Рішення № 137208097, 05.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13990/25

2/212/1525/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.

за участю секретаря судового засідання - Кучеренко Ю.С.

представника позивача Кучерявої С.О.

представника відповідача Соляник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі основного боргу у розмірі 45885,27 грн., інфляційні витрати у розмірі 8492,06 грн., 3% річних у розмірі 2206,58 грн., плата за абонентське обслуговування у розмірі 180,54 грн., пеню у розмірі 2688,88 грн., а всього 59453,33грн., та судовий збір у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради N? 343 від 12.10.2011 «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому по новому Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку N АДРЕСА_1 Речмидила є Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.01.2004 № 27 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» квартиру АДРЕСА_1 переведено у нежитлове приміщення 17 під магазин непродовольчих товарів.

Працівниками позивача неодноразово складалися акти, що за адресою : АДРЕСА_3 розташований магазин комп`ютерної техніки «Джеій Ті».

Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1288 внесені зміни до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.01.2004 № 27 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові». Тобто з 18.10.2023 приміщення відповідача обліковується у позивача як житлове.

За період з 01.11.2021 по 30.09.2023 позивач просить стягнути з ОСОБА_1 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45885,27 грн. та послуги з абонентського обслуговування у розмірі 180,54 грн.

За порушення строків оплати за надану послугу з постачання теплової енергії позивач також просить стягнути з ОСОБА_1 компенсацію за інфляційні витрати у розмірі 8492,06 грн. , 3% річний у розмірі 2206,58 грн. та пеню у розмірі 2688,88 грн. Також, позивач просив відшкодувати судові витрати по справі у вигляді сплати судового збору.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 05.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 30.01.2026, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.01.2026 розгляд справи було відкладено на 03.03.2026.

16.02.2026 представник відповідача подав клопотання про застосування строків позовної давності.

20.02.2026 від представника відповідача надійшов відзив. В обґрунтування якого зазначено, що сторона позивача надала до суду «типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 року». Однак, наданий суду примірник договору не підписаний та не засвідчений уповноваженими представниками позивача. Таким чином, суду фактично надано роздруківка невстановленого походження. Відтак, вказаний доказ є недопустимим та не має враховуватись судом.

Разом з тим, відповідно до абз.2 ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»: Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Однак, жодного повідомлення про опублікування вказаного договору відповідач не бачила, а позивач не підтвердив належними та допустимими доказами виконання вимог абз.2 ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Позивачем жодним чином не доведено правомірність нарахування заборгованості за тарифом для категорії «інші споживачі», а не для «населення». Зокрема, сторона позивача посилається на рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №27 від 14.01.2004 року «Про переведення житлових приміщень у нежитлові». Однак, з моменту прийняття вказаного рішення у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 не проводилось жодних перепланувань та переобладнань під підприємницьку діяльність, а протилежного позивачем не доведено. Таким чином, хоч Виконавчим комітетом Криворізької міської ради і було прийнято рішення про переведення вказаного приміщення з житлового в нежитлове, однак в дійсності такого переведення так і не відбулось. Натомість, право власності на переобладнане (переведене з житлового в нежитлове) приміщення виникає з моменту введення його в експлуатацію та відповідної державної реєстрації Згідно витягу з ДРПП №331237543 від 04.05.2023 року, який надано самим позивачем, нерухомість за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована як житлове приміщення, а саме квартира. Вказаний статус нерухомості підтверджується і правовстановлюючими документами на це житло. Крім того, згідно довідки КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» №204039 від 03.08.2023 року також це приміщення обліковується к житлове (квартира).

Згідно рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №1288 від 18.10.2023 року приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , НЕ використовувалось за визначеним призначенням, у зв`язку з чим вказане приміщення було виключено зі списків рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №27 від 14.01.2004 року «Про переведення житлових приміщень у нежитлові». Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких переобладнань, як фактичного, так і юридичного статусу приміщення як житлового, нарахування заборгованості за постачання теплової енергії по тарифам для «інших споживачів», а не по тарифам для «населення» є неправомірним. Тому вимоги позивача заявленому розмірі не підлягають задоволенню.

Крім того, сторона позивача не довела належними та допустимими доказами, що саме у приміщення відповідача постачалась теплова енергія. Зокрема, до позовної заяви додано акти про подачу та припинення подачі теплоносія в будівлю за адресою: АДРЕСА_4 . Однак, жодних актів обстеження або інших доказів, що у житловому приміщенні відповідача є трубопроводи опалення і по ним постачався теплоносій, сторона позивача не надала. Більше того, в самих актах як представник вписане ТОВ «Центробуд», яке не є ані керуючою компанією, ані представником ОСББ.

Окремо слід зазначити, що позивач вже позбавлений процесуальної можливості подати у справу нові докази, адже вже сплив процесуальний строк на їх подання (разом із позовом). За змістом самого позову не зазначалось про неможливість подання тих чи інших доказів разом із позовом.

На підставі вищевикладеного в задоволені позовних вимог акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії відмовити у повному обсязі та стягнути з акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн.

23.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Де зазначив, що відповідач як власник приміщення та співвласник житлового будинку повинна мати проектну документацію на систему опалення житлового будинку. Враховуючи що належне відповідачу нежитлове приміщення є невід`ємною частиною житлового будинку, що неспростовується Відповідачем, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення у встановленому законом порядку відсутність доказів, що згідно проекту будинку в приміщенні Відповідача відсутні опалювальні прилади дозволяє дійти висновку, що належне відповідачу приміщення є опалювальним. А подача теплоносія на житловий будинок Відповідача за спірний період підтверджена долученими до позовної заяви актами подачі/ припинення подачі теплоносія. Аналогічна позиція закріплена у постанові Дніпровського апеляційного господарського суду від 06.01.2025 по справі №904/3181/24.

З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Законом України від 15 березня 2022 № 2120-розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за комунальні послуги в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану. Таким чином, АТ «Криворізька теплоцентраль» не пропущені строки позовної давності.

Позивач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. не відповідають критерію розумності та не є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.

Також просить долучити докази та поновити строк на їх подачу.

03.03.2026 справу було знято з розгляду на 07.04.2026.

07.04.2026 у судовому засіданні відкладено розгляд справи на 30.04.2026.

29.04.2026 відповідачка подала клопотання про зупинення розгляду справи, оскільки вона перебуває у США, і без можливості бути присутньою у судових засідання порушуються її права на подачу доказів та дослідження оригіналів документів.

30.04.2026 справу було знято з розгляду на 02.06.2026.

В судове засідання представник позивача з`явився, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся у належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у позові.

У судовому засіданні 02.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 05.06.2026 о 11:30 годині.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Суд, сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів, встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджено копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією договору дарування квартири, довідкою БТІ, технічним паспортом на квартиру. (а. с. 11, 131,138 зворот, 137-138)

Між АТ «Криворізька теплоцентраль» та фізичною особою ОСОБА_1 з 01.11.2021 року фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, так як 01.10.2021 року АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, було розміщено на офіційному сайті: https://tec.dp.ua. Відповідно до предмету договору позивач взяв на себе зобов`язання з постачання теплової енергії на об`єкт нежитлового приміщення, а відповідач зобов`язався оплачувати вказані послуги у терміни передбачені договором. ( а. с. 15-17)

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.01.2004 № 27 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» квартиру АДРЕСА_1 переведено у нежитлове приміщення 17 під магазин непродовольчих товарів. (а.с.18)

Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 18.10.2023 № 1288 внесені зміни до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14.01.2004 № 27 «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» та визнати таким що втратив чинність п.15 додатка. (а.с.19)

Постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 30.09.2023 р. за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується актами та рішеннями Криворізької міської ради. (а.с. 22-28,84-92)

Фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 : за період з 01.11.2021 по 30.09.2023 року: листопад 2021 р. -45,53 Гкал, грудень 2021 61,27 Гкал, січень 2022 64,80 Гкал, лютий 2022 52,20 Гкал, березень 2022 53,50 Гкал, листопад 2022 38,00 Гкал, грудень 2022 49,80 Гкал, січень 2023 61,00 Гкал, лютий 2023 52,85 Гкал, березень 2023 29,30 Гкал. (а.с.10)

Позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» на адресу відповідача ОСОБА_1 було надіслано листа з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 45433,51 грн. (а.с. 20-21)

Позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено акти передачі - прийняття теплової енергії разом із відповідними рахунками-фактурами. (а. с. 29-83)

Згідно з розрахунку наданого позивачем, заборгованість у відповідача за період 01.11.2021 по 30.09.2023 року становить за спожиту послугу з постачання теплової енергії в сумі 45885,27 грн., за послуги з абонентського обслуговування у розмірі 180,54 грн., за інфляційні витрати у розмірі 8492,06 грн., 3% річний у розмірі 2206,58 грн. та пеню у розмірі 2688,88 грн. (а.с.5-6, 8, 9)

Згідно переліку споживачів, що були передані до ДП «Криворізька теплоцентраль» та коректуючи відомості, наявні відомості що за адресою АДРЕСА_3 , знаходиться магазин ФОП ОСОБА_2 (а.с.158,159-160)

Оцінка суду.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

АТ Криворізька теплоцентраль по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст.ст.67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Відповідно до приписів норм Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про теплопостачання, Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року (які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин) - між позивачем та відповідачем виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання теплової енергії.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

За частиною третьою статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

01 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060 Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг (далі Закон № 1060). Законом № 1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, до статті 13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Судом встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування АТ Криворізька теплоцентраль 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті: https://tec.dp.ua Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а отже в розумінні ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції від 03 грудня 2020 року, між АТ Криворізька теплоцентраль та відповідачем з 01 листопада 2021 року укладено Типовий індивідуальний договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Статтею 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданими представником позивача актами підтверджено факт подання та припинення подання теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 за період з 01.11.2021 по 30.09.2023.

Положеннями частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що протягом періоду з 01.11.2021 року по 30.09.2023 року позивач свої зобов`язання по наданню житлово-комунальних послуг з централізованого опалення виконував належним чином, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі оплату за спожиті ними послуги не вносили, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 45885,27 грн.

Також, судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відноси. Отже, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуг з постачання теплової енергії, фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Відповідно до п. 30 Типового індивідуального договору, визначено, що плата за послуги постачання теплової енергії складається з плати за послуги та плату за абонентське обслуговування.

Таким чином, з урахуванням п. 30 Типового індивідуального договору та п. 5 ст.13 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з абонентського обслуговування в розмірі 180,54 грн.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Положеннями ст. 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295 гс 16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Крім того, п.45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, згідно з розрахунку доданого по позову, який здійснений позивачем з урахуванням положень Постанов Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану та № 1405 від 29 грудня 2023 року Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг, перевірений судом та не спростований відповідачем, з останньої підлягають стягненню за період з 01.11.2021 по 30.09.2023 : 3 % річних у розмірі 2206,58 грн., інфляційні втрати у розмірі 8492,06 грн. та пеня у розмірі 2688,88 грн.

Що стосується заперечень представника відповідача, то тут слід зазначити наступне.

Доводи представника відповідача щодо недопустимості письмових доказів у зв`язку з поданням їх копій без належного засвідчення суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Разом з тим, сама по собі відсутність засвідчення копії документа не свідчить автоматично про її недопустимість та не є безумовною підставою для неврахування такого доказу судом.

Судом встановлено, що відповідачем та його представником не оспорювалася достовірність наданих позивачем документів, не заявлялося про їх підроблення чи невідповідність оригіналам, а також не подавалися клопотання про витребування оригіналів відповідних документів для їх огляду в судовому засіданні.

Крім того, відомості, які містяться у поданих позивачем документах, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими матеріалами справи, що були досліджені судом під час судового розгляду.

За таких обставин відсутність належного засвідчення окремих копій документів не впливає на їх доказове значення та не спростовує встановлених судом обставин справи, а тому підстав для визнання зазначених доказів недопустимими суд не вбачає.

Також суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Подані докази стосуються предмета доказування у даній справі, мають значення для правильного вирішення спору та сприяють повному і всебічному з`ясуванню обставин справи. При цьому відповідачем не наведено переконливих доводів щодо неможливості їх дослідження судом чи порушення його процесуальних прав у зв`язку з їх долученням. Враховуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття та дослідження зазначених доказів.

Також суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Подані докази стосуються предмета доказування у даній справі, мають значення для правильного вирішення спору та сприяють повному і всебічному з`ясуванню обставин справи. Причини неподання зазначених доказів разом із позовною заявою суд визнає поважними. При цьому відповідачем не наведено переконливих доводів щодо неможливості їх дослідження судом чи порушення його процесуальних прав у зв`язку з їх долученням. Враховуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу процесуального строку на подання доказів, прийняття їх до розгляду та дослідження під час судового розгляду справи.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано належних доказів оприлюднення Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, суд оцінює критично. Дійсно, матеріали справи не містять окремих доказів розміщення повідомлень про опублікування тексту договору на інформаційних стендах чи в рахунках на оплату послуг. Разом з тим до матеріалів справи долучено текст Типового індивідуального договору із зазначенням його розміщення на офіційному вебсайті позивача, а стороною відповідача не надано доказів того, що зазначений договір був відсутній на офіційному вебсайті АТ «Криворізька теплоцентраль» або був недоступним для ознайомлення споживачам.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, відсутність письмового договору сама по собі не звільняє споживача від обов`язку оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги, оскільки обов`язок щодо їх оплати виникає не лише з договору, а й безпосередньо із закону та факту отримання відповідної послуги. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом під час розгляду спорів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що у спірний період постачання теплової енергії до будинку за адресою: АДРЕСА_4 здійснювалося безперервно, що підтверджується наявними у справі актами подачі та припинення подачі теплоносія, рішеннями органів місцевого самоврядування щодо початку та закінчення опалювальних сезонів, а також розрахунками фактично спожитої теплової енергії будинком.

При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу відключення належного їй приміщення від мереж централізованого теплопостачання у встановленому законом порядку. Відсутні також докази демонтажу внутрішньобудинкових мереж теплопостачання або прийняття уповноваженими органами рішення про відокремлення спірного приміщення від системи централізованого опалення. За таких обставин суд вважає доведеним факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії у спірний період.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності застосування позивачем тарифу для інших споживачів.

Так, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 27 від 14 січня 2004 року квартиру АДРЕСА_5 було переведено до нежитлового фонду під розміщення магазину непродовольчих товарів. Лише рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 1288 від 18 жовтня 2023 року відповідний пункт рішення № 27 було визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, протягом усього спірного періоду з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2023 року рішення про переведення спірного приміщення до нежитлового фонду було чинним та не скасованим.

Посилання відповідача на те, що у Державному реєстрі речових прав та документах БТІ приміщення значилося як квартира, не спростовує наведених обставин, оскільки саме рішення органу місцевого самоврядування про переведення приміщення до нежитлового фонду було чинним та підлягало виконанню. Будь-яких доказів визнання незаконним або скасування рішення виконавчого комітету № 27 у судовому порядку відповідачем не надано.

Більше того, матеріали справи містять акти обстеження та перелік споживачів, переданих до теплопостачальної організації, відповідно до яких спірне приміщення використовувалося як магазин. Отже, позивач мав правові підстави обліковувати спірний об`єкт як нежитлове приміщення та здійснювати нарахування за відповідною категорією споживачів.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Позов подано до суду 02 грудня 2025 року, при цьому заборгованість заявлена до стягнення за період з листопада 2021 року по вересень 2023 року.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

При цьому Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду в Україні продовжував діяти правовий режим воєнного стану, перебіг строку позовної давності щодо спірних правовідносин був продовжений у силу прямої вказівки закону, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності суд не вбачає.

За таких обставин заперечення представника відповідача не спростовують доводів позивача та не містять підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.

29.04.2026 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі з підстав її перебування на території Сполучених Штатів Америки та неможливості особистої участі у судових засіданнях.

Відповідно до статей 251, 252 ЦПК України перелік підстав для обов`язкового та факультативного зупинення провадження у справі є вичерпним.

Сам по собі факт перебування сторони за межами України, у тому числі на території іноземної держави, не належить до передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі.

Крім того, суд враховує, що інтереси відповідача у даній справі представляв уповноважений представник, який реалізовував процесуальні права сторони, подав відзив на позовну заяву, заяви та клопотання, брав участь у судових засіданнях та висловлював правову позицію відповідача щодо предмета спору.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що її перебування за кордоном об`єктивно унеможливлювало участь у справі через представника або участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, передбаченому ЦПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.

Позовні вимоги заявлено на загальну суму 59453,33 грн., з яких судом задоволено 56764,45 грн., що становить 95,48 % від заявлених вимог. У зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2891,12 грн.

Щодо вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн., що підтверджується наданими суду доказами.

Разом з тим, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд враховує не лише факт їх понесення, а й зв`язок таких витрат з розглядом справи, їх необхідність, обґрунтованість та значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що викладені у відзиві представника відповідача доводи щодо відсутності договірних відносин між сторонами, недопустимості письмових доказів, неправомірності застосування відповідного тарифу, недоведеності факту постачання теплової енергії та спливу строку позовної давності не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та були відхилені судом.

При цьому часткова відмова у задоволенні позову не є наслідком доводів, наведених представником відповідача у відзиві або інших поданих ним процесуальних документах, а зумовлена самостійною оцінкою судом норм матеріального права щодо можливості стягнення пені у спірних правовідносинах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу фактично не сприяли досягненню результату, на який посилалася сторона відповідача, а тому підстав для їх покладення на позивача суд не вбачає.

У зв`язку з наведеним у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надану послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_6 , за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 р. в розмірі у розмірі 59453,33 гривень, з яких: 45885,27 гривень сума основного боргу, 8492,06 гривень компенсація за інфляційні втрати, 2206,58 гривень 3% річних, 2688,88 гривень пеня, 180,54 гривень плата за абонентське обслуговування.

Стягнути з ОСОБА_1 3028 грн. судового збору на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 05.06.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»,ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження за адресою: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_7 .

Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ