тяжкість такого покарання, будучи пенсіонером за віком та особою з інвалідністю 2-ї групи має змогу вільно перетинати державний кордон України в період військового стану внаслідок виключення з військового обліку, або проживаючи в межах контрольовано-прикордонного району, може знати шляхи незаконного руху в пішому порядку до українсько-румунського кордону поза пунктами пропуску та може таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також, може незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 та малолітнього потерпілого ОСОБА_8 шляхом їх переконання чи схиляння до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, оскільки підозрюваний особисто знайомий з потерпілими, з якими часто зустрічався та проводив час. Також підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування. Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки протягом 2022 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України відносно ОСОБА_7 , який на той час був малолітньою особою та протягом літа-зими 2025 року вже повторно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 153 КК України відносно малолітнього ОСОБА_8 . Переконаний, що внаслідок існування таких ризиків, є неможливим застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав зазначених у клопотанні.

Захисник, підозрюваний в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання. Захисник зазначив, що органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами обгрунтованість підозри, оскільки не встановлено конкретну дату вчинення кримінальних правопорушень або дату, не пізніше якої такі кримінальні правопорушення вчинялися, не долучено відеозаписів показів потерпілих, що позбавляє захист оцінити зібрані докази та організувати належний захист. Зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, а тому просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Разом з тим вказав, що у випадку, якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, його захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, приходжу до таких висновків.

Як вбачається із витягу з кримінального провадження, 02.06.2026 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091130000063 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України, зокрема, що працівниками СКП Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області було отримано звернення від місцевого жителя про те, що на території одного з сіл Верховинського району повнолітня особа протягом тривалого часу вчиняє розпусні дії щодо малолітньої особи.

Постановою слідчого від 04.06.2026 визначеного постановою від 03.06.2026, перекваліфіковано дії по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №№12026091130000063 від 02.06.2026 з ч.2 ст.156 КК України на ч.4 ст.153 КК України та внесено відомості до ЄРДР про те, що ОСОБА_4 протягом 2022 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 , що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, використовуючи безпорадний стан малолітнього потерпілого, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив відносно малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 насильницькі дії сексуального карактеру, не пов`язані із проникненням в його тіло, а саме примусив ОСОБА_7 до мастурбації його статевого органу допоки останній не задовольнив статеву пристрасть у фізіологічному розумінні, а саме здійснював еякуляцію. Крім того, ОСОБА_4 руками здійснював дотики до статевого органу малолітнього ОСОБА_7 .

Також згідно витягу з кримінального провадження, 04.06.2026 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091130000064 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 153 КК України, зокрема, про те що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження 12026091130000063 від 02.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України було встановлено, що гр. ОСОБА_10 , протягом періоду з літа 2025 по зиму 2026 систематично запрошував малопітнього ОСОБА_11 до приміщення житлового будинку одного із сіл на територї Верховинського району, Івано-Франківської області де повторно вчиняв насильницькі дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло іншої особи, щодо особи яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від ії добровільної згоди.

Постановою прокурора від 05.06.2026 матеріали досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091130000063 від 02.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України та за №12026091130000064 від 04.06.2026 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.153 КК України об`єднано в одне провадження за №12026091130000063.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153 КК України та ч.6 ст.153 КК України ОСОБА_4 вручено 06.06.2026 о 09.00 год.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним (обвинуваченим) своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При вирішенні поданого клопотання прокурора суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ст.5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» вказує, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

Крім цього, у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

Як вбачається з долучених до клопотання документів, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень, що інкримінується йому органом досудового розслідування. Такі дані встановлені зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення, протоколами допитів законних представників малолітніх потерпілих, малолітніх потерпілих з участю законних представників та психологів; висновками психолога за результатами опитування неповнолітніх потерпілих, протоколом добровільної видачі предметів, протоколом огляду диску, протокол обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 , залученими до матеріалів кримінального провадження речовими доказами.

При цьому, доводи сторони захисту щодо недоведеності обґрунтованості підозри слідчим суддею відхиляються, оскільки протоколи допитаних потерпілих містять у собі інформацію щодо обставин діянь ОСОБА_4 , які об`єктивно вказують на можливу причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153 КК України та ч.6 ст.153 КК України.

Крім цього, у відповідності до положень ст.87,89 КПК України питання недопустимості доказів є об`єктом дослідження судом під час судового розгляду кримінального провадження, а не на стадії досудового розслідування.

Аналізуючи заявлені слідчим та прокурором ризики передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, слід зазначити, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Перебуваючи під тягарем зібраних доказів на стадії досудового розслідування, усвідомлюючи неминучість настання покарання, у випадку доведення його вини у скоєних злочинах та відсутністю у підозрюваного стійких соціальних зв`язків, сім`ї, будучи пенсіонером, маючи можливість вільно перетинати державний кордон під час військового стану у пунктах пропуску, та таким чином може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюється у вчиненні протягом 2022 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.153 КК України відносно ОСОБА_7 , який на той час був малолітньою особою та вже повторно протягом літа-зими 2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.6 ст.153 КК України відносно малолітнього ОСОБА_8 .

Крім цього, маючи можливість вільно пересуватися, може вчиняти незаконний вплив на малолітнього потерпілого та неповнолітнього потерпілого шляхом їх переконання чи схиляння до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, оскільки підозрюваний особисто знайомий з малолітнім потерпілим та неповнолітнім потерпілим, що може створити перешкоди для встановлення об`єктивних обставин у кримінальному провадженні.

Щодо ризику пов`язаного з перешкоджанням кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом умисного вчинення підозрюваним самокалічення або симулювання хвороби, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування, то такий не містить належного обґрунтування та не підтверджений жодними доказами.

З врахуванням наведеного, наведені обставини свідчать про існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, для запобігання яким не достатньо застосування більш м`якого запобіжного заходу, що доведено прокурором у судовому засіданні. А тому, слід прийти до висновку про обгрунтованість та доведеність клопотання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з підстав передбачених ч.4 ст.183 КПК України, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисту про застосування до підозрюваного, який є пенсіонером та особою з інвалідністю ІІ групи, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а наведені стороною захисту обставини щодо особи підозрюваного, не спростовують існування ризиків, що доведені стороною обвинувачення.

Окрім того, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 необхідне для виконання завдання кримінального провадження, яким, відповідно до ст.2 КПК України є захист осіб, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів всіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст.197 КПК України), в межах строку досудового розслідування.

За змістом ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний був затриманий працівниками поліції 06.06.2026 о 09.09 год, після чого був позбавлений можливості вільно пересуватися, а тому строк тримання під вартою слід рахувати саме з цього часу.

На підставі викладеного, керуючись статями 176, 177, 178, 182, 183, 186, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у об`єднаному кримінальному провадженні відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12026091130000063 від 02.06.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 без визначення розміру застави задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селище Красноїльськ, Сторожинецького району, Чернівецької області, жителя АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на 60 днів, а саме з моменту фактичного затримання о 09.09 год. 06.06.2026 до 04.08.2026 включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому слідчого відділення Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області ОСОБА_6 для негайного виконання, прокурору Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 для відома.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити до Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» для її виконання в частині утримання підозрюваного ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали слідчого судді складено 09.06.2026 о 09 год. 00 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_12